Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 4_Європейська інформаційна політика .doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
07.07.2019
Размер:
546.82 Кб
Скачать
  1. Інформаційна проблематика європейських міжурядових організацій

Стратегічною метою міжнародних організацій та країн Європи є Прискорений розвиток європейського інформаційного суспільства, інтеграція і конкурентоспроможність на світових ринках за умови збереження багатокультурності і національної самобутності, забезпечення вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації, рівного доступу до надбань«цивілізації у цифровій формі. Зміни стосуються всіх сфер життєдіяльності європейської спільноти і потребують радикальної трансформації європейської політики та економіки. Новою стратегічною метою Європейського Співтовариства до 2015 року визнано формування європейського інтелектуального потенціалу, удосконалення інформаційної та телекомунікаційної інфраструктур, стимулювання інноваційної діяльності й структурної реформи економіки, модернізацію системи освіти, розробку підходів до європейської соціальної моделі, криза якої супроводжується прогресуючим демографічним дисбалансом населення. Перед організацією також стоїть дилема: як досягти прискореного економічного зростання і водночас зберегти європейські цінності соціальної солідарності.

Міжнародні інститути Західної Європи - Рада Європи, Європейський Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, Організація Північноатлантичного Договору та Центральноєвропейська Ініціатива -здійснюють активну міжнародну політику в галузі інформації та комунікації, орієнтуючись на співробітництво з окремими державами, міжнародними організаціями, альянсами та неурядовими інституціями. Пріоритетними сферами інформаційного співробітництва країн і міжнародних організацій Західної Європи є створення регіональних інформаційних мереж, конвергенція засобів комунікації, формування науково-технічного потенціалу в галузі комунікації та регіональних інформаційних ресурсів, інтенсифікація досліджень та створення правової і регулятивної бази для інформаційної діяльності в регіоні. Європейська стратегія інформаційного розвитку регіону реалізована у глобальних проектах Ради Європи та ЄС протягом 1994-2000 pp. та на перспективу XXI ст. до 2025 р.

Комунікація як пріоритетна програма діяльності входить до всіх проектів міжурядових європейських організацій, концепцій зовнішньополітичної діяльності європейських держав є складовою економічного розвитку регіону. Рада Європи та Європейський Союз визначили основні положення і принципи для побудови інформаційного суспільства в Європі:

1) створення об'єднаної системи Комп'ютерних мереж для вільного обігу інформації;

2) стимулювання соціального та суспільного розвитку європейських країн;

3) впровадження концепції інформаційної економіки, розвиток глобального ринку інформаційних послуг та електронної Торгівлі; 4) захист основних прав і свобод людини та засобів масової комунікації;

5) дослідження проблем негативного впливу нових інформаційних і комунікаційних технологій на соціальний захист і трудові права населення Європи; 6) дотримання Культурної самобутності та ідентичності націй;

7) захист прав інформаційної Інтелектуальної власності в європейському інформаційному просторі.

Рада Європи - одна з найавторитетніших міжурядових політичних організацій, основними напрямами діяльності якої є захист та зміцнення плюралістичної демократії і прав люди­ни, пошук шляхів вирішення соціальних проблем, підтримка європейської культурної самобутності, розвиток політичного партнерства з новими демократіями в регіоні, надання до­помоги країнам континентальної Європи в їх політичних, законотворчих та конституційних реформах. Організація РЄ була заснована 5 травня 1949 р. коаліцією держав - Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, Австрія, Італія, Греція, Туреччина, Кіпр, Ірландія - з метою забезпечення міжнародного співробіт­ництва для захисту і реалізації національних інтересів, пе­ретворення Європи на демократичний і безпечний простір. Політичні повноваження РЄ базуються на принципах вер­ховенства права і демократії. Рада Європи об'єднує 47 країн, серед яких 21 – країни Ц та Сх. Європи. В 2007 р. вступила Чорногорія. Україна - 1995 р.

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, сьогодні Рада Європи засідає в Палаці Європи на околицях міського центру.

Організація РЄ здійснює свою діяльність через ряд спеціалізованих установ та структурних підрозділів політич­ної, правової та загальної компетенції. До політичних відно­сять: Комітет Міністрів, який забезпечує виконавчі рішення та керує діяльністю організації; урядові експертні комітети, які втілюють рішення Комітету Міністрів шляхом розробки рекомендацій, резолюцій, конвенцій та інших правових і неправових документів; Парламентську Асамблею (ПАРЄ), яка є дорадчим форумом РЄ та об'єднує представників парламентів країн-членів; Конгрес європейських місцевих та регіональних органів влади, який сприяє розвитку демократії на місцевому та регіональному рівнях, судові та інші струк­тури, які здійснюють свої функції згідно з положеннями конвенцій чи угод, укладених під егідою РЄ.

Комітет Міністрів РЄ безпосередньо представляє уряди країн-членів і як виконавчо-розпорядчий орган, до складу якого входять міністри закордонних справ країн-членів або їх постійні представники, визначає основні напрямки діяль­ності організації, розглядає та ухвалює рішення щодо прий­нятих Парламентською асамблеєю рекомендацій, пропозицій міжурядових комітетів та документів конференцій галузевих міністерств, затверджує програму діяльності РЄ та її бюджет. Рішення Комітету Міністрів передаються урядам країн-членів як проекти європейських конвенцій та угод щодо участі в них, декларацій та резолюцій з політичних питань міжна­родного співробітництва. Свою діяльність Комітет Міністрів здійснює через підпорядковані йому директорати, комітети та підкомітети.

До повноважень Комітету Міністрів відносять такі на­прямки, як:

  • проведення політичного діалогу; здійснення зв'яз­ків з ПАРЄ;

  • здійснення зв'язків з Конгресом європейських місцевих та регіональних органів влади; підготовка та прий­няття конвенцій, угод та рекомендацій; прийняття бюджету;

  • прийняття та контроль за виконанням міжурядової програми діяльності; прийом нових членів; розробка програм співро­бітництва і допомоги країнам Центральної і Східної Європи;

  • контроль за виконанням Європейської конвенції з прав лю­дини; участь в організації та проведенні спеціалізованих конференцій міністрів країн-членів РЄ.

Міжурядова програма дій, яка щорічно приймається Комітетом Міністрів, є робочою програмою організації і має на меті поглиблення рівноправного співробітництва між країнами-членами Ради Європи. Поточна програма - об'єднує три політичні завдання:

1. зміцнення єдності і стабільності в рамках європейського демократичного простору;

2. заохочення політики інтеграції до РЄ країн Центральної і Східної Європи;

3. надання Раді Європи більшої відкритості щодо різно­манітних форм поглибленого співробітництва з іншими міжнародними організаціями, місцевими і регіональними органами влади, європейською спільнотою.

Міжурядова робоча програма фінансується із бюджету Ради Європи (понад 10% від бюджету). До бюджету дода­ються фінансові інвестиції (прямі і непрямі) спеціалізованих міністерств, адміністративно-територіальних інститутів, у разі потреби - приватного сектору. Кошти, що надходять на реалі­зацію програми, складають єдиним пакетом понад 1 300 млн. французьких франків. Прагнення країн-членів РЄ спільно діяти в рамках міжурядової програми реалізуються через Комітет Міністрів РЄ, який забезпечує політичне керівництво міжурядовим співробітництвом.

Перша міжурядова робоча програма РЄ у галузі інформа­ції і комунікації була прийнята у 1976 році і стосувалася розвитку співробітництва між країнами-членами РЄ у сфері зміцнення свободи вираження поглядів та ЗМК, а також віль­ного обміну інформацією та ідеями. Програма передбачала сприяння політиці свободи інформації на міжнародному і національному рівнях, розробку узгодженої європейської інформаційної політики та визначення пріоритетів співро­бітництва в медіасфері.

Так, Комітет експертів з прав людини організував семінар з проблем права доступу до урядової інформації (1976 р.) і визнав необхідність створення міжурядових документів, які забезпечуватимуть ці права. З 1981 року міжурядова робоча програма РЄ у галузі інформації і комунікації розробляється і контролюється у рамках Директоратів з прав людини, мас-медіа, інформаційних технологій, документаційно-інформаційного менеджменту. В подальших міжурядових робочих прог­рамах (1985-2000 рр.) розглядалися такі політичні проблеми, як "ЗМКТ конфлікти", "Плюралістична демократія", "ЗМК у пан'європейській перспективі", "ЗМК і толерантність", "Аудіо­візуальне піратство", "Комп'ютерна злочинність", "Культурна політика телерадіомовлення", "Принципи свободи вираження поглядів і захист репутації", "Саморегулювання ЗМК у Єв­ропі", "Вплив інформаційних технологій на права людини" та інші.

Рада Європи активно займається проблемами правового регулювання європейського інформаційного поля, про що свідчать міжнародні угоди РЄ з питань телерадіомовлення, які мають на меті сприяти розширенню європейського аудіо­візуального простору, охороняти права інтелектуальної влас­ності, забезпечити доступ до універсальних інформаційних послуг (Європейська угода про обмін програмами телефільмів, 1958 р.; Європейська угода про захист телемов­лення, 1960 р.; з Протоколом 1965 р. та Додатковими Про­токолами 1974 р.,' 1983 р.; Європейська угода про захист теле­радіомовлення, що ведеться зі станцій поза національними територіями, 1965 р.; Європейська конвенція про інформацію щодо зарубіжного законодавства, 1968 р.; Європейська конвенція про авторське право та суміжні права в галузі транскордонного супутникового мовлення, 1980 р.; Європей­ська конвенція з транскордонного телебачення, 1989 р. та ін.).

Парламентська Асамблея Ради Європи як статутний ор­ган РЄ є дорадчим інститутом. Члени ПАРЄ призначаються парламентами держав-членів. П'ять найбільш великих держав представлені в ПАРЄ 18 членами, мінімальне представництво — 2 члени від держави. Національна делегація має включати представників усіх політичних партій, представлених в парламенті, і відповідати вимогам збалансованого представництва чоловіків і жінок. У цілому в ПАРЄ входять 315 членів і 315 «заступників».

ПАРЄ проводить чотири пленарні сесії на рік. Для країн-нечленів з Центральної та Східної Європи встановлено спеціальний статус запрошеного для заохочення їх до вступу в організацію. Незважаючи на дорадчий характер діяльності, ПАРЄ відіграє важливу роль в організації в цілому та у визначенні основних напрямів функціонування Комітету Міністрів РЄ, у процесі вступу нових членів до РЄ та у моніторингу виконання взятих ними зобов'язань, виступаючи унікальною формою співробітництва парламентарів європейських країн.

Європейський суд з прав людини, створений згідно з протоколом № 11 до Європейської Конвенції про права людини 1953 р. , функціонує на постійній основі. Юрисдикція Суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Рішення Європейського суду, які стосуються статті 10 Європейської Конвенції про права людини на вільне вира­ження поглядів та обмін інформацією як традиційними за­собами, так і за допомогою нових технологій, стосуються:

1. Свободи вираження поглядів:

2. Повага до приватного та сімейного життя:

- сімейне життя,

- приватне життя.

У більшості випадків судові рішення підтверджували порушення Європейської Конвенції з прав людини і зобо­в'язували країни-члени РЄ вжити заходів для врегулювання конфліктних ситуацій.

Діяльність Європейської Конференції Комітету Міністрів РЄ

Результати політичного співробітництва країн-членів Ради Європи відображені в документах спеціалізованих конференцій з інформації і комунікації 1986-2005 pp.

Перша Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ з інформаційної політики проходила у Відні (Австрія) 9-10 грудня 1986 року за основною темою "Майбутнє телебачення в Європі", де розглядалися перспективи координації! європейської інформаційної політики, сприяння розвиткові європейськоїі аудіовізуальної продукції, суспільного і приватного телебачення. Було прийнятої рішення про регулярні проведення засідань Комітету Міністрів РЄ з проблем інформації (одне на три роки) та узгодження інформаційної політики країн-членів Ради Європи. Також було запропоновано зміни у правовому регулюванні інформації в Європі щодо транскордонного телебачення, зокрема: Резолюцію № 1; "Про сприяння виробництву європейської аудіовізуальної продукції"; Резолюцію № 2 "Про суспільне і приватне телерадіомовлення"; Резолюцію № 3 "Про наступну конференцію"; декларацію про транскордонне телебачення в Європі.

На Другій Європейській Конференції Комітету Міністрів РЄ (відбулася 23-24 листопада 1988 року в Стокгольмі, Швеція) "Європейська політика у галузі засобів масової комунікації у міжнародному контексті". Обговорювалися проблеми європейського впливу на розвиток національних і багатонаціональних систем Інформації і комунікації та міжнародного обігу європейської аудіовізуальної продукції. Основним предметом політичних дискусій був проект Європейської Конвенції про транскордонне телебачення, а також спірні питання про регулювання квоти, охорону європейської кіноспадщини, рекламу на телебаченні, прийняті документи - резолюція № 1 "Про політику щодо аудіовізуальної продукції"; резолюція № 2 "Про Третю конференцію"; декларація про Європейську конвенцію з транскордонного телебачення - базувалися на компромісному рішенні між делегаціями Великої Британії та ФРН. Конференція засвідчила прихильність їй Європи до принципів вільного потоку інформації та ідей, незалежності та плюралізму інформації, які виступають необхідною базою європейської інформаційної політики.

Третя Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ (відбулася І 0 жовтня 1991 р. в Нікосії, Кіпр) "Європейська медіаполітика в оновленій І юні 90-х років" була присвячена проблемам економіки засобів комунікації, І етичному та культурному плюралізму ЗМК, новим каналам та засобам І Існення політики ЗМК у Європі.

На конференції зазначалося, що нове політичне, економічне і технологічне І едовище буде визначальним чинником розвитку європейських засобів масової ^комунікації у 90-х роках. Було вирішено закликати країни-члени РЄ здійснити заходи для забезпечення незалежності і плюралізму ЗМК у Європі, для обміну досвідом у регулюванні інформаційної сфери і розробки стратегії медіаполітики в умовах концентрації ЗМК. Рада Європи підтвердила зобов'язання щодо свободи мас-медіа в оновленій Європі, гарантії доступу до урядової інформації та прозорості демократичних інститутів в інтересах суспільства.

У прийнятих документах (резолюція № 1 "Про плюралізм ЗМК"; резолюція І "Про нові канали і засоби масової комунікації в Європі"; резолюція № 3 "Про ■четверту конференцію"; декларація "Про політику ЗМК в оновленій Європі") відбражені зміни у політичних стратегіях розвинутих країн Європи щодо впливу комунікацій на суспільство, регіональну економіку і діяльність транснаціональних корпорацій, на процеси європейської інтеграції.

На Четвертій Конференції Комітету Міністрів РЄ (відбулася 5-7 грудня 1994 р. у Празі, Чехія) "Політика засобів масової комунікації у демократичному суспільстві" обговорювалися проблеми діяльності засобів масової комунікації у демократичному суспільстві, майбутнє суспільного телерадіомовлення; журналістські права і свободи.

Прийняті резолюції (№ 1 "Про майбутнє суспільного телерадіомовлення (вимоги до суспільних телерадіоорганізацій, джерела фінансування, незалежність і підзвітність, нові комунікаційні технології)"; № 2 "Про журналістські свободи і права людини"; № 3 "Про П'яту конференцію"; декларація "Про засоби масової комунікації у демократичному суспільстві") засвідчили увагу Ради Європи до проблеми забезпечення міжнародних гарантій вільного вираження поглядів у ЗМК, встановлення інституту відповідальності на основі Європейської Конвенції з прав людини. За умовами демократії уряди зобов'язані толерантно ставитись до вільного вираження поглядів і плюралізму засобів масової комунікації. Держави, які ігнорують ці вимоги, не мають права на членство в Раді Європи.

Документи IV Конференції Комітету Міністрів РЄ проголосили гарантії свободи слова в галузі ЗМК і зазначили їх як основну умову для вступу до Ради Європи. Було вирішено, що зусилля ЗМК повинні концентруватися на різних аспектах політичного і культурного плюралізму, вільного доступу до офіційної інформації, на захисті прав журналістів у конфліктних ситуаціях та досконалому вивченні національного законодавства в галузі прав людини і ролі ЗМК у поширенні інформації про фундаментальні права і свободи.

На П'ятій Європейській Конференції Комітету Міністрів РЄ (відбулась 11-12 грудня 1997 р. у Салоніках, Греція) "Інформаційне суспільство - виклик для Європи" було обговорено вплив нових комунікаційних технологій на права людини і розвиток демократії (основні принципи регулювання засобів мультимедіа); запобігання зловживанням свободою слова і невикористання нових технологій для порушення прав людини. Результати політичної дискусії втілені в прийнятих резолюціях - № 1 "Вплив нових комунікаційних технологій на права людини і розвиток демократії"; № 2 "Ідеологія законодавства в галузі комунікації"; № З "Конвергенція засобів масової комунікації"; № 4 "Про Шосту конференцію", політичній декларації "Інформаційне суспільство - виклик для Європи", політичній шині "Про порушення прав людини і прав засобів масової комунікації в Республіці їх ларусь" та Протоколі з прав людини в інформаційному суспільстві. Так, Івзначалоея, що становлення інформаційного суспільства істотно впливає на Соціальний розвиток людства і спричинює як позитивні, так і негативні зміни.

До ■активних віднесено право вільного доступу до інформації через комп'ютерну мережу Internet, розвиток глобальної інформаційної економіки, створення віртуального ринку, розвиток дистанційної освіти і культури.

До негативних - Прогнозоване зростання безробітгя, соціальна незахищеність низькоосвічених Верств населення, зловживання свободою слова, прояви дискримінації за Інформаційною ознакою. Рада Європи, підкреслено у документах, має створити систему європейського інформаційного права, враховуючи політичні, економічні й соціальні відносини у сфері інформації і комунікації, поставити нові технології на службу демократії, дотримуватися збалансованого режиму свободи слова та запобігати зловживаннями свободою слова, вирішити проблему правовою регулювання глобальної інформатизації.

Шоста Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ у галузі комунікації та інформації "Пан'європейська медіаполітика: її майбутнє" (відбулася 15-16 червня 2000 р. у Кракові, Польща). Дискусія стосувалася двох тем: І) еволюція медіа; 2) свобода вираження поглядів та свобода засобів масової комунікації: нові виклики, політика і практика ЗМК.

У документах конференції - політичній декларації "Інформаційна політика майбутнього століття", програмі дій та резолюції щодо проекту Європейської Конвенції про правовий захист інформаційних послуг від комп'ютерного піратства h- підкреслюється важливість забезпечення свободи слова, вільного вираження поглядів на принципах Європейської Конвенції з прав людини, підтверджується провідна роль РЄ та її структурних підрозділів у забезпеченні демократії шляхом визначення загальних принципів інформаційного права та політики. Зважаючи на рушійні процеси та політичні, економічні, культурні і технологічні зміни в інформаційному секторі, визначається, що основою міжнародного співробітництва с встановлення балансу між правом на комунікацію та іншими чинними правами; плюралізм інформаційних послуг та змісту інформації; забезпечення соціального розвитку в умовах інформаційного суспільства; адаптація законодавства про інформацію відповідно до змін на пан'європейському рівні.

Сьома Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ у галузі комунікації та інформації "Інтеграція та різноманітність: нові тенденції європейської політики у сфері ЗМІ та нових комунікаційних послуг" (відбулася 10-11 березня 2005 р. у Києві, Україна). Дискусія стосувалася трьох тем: 1) свобода вираження та інформації у кризових ситуаціях; 2) культурна різноманітність та плюралізм медіа в добу глобалізації; 3) права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в інформаційному суспільстві; 4) медіа в Україні.

Резолюція №1 визначила як актуальну для міжнародного співробітництва проблему свободи вираження та інформації у кризових ситуаціях та в умовах боротьби з тероризмом, яка, на думку європейських експертів з інформаційної політики, полягає у гарантуванні свободи отримання і поширення інформації через канали ЗМ1К, що відіграють важливу роль в об'єктивному інформуванні світової спільноти. Ця роль вимагає великої відповідальності від представників ЗМ1К, що висвітлюють події у зонах збройних конфліктів, зважаючи на трагічні втрати протягом останнього десятиліття, які досягли критичної межі і впливають на виконання професійних обов'язків.

У Резолюції №2 підкреслено важливість підтримки культурної різноманітності та плюралізму медіа в глобалізованому світі. Принципи культурної різноманітності та плюралізму медіа випливають із традиційних демократичних ідеалів і фундаментальної толерантності європейської політики. Рада Європи звертає увагу на процеси інтернаціоналізації та глобалізації, які впливають на культурне та медійне різноманіття та взаємовплив самобутніх національних культур і цивілізацій. З одного боку, підкреслюється у документах РЄ, існує проблема уніфікації національних цінностей та поширення масової стандартизовано! культури і медіа, з іншого - міжурядові інститути та уряди країн Європи підтримують політику діалогу культур і цивілізацій, збереження Національної ідентичності в умовах концентрації і конвергенції медіаринку. Таким чином, транскордонне міжкультурне Співробітництво та вільне поширення різноманітних продуктів і послуг мас-медіа могли б сприяти позитивному розвитку глобалізації.

У Резолюції №3 визначено виклики новітніх технологій і зумовлені ними трансформації політичної, економічної, правової сфер життєдіяльності європейського суспільства, які потребують перегляду і доповнення принципів фундаментальних прав людини та політики регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в інформаційному суспільстві.

Нові технології можуть призвести як до позитивних, так і негативних наслідків розвитку електронної комунікації, тому нормативна діяльність РЄ покликана розробити і впровадити правові принципи для регулювання нових комунікаційних послуг. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до Європейської конвенції з транскордонного телебачення (1989р.) та до Директиви ЄС з транскордонного телебачення (1998р.) з метою розвитку нової моделі регулювання всіх електронних ЗМІК, тобто поєднання традиційних форм регулювання ЗМІК та саморегуляцію й взаєморегулювання. Проте це не означає регулювання всього контенту ЗМІК, оскільки існує специфіка інформаційної природи їх продуктів та послуг, зокрема такі, як; ефект поширення - інформація адресується потенційно необмеженій кількості користувачів; можливість формування суспільної думки; особливості змісту інформації у випадку прямого ефіру; оперативність поширення змісту у реальному часі та ефективність впливу інформації на громадськість.