2. Програми національних інформаційних політик країн країн Бенілюксю, Італії, та Скандинавських країн.

Інформаційна політика країн Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург) відповідає доктринам зовнішньої та внутрішньої політики - відкрите суспільство, відкрита економіка, відкритий менталітет і традиції, толерантність і посередництво у політичному врегулюванні конфліктів; стратегічний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, реалізація політики нового об'єднання Європи на основі провідної ідеї "Європа політична - Європа географічна".

Вплив концепції становлення інформаційного суспільства під егідою ЄС (в країнах Бенілюксу розташовані резиденції впливових міжнародних організацій та спеціалізованих установ Європейського Союзу) помітний у програмах Федерального уряду Бельгії "Принципи процвітання активного суспільства" (1995 р.), "Федеральна ініціатива щодо становлення інформаційного суспільства" (1994 р.), "План дій щодо провідної ролі Бельгії в інформаційному суспільстві" (1998 р.), у створенні умов для розвитку нової (інформаційної) економіки, в нових компонентах зовнішньої політики, зміні законодавства, процесах конвергенції і лібералізації комунікацій, трансформації муніципального управління. "Федеральна ініціатива щодо становлення інформаційного суспільства" спрямована на підвищення соціальної активності бельгійського суспільства, реалізацію творчих можливостей кожного індивіда, розвиток інновацій та інтелектуального потенціалу країни. Проведення збалансованого курсу зовнішньої політики у відносинах і провідними європейськими державами (ФРН, Францією, Великою Британією) та США обумовлює нові (інформаційні) фактори прогресу країни, зацікавленість у прискореній інтеграції економічних систем країн ЄС на основі комунікаційних та інформаційних технологій. Як зазначив прем'єр-міністр Бельгії Жан Люк Дегане, "...трансформація демократичних інститутів на основі моделі інформаційного суспільства викликає необхідність нових засобів і методів у сфері самовизначення, соціальної стратифікації та підтриманні високих стандартів життя".

"План дій щодо провідної ролі Бельгії в інформаційному суспільстві" включає такі напрямки:

1) створення системи електронного уряду;

2) забезпечення гарантій широкого доступу до сучасних інформаційних мереж і недопущення дискримінації за інформаційною ознакою (Internet for Everyone);

3) побудову національної інфраструктури телекомунікації! (Бельгійської інформаційної супермагістралі);

4) заохочення досліджень та інновацій для інформаційної економіки;

5) розробка гнучких принципів регулювання інформаційної сфери.

Реалізація проекту "електронний уряд" обумовлює реформування політики державного та муніципального управління і оперативного прийняття спільних керівних рішень регіонів, об'єднань, провінцій та муніципалітетів на основі цифрової платформи (порталу), доступ до якої здійснюється через різні канали комунікацій. Інтегрований підхід до системи е-уряду вирішує проблему прозорості владних структур, відносин між різними адміністративними суб'єктами країни, забезпечує широкий доступ громадськості до процесу прийняття політичних рішень, створює ефективний механізм суспільного контролю за економічними витратами уряду, впливає на федеральну систему (структуру) поточного інформування. В рамках проекту е-уряду передбачається функціонування електронних судів, архівів та телеконференцій для транскордонного співробітництва Бельгії з країнами Європейського регіону.

Політика прозорості влади та гарантованого доступу до універсальних інформаційних послуг спрямована на підвищення цифрової освіченості суспільства і використання різних каналів зв'язку (комп'ютерного, телефонного, мобільного, кабельного, засобів суспільного доступу), особливо для обмежених за віковим статусом, недієздатних та низькокваліфікованих прошарків населення.

Побудова Бельгійської інфраструктури телекомунікацій робить можливим подальше розширення комп'ютерних мереж Belnet, застосування нових технологій UMTS, об'єднання інформаційно-комунікаційних мереж з дослідницькими центрами та інституціями для ефективного управління.

Стратегія прискореного безінфляційного економічного зростання передбачає залучення корпоративних інвестицій в дослідження нових інформаційних технологій та Internet і впровадження розробок в економіку Бельгії.

Програма становлення інформаційного суспільства зумовлює необхідність реформування бельгійського законодавства у сфері інформації та комунікації. Процеси лібералізації телекомунікацій обумовили ухвалення нового Закону про телекомунікації (1991 р.), до якого були внесені поправки 1994, 1997, 1998 pp., пов'язані з утворенням головного національного оператора телекомунікацій з автономним статусом Belgacom, незалежного регулятивного інституту ІВРТ, відкриттям ринку мобільного зв'язку дня міжнародної конкуренції, приватизації телекомунікаційних мереж за участю зарубіжних компаній (49,9% акцій Belgacom належать консорціуму Ameritech, Singapore Telcom, TeleDenmark).

Стратегії Федерального уряду Бельгії щодо становлення інформаційного суспільства істотно впливають на структуру політичної системи країни, економічну політику та соціальні програми, викликають позитивну відповідь бельгійського суспільства, обумовлюють характер дво- та багатосторонніх відносин з міжнародними організаціями та країнами європейського регіону.

Директиви Європейського Союзу щодо реалізації стратегії інформаційного суспільства сформували концепцію інформаційної політики Королівства Нідерланди. Програма уряду "Біла книга модернізованого уряду інформаційної доби" (1996-2005 pp.) передбачає провідну роль держави в радикальній трансформації голландського суспільства. Основні напрями реалізації інформаційної політики стосуються: інвестування досліджень та виробництва продуктів в інформаційній сфері (Голландія займає 6 місце в світі і 3 місце в США як зарубіжний інвестор); розвитку електронної комерції і лідерства країни в глобальній комунікації; створення електронного уряду і ефективної системи державного та муніципального управління; здійснення спеціальних програм захисту населення від безробіття; запровадження новацій в загальну інфраструктуру; запровадження нових інформаційних технологій в освітню та культурну сфери. План дій передбачає втілення принципів е-уряду для регулювання державного, приватного та громадського секторів, забезпечення доступу до інформаційних послуг на основі багатоканальних комунікацій, створення інформаційного порталу уряду в мережі Internet, проведення всеосяжних заходів з метою пропагування "нового мислення суспільства, нових шляхів ведення бізнесу, нового управління альянсами, нового законодавства та нових технологій".

Модернізація діяльності уряду Нідерландів тісно пов'язана із діяльністю представництва Генерального Директорату інформаційного суспільства Європейського Союзу, основним завданням якого є вплив на зовнішню політику і державну систему управління, проведення єдиної стратегії щодо становлення інформаційного суспільства в системі ЄС. Місія представництва – регулюванz політичних рішень щодо програм становлення інформаційного суспільства, аналітичний моніторинг суспільних процесів і формування необхідної політики сприйняття ідеї інформаційного суспільства відповідно до програм ЄС та глобальних ініціатив, аналітичний моніторинг суспільних процесів і формування політики сприйняття ідеї інформаційної цивілізації в Голландії, контроль і регулювання ринкових та технологічних новацій, підтримка ініціатив реформування інформаційної політики в інших сферах управління.

Уряд Нідерландів за підтримки Представництва активно впливає на реалізацію національних програм "PICTION", "Zorg-2000", "FTN-Teleworking", якими передбачено реформування освіти (освіта для всіх протягом всього життя на основі нових інформаційних технологій); створення системи електронних досьє пацієнтів для постійного медичного контролю (ЕРД); розвиток електронної комерції, віртуальних агенцій та дистанційноі-о виробництва.

Базові показники про розвиток інформаційного суспільства в Королівстві Нідерланди (загальні соціально-економічні дані, стан телекомунікаційного ринку, виробництво програмного забезпечення інформаційних продуктів та послуг, користування Internet, е-комерція, обмін інформаційними продуктами та послугами з іншими країнами ЄС) дають можливість зробити висновки про активну позицію політики лідерства країни в глобальній конкуренції та в регіональному співробітництві.

Інформаційна політика Люксембургу, де розташовані резиденції Європейського інвестиційного банку. Міжнародний фінансовий центр, організації та установи західноєвропейських країн, полягає у впровадженні рішень та програм ЄС, в активному інвестуванні інформаційного сектору, у стимулюванні наукових досліджень в галузі нових технологій, розвитку електронної комерції та програм широкого доступу до інформаційних послуг за допомогою Internet .

При виробленні основних положень інформаційної політики уряд Італійської Республіки брав до уваги досвід та напрацювання у цій сфері таких держав, як Франція, Іспанія, Велика Британія та Німеччина. Так, наприклад, на зустрічі Комітету міністрів Республіки Італія з питань інформаційного суспільства 2002 року було зазначено, що основою для розробки стратегії інформаційного суспільства послугували такі документи, як: 1) стратегія «Створення інформаційного суспільства» (Франція, 1998), основними питаннями якої є розвиток освіти, культури, осучаснення політики органів державного управління, електронна комерція, ноу-хау, наукові розробки та Вдосконалення нормативної бази; 2) стратегія «Інформаційне суспільство для всіх» Іспанія, 2001), націлена на розвиток дистанційного навчання, розвиток наукових ^сліджень, електронних органів державного управління, вільний доступ всіх Власників до інформації, піднесення іміджу Іспанії за кордоном.

Виконання поставлених цілей контролюється Національним центром з питань інформатики при Державній Адміністрації (CNIPA - Centre Nazionale per l'Informatica nella PA). Питаннями інформаційного суспільства в Італійській Республіці займається Комітет з інформаційного суспільства, який було створено в 2001 р., та Міністерство з інновацій і технологій. Головна роль Комітету полягає у координації дій між всіма адміністраціями, розробці спеціальних проектів та планів дій у сфері новітніх технологій, підтриманні зв язку з громадянами, у розвитку економічної, культурної та соціальної сфер держави. До складу Комітету входять 13 міністрів, серед них - міністр з питань інновацій і технологій, міністр внутрішніх справ, міністр культури, міністр закордонних справ, міністр регіональних справ, міністр охорони здоров'я та інші.

Головним завданням Міністерства з питань інновацій і технологій є реалізація таких основних програм, як: розвиток електронного уряду на регіональному та місцевому рівнях; розробка національного порталу; розповсюдження інформації та впровадження електронного паспорта; розширення національної електронної мережі; захист ІКТ; підвищення рівня електронної освіти населення; підвищення рівня інформатизації на півдні Італії.

Основні документи Італійської Республіки у сфері інформаційного суспільства, такі, як: „План дій з питань побудови інформаційного суспільства" (2000 р.); „План дій з питань побудови електронного уряду" (2000 р.), „План дій з питань побудови електронної комерції"" (2001 p.), „Інформаційне суспільство в економіці та фінансовій сфері на 2002-2006 роки", „План з інформатизації органів центральної влади на 2006-2008 роки"; „Адміністративний цифровий кодекс" (2006 р.) та інші, засвідчують, що урядова політика в сфері інформації і комунікації спрямована на подолання цифрової нерівності між Північчю та Півднем Італії, на оптимізацію інформаційної індустрії та впровадження моделі інформаційного суспільства, яка базується на інноваціях технологій та знань.

Так, у 2000 році було представлено План дій уряду Італійської Республіки відповідно до ініціативи e-Europe 2002, в якому розглядалися такі основні питання, як «людський капітал» (освіта, розвиток технологій), електронний уряд (послуги державних органів влади), електронна комерція (координація, нормативна база), інфраструктура, конкуренція та доступ до інформації (впровадження нової телефонії формату UMTS) [189]. Майже одночасно з Планом дій була підготовлена Доповідь щодо розвитку інформаційного суспільства та e-Europe 2002, присвячена питанням вільного доступу до інформації.

Урядові стратегії 2002-2005 висвітлюють такі основні цілі інформаційної політики, як: моніторинг сфери послуг он-лайн, підвищення внутрішньомережевої якості, оцінка інтелектуальних ресурсів, впровадження електронного врядування на базі програми «Електронний уряд для ефективного федералізму: одне бачення -спільна реалізація», зокрема, просування проекту електронного уряду для розвитку сфери послуг; визначення загальної технічної, організаційної та методологічної ситуації для реалізації проекту електронного уряду; створення мережі регіональних центрів з питань компетенції (Centri Regionali di Competenza (CRC); розвиток „культури ноу-хау", тобто електронної комунікації у співробітництві Державної адміністрації з громадянами та безпосередньо у діяльності регіональних та місцевих органів управління .

На сьогодні цифрова реформа виконується завдяки повному поділу локальної мережі, розповсюдженню майже 50% всієї інформації он-лайн, рідвишенню рівня розвитку ІКТ, впровадженню системи «сертифікованої» електронної пошти. Урядова Стратегія 2006 р. спрямована на виконання положень Адміністративного цифрового кодексу, який містить норми та положення, що гарантують право кожного громадянина на вільний доступ до інформаційних ресурсів місцевих і центральних адміністрацій та надання вільного доступу до адміністративних послуг за допомогою Інтернет.

Одним з головних документів національної інформаційної політики Італії є атональний план дій щодо наукових розробок, загального розвитку та зайнятості 005 р.), в основу якого покладені принципи, що були визначені на Ліссабонському саміті: розвиток та постійне зростання послуг ІКТ; зміцнення інтелектуального капіталу нації; адаптація матеріальної та нематеріальної інфраструктур; захист навколишнього середовища.

Скандинавські країни (Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія) в рамках європейської інтеграції і концентрації комунікації прийняли урядові програми Інформаційного суспільства і визначили концепції національної інформаційної Політики. Попри національну специфіку, політичні пріоритети, економічні можливості і громадську думку щодо інформаційних процесів, скандинавські країни Вють спільні цілі і напрямки здійснення інформаційної політики. Зокрема, це:

1. впровадження нових технологій в систему державного управління і ефективне здійснення політичної влади (забезпечення доступу широкої громадськості до урядової інформації, розвиток мережі "інфоцентрів" для задоволення потреб населення, створення державних мереж управління по вертикалі і горизонталі влади);

2. розвиток інформаційної економіки; підтримка інформаційного бізнесу, національних виробників інфопродукції, створення інформаційно-довідкових корпорацій з тематичними базами даних про інформаційні ТНК, компанії, фірми; залучення інвестицій в національні інформаційні проекти;

3. забезпечення соціальної сфери комп'ютерними технологіями; організація електронних бібліотек, доступ до інформації в мережах і системах для соціально незахищених верств населення - молоді, інвалідів, малозабезпечених; створення громадського телерадіомовлення.

Концепція інформаційної політики передбачає також впровадження правових, стичних та освітніх принципів комунікації та інформації у всі сфери життєдіяльності суспільства відповідно до національних інтересів (Данія: розвиток сфери електронних послуг та електронних платежів, створення інформаційної супермагістралі, поширення інформаційної продукції "Tele Denmark" на ринки Німеччини і Великої Британії; Норвегія: розвиток універсальних і спеціалізованих інформаційних мереж, впровадження технологій у політичне життя і волевиявлення громадян (під час виборів); Швеція: гармонізація цілей національної та європейської інформаційної політики, створення інформаційного законодавства] технічних стандартів; розвиток інформаційної індустрії і бізнесу на базі концерн)! "Ericsson", інтенсивний розвиток мультимедіа; Фінляндія: створення і розвитои інформаційних магістралей, інтенсифікація інформаційної економіки] інформаційного бізнесу, проект Nokia, впровадження нових технологій в державне управління, забезпечення доступу громадськості до Internet, правові та етичні засади інформаційного суспільства").