7.Альтернативні доктрини суспільного устрою

- В останні десятиріччя виникло багато нетрадиційних доктрин, які спрямовані на пошук нових, альтернативних форм організації життя суспільства. І хоч цілісна система таких доктрин відсутня, все ж де­які найбільш характерні риси їх можна визначити. Серед них можна виділити:

- орієнтацію на нову, постматеріальну систему цінностей, яка переносить акцент з матеріальних благ і доходів, як головної цілі, на нематеріальні потреби - самореалізацію особи, участь у громадському житті і т.д.;

- обгрунтування необхідності зміни обличчя існуючого суспільства як капіталістичного, так і соціалістичного;

- обгрунтування шляхів переходу до нового типу виробництва;

- створення децентралізованих самоврядних суспільно-політичних структур.

- Виникнення альтернативних доктрин суспільного устрою зумовлено

- руйнуванням традиційних ціннiсних орієнтацій;

- відсутністю умов для самореалізації особи;

- тотальною загрозою природним основам життя;

- поглибленням нерівності між соціальними групами і регіонами;

- наростанням ідейної кризи консерватизму,лібералізму і соціалізму.

- В аналізі існуючого ладу прибічники альтернативних доктрин спи­раються на висновки К.Маркса, Дж.Кейнса, Дж.Гелбрейта. Проте в планах побудови нових моделей суспільного устрою вони спираються в основному на спадщину мислителів - утопістів, концепції екологізму та деякі інші.

- На відміну від "нових лівих" альтернативні доктрини орієнтовані не стільки на злам існуючих соціально-політичних структур, скільки на трансформацію і особи, і суспільства. Характерним для альтерна­тивістів є надія на виховання, пропаганду ідей добра, розуму, прог­ресу.

- Нерідко представники альтернативних доктрин вдаються до відтворення тих ідей суспільного устрою, які вже проголошувались в інших доктринах:

- справедливий розподіл благ;

- гармонійне єднання людини з природою;

- безпосередня участь усіх в прийнятті рішень;

- децентралізація влади;

- широка політична активність на масовому рівні.

- Особливе місце серед альтернативних доктрин займає концепція "політичної екології", яка ставить за мету поєднати зусилля

- по збереженню навколишнього середовища

- і по розвитку демократії.

З цією метою прихильники концепції "політичної екології" висту­пають

- проти панування людини над природою;

- за обмеження економічного зростання;

- за всебічне вдосконалення людини;

- за перегляд існуючої моделі прогресу (відмова від парадигм індустріальної епохи).

- Виступаючи за утвердження нових цінностей, прибічники альтерна­тивних доктрин

- пропагують "демократію прямої участі" (заперечується представницька демократія);

- обгрунтовують необхідність переходу до общинної ор­ганізації, яка грунтується на повному самоврядуванні;

- відстоюють ідею рівності, розуміючи її не тільки як рівність громадян, але й між поколіннями і між державами;

- заперечують практику класової боротьби і орієнтуються на реформи і виховання, як засоби переходу до нового суспільного

устрою.

- Незважаючи на певний утопізм, який міститься в альтернативних доктринах, вони мають чималий гуманістичний потенціал (ідея саморе-

алізації особи, усвідомлення небезпеки екологічної катастрофи, не­контрольованого розвитку НТП і т.д.), що не виключає зростання їхньої ролі в майбутньому.

- Множинність політичних доктрин відображає різноманітні, в тому числі й суперечливі, інтереси різних класів і соціальних груп, реаль­ний плюралізм програм різних політичних сил. Тільки життя, політична практика може бути критерієм їхньої цінності і ефективності.

13