3.Соціал-демократичні доктрини суспільного устрою

- Важливе місце в політичній палітрі сучасного світу посідають різні модифікації соціалістичних і соціал-демократичних докт­рин. Вперше сам термін "соціалізм" використав у 1834 р. Французький політик П'єр Леру, протиставивши його терміну "індивідуалізм", оскільки в латинській мові слово "соціальне" означає "суспільне". Витоки ідей соціалізму беруть початок ще з вчень античних мислителів, раннього християнства, класичної філософії і просвітительства. Марксистська концепція соціалізму була лише однією з версій соціалістичної ідеології і політичної доктрини соціалізму. І хоч саме марксистський варіант цієї ідеології і доктрини став найбільш відомим, все ж за його рамками існувало і існує ряд інших інтерпретацій соціалізму. Не співпадаючи з марксизмом і розхо­дячись з ним по багатьох питаннях, соціалістичні доктрини по-своєму розв'язували проблему переходу до кращого суспільного устрою. З метою чіткого розмежування марксистських і немарксистських доктрин соціалізму в сучасній політології перші, частіше всього, нази­вають комуністичними, а другі - соціал-демократичними.

- В основу соціал-демократичної доктрини соціалізму покладено концепцію самоцінності людини, незалежно від її економічного та соціального статусу в суспільстві. Проте, проголошуючи таку гуманістичну ціль, соціал-демократія виходить з того, що суспільство мусить взяти на себе значну долю відповідальності за самореалізацію людини, створюючи сприятливі умови для життя своїх громадян, їх всебічного розвитку.

- Соціалізм розглядається як ціль, до якої людство постійно просуватиметься, наповнюючи новим змістом такі моральні цінності, як свобода, справедливість, солідарність, рівність. І хоч, певно, поми­лявся один з видатних теоретиків соціал-демократії Е.Бернштейн (Німеччина), коли говорив, що "ціль-ніщо",применшуючи тим самим роль і значення соціалістичного ідеалу, проте він мав рацію, коли розпочинав цю формулу словами:"рух-все", висуваючи на перше місце розв'язання повсякденних завдань соціального прогресу. Соціалістичний ідеал відіграє роль лише методологічного орієнтира для практичної діяльності. При цьому він сам постійно ко­ректується, уточнюється під впливом соціальної практики. Саме тому вчення про соціалізм не тільки не догма, але й не керівництво до дії, як помилково вважав В.І.Ленін. Прагнення підпорядкувати прак­тичну діяльність досягненню якоїсь моделі соціалізму рівнозначне наміру поставити віз спереду коня. Як свідчить історичний досвід,всякі спроби штучно прискорити соціальний прогрес, підігнати його під наперед сконструйовану "модель соціалізму" завжди закінчувались провалом.

- Особливого поширення в післявоєнний період набула концепція "демократичного соціалізму", основні положення якої були сфор­мульовані в декларації Соціалістичного Інтернаціоналу на конгресі в Франкфурті -на- Майні в 1951 році. Нині існують різні моделі "демократичного соціалізму" (шведська, австрійська, німецька і т.д.), але всі вони сходяться в прагненні досягнути кращого суспільного ладу, де буде соціальна справедливість, свобо­да,рівність,мир. Перейти до такого суспільства соціал-демократи намагаються за допомогою реформ, а також інших демократичних засобів і процедур. Саме в цьому полягає суть "третього шляху", який за­пропонувала людству соціал-демократія. На жаль, благородні цілі соціал-демократії і цивілізовані засоби їх досягнення часто піддавались не тільки критиці, але й жорстким переслідуванням. Так, в Німеччині соціал-демократів розстрілював Гітлер, а Сталін називав соціал-демократію "крилом фашизму".

- Реалізуючи свої ідеї, соціал-демократи орінтуються на державне регулювання економіки. Хоч ринок і визнається рушійною силою, але тримається він під постійним контролем держави, яка спрямовує його розвиток в інтересах суспільства. Втілюється в життя концепція виробничої демократії, яка передбачає "співучасть" робітників і службовців в управлінні виробництвом за допомогою інституту соціального партнерства - системи колективних договорів з власниками стосовно умов праці, зарплати, відпусток і т.д. Соціал-демократія виступає за збереження приватної власності, бо соціальна спра­ведливість визначається не тим, у чиїх руках знаходяться підприємства, а тим, яку участь беруть зайняті на виробництві в контролі умов праці та її оплати, яка частина прибутку шляхом прогресивного оподаткування надходить державі для перерозподілу цих коштів на потреби суспільства.

- В соціальній сфері соціал-демократи виступають за пріоритет соціальної захищеності трудящих мас при розв'язанні економічних проблем. Саме тому соціал-демократія намагається формувати соціальне ринкове господарство і систему соціального партнерства на основі компромісу між приватною власністю, вільним підприємством і соціальними гарантіями, що мають позаекономічне походження. Для цього доктрина "демократичного соціалізму" передбачає досягнення повної занятості, піднесення життєвого рівня, справедливого розподілу доходів і власності. В результаті цього класова боротьба має втрачати своє значення.

- В політичній сфері соціал-демократична доктрина включає:

- розуміння держави як надкласового інституту політичної системи, який стоїть над інтересами класів і

соціальних груп, узгоджуючи їх i представляючи загальні інтереси всього суспільства;

- плюралістичну модель організації суспільно-політич­ного життя;

- реальну багатопартійність;

- забезпечення прав і свобод людини;

- гарантоване право на опозицію;

- демократичний характер зовнішньої політики, що спрямована на підтримку миру, обмеження гонки озброєнь, допомогу слаборозвиненим країнам.

- В духовній сфері соціал-демократична доктрина орієнтована на створення умов для всебічного розвитку особи, гарантування їй права на приватне життя і захисту від свавільного втручання держави.

- Дуже важливою позитивною рисою соціал-демократичної доктрини є її чутливість до новітніх тенденцій в розвитку цивілізації, пошуки відповіді на питання, які постають перед суспільством. Серед них центральне місце посідають проблеми екології, суспіль­ного контролю над небезпечними технологіями, відвернення загрози ядерної катастрофи. Значною заслугою соціал-демократії є здійснення соціальних реформ, які сприяли зростанню добробуту і соціальної захищенності малозабезпечених верств населення в ба­гатьох країнах Заходу. Істотним внеском у розвиток світовоі цивілізації і реалізацію гуманістичної ідеї стала розроблена в соціал-демократії концепція "соціальної держави". Притягальною силою є також соціал-демократична ідея солідарності, без якої неможливе функціонування суспільства і нормальне існування людини. Тільки спільні дії, солідарність, а не егоїстичний індивідуалізм створюють умови для самореалізації індивіда.

- Нині в соціал-демократичних партіях світу нараховується понад 17 млн. чол. Майже 80 партій входять до Соціалістичного Інтернаціоналу, який був створений в 1951 році. За ініціативою керівника Іспанської соціалістичної партії Ф.Гонсалеса видається новий журнал "Соціалізм майбутнього". 27 соціалістичних і соціал-демократичних партій є в даний час правлячими. Серед лідерів соціал-демок­ратії:Віллі Брандт (ФРН), Улоф Пальме(Швеція), Франсуа Міттеран (Франція), Філіпе Гонсалес (Іспанія), Маріу Соареш (Порту­галія),Франц Враницький (Австрія), Роберт Хоук (Австралія) та ін. Поразка "державної" моделі соціалізму в колишньому СРСР та в інших країнах "реального соціалізму" не може бути підставою для заперечення соціалізму взагалі - як ідеї і як суспільного ладу. "Ідея соціалізму захопила уявлення людей в усьому світі," - вказується в Декларації принципів Соціалістичного Інтернаціоналу (1989 р.).