6. Клерикалізм

- Значну роль в політичному житті як у минулому, так і в сучасних умовах відігравала релігія. Суспільно-політичний напрям, представники якого домагаються керівної ролі церкви і духівництва в політич­ному житті суспільства, називається клерикалізмом ( від латинського слова - "церковний"). Відповідно до основних світових релігій і конфесій, різновидами цього напряму є католицький, протестанський, ісламський,іудейський,буддійський та ін. клерикалізм. В багатьох країнах клерикалізм має впливові політичні партії, профспілкові, мо­лодіжні, жіночі та інші організації, які беруть участь у політичних акціях (вибори, місцеве самоуправління, формування громадської думки, мітинги, демонстрації, робота в парламентах і т.д.)

- Так, зокрема, клерикалізм особливо характерний для католицизму. І хоч офіційно католицизм ( папа Римський Іоанн Павло II) наголошує, що церква повинна займатись релігійними та моральними питаннями,а не політикою, але в реальності спостерігається досить виражена

орієнтація на участь у політичному процесі. В багатьох країнах Західної ґвропи,Латинської Америки діють досить впливові політичні партії католицької орієнтації, а деякі з них є навіть правлячими. В більшості випадків католицизм підтримує консерва­тивні або неоконсервативні партії. Одночасно католицизмом піддаються критиці основи капіталістичної системи, в першу чергу егоїзм власників,абсолютизація ринку, антигуманізм. У зв'язку з цим підтри­мується ідея контролю за ринком з боку держави, суспільства. Католицизм виступає за увагу до людей праці, визнає справедливість вимог трудящих щодо поліпшення умов життя; розглядає людину не як пассивного об'єкта політики, а як вирішальний фактор; захищає права і свободи людини, в т.ч. й свободу совісті. Для сучасного католицизму властива також орієнтація на загальнолюдські цінності, співробітництво у розв'язанні глобальних проблем людства, відвернення загрози війни і збереження миру. Католицизмом підтримується демократія, засуджується узурпація влади, використання її задля власних інтересів.

- Одним із виявів модернізації католицизму є "теологія звільнення", яка набула особливого поширення в Латинській Америці. Прихильни­ки цього напряму виступають за створення християнських громад, які ставлять метою відродити в нових історичних умовах ідеали первісного християнства. Мова йде про активне, а не пасивне ставлення до земної долі, про заклики до боротьби за звільнення людства, а не тільки про критику дійсності.

- Велику роль в політичному житті відіграє іслам (від арабського слова - "покірність"), який є державною релігією в Ірані, Пакистані, Саудівській Аравії, а також в ряді інших країн. В iсламі, який починаючи з 70-х рр., переживає своєрідний бум, відбуваються складні

модерністські процеси. Суть цих процесів - переключення уваги віруючих на земні проблеми. ґ, правда, і традиціоналісти або ортодокси, які протидіють будь-яким змінам як у релігійному, так і в суспільно-політичному житті. А ось модерністський або реформаторський іслам прагне пристосувати мусульманські догмати до потреб сучасного розвитку, узгодити мусульманське віровчення з досягненнями сучасної науки.

- Одним із проявів модернізації є т.з. "ісламський соціалізм", характерними рисами якого є орієнтація на зменшення соціальної нерівності, утвердження братерства людей, критика надмірної концент­рації власності в одних руках, проведення націоналізації і аграрної реформи.

- Фундаменталізм проголошує в сучасному житті норми та інститути раннього ісламу часів пророка Мухамеда. Так, зокрема, фундаменталісти виступають за рівність і справедливість, яка існувала у ранніх мусульманських громадах. Вони виступають проти спроб узгодити іслам із соціалізмом або капіталізмом, пропагуючи самостійне, незалежне розв'язання суспільно-політичних проблем ("третій шлях"розвитку).

- В останній час модернізується і зовнішньополітична доктрина ісламу, для якої характерною є ідея всесвітньої спільності "пра­вовірних", концепція "панiсламізму" - "мусульманської єдності",

мусульманської солідарності.

- Модернізація зачепила й буддизм (термін походить від імені засновника цієї релігії Будди - "просвітлений"), який досить поширений в Індонезії, країнах Індокитаю, Японії, Китаї, а також в ряді інших країн. Правда, одна частина буддійського духовенства виступає за збереження чистоти буддизму, обмеження його тільки релігією. Друга ж частина духовенства намагається більш активно брати участь у суспільно-політичному житті, виступаючи за синтез релігійних і світських ідей, пропагаючи концепцію "третього шляху розвитку", збереження миру і відвернення загрози війни, в першу чергу війни ядерної.

- Намагаються брати активну участь в політичному житті і представники інших релігійних систем. Так, зокрема, клерикальні елементи в індуїзмі намагаються використати цю релігію, що є однією з найпоширеніших у світі, для обгрунтування ідеї теократичної держави (в Індії, Пакистані, Малайзії, Шрі Ланці та в ряді інших країн). На іудаїзм спираються ортодоксальні представники духовенства і консервативні політичні сили в Ізраїлі, прагнучи трасформувати дер­жавну організацію у відповідності з догматом про богообраність євреїв.

Не стоять осторонь політичного життя і представники таких християнських конфесій, як протестантизм і православ'я. Так, зокрема, такі течії протестантизму, як лютеранство, англіканська церква і кальвінізм перетворились в ряді країн в державні церкви і беруть ак­тивну участь у політичних процесах. У боротьбі за мир, за охорону навколишнього середовища, зміцнення моральних устоїв суспільства бе­руть участь і представники інших течій протестантизму (баптисти, ме­тодисти, адвентисти, єговісти та ін.). Характерною рисою православ'я є моральне ставлення до політичної влади і держави, активна участь у миротворчій діяльності.