3. Визначення рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді через сукупні і граничні показники

Для підприємства важливою є інформація про загальну ефективність його діяльності. Порівнюючи показники сукупної виручки і сукупних витрат (TRTC) фірма вирішує для себе питання стосовно здійснення виробництва. Якщо фірма прийме рішення виробляти продукцію, то вона має вибрати оптимальний обсяг випуску: у разі прибутковості фірмі потрібно знайти рівень випуску, який максимізує прибуток, а у разі збитковості – рівень, який дозволить мінімізувати збитки. Для цього порівнюються показники граничної виручки і граничних витрат (MRMC).

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю TRTC:

• фірма прибуткова, коли ;

• фірма беззбиткова, коли ;

• фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, коли ;

• фірма мінімізує збитки шляхом закриття, коли для всіх .

Цим висновкам можна надати графічну інтерпретацію.

Якщо лінія сукупної виручки перетинає криву сукупних витрат, то виробництво дає економічний прибуток, принаймні за певних обсягів (рис. 8.3 а). За малих обсягів випуску крива виручки проходить нижче кривої витрат , так само, як і за великих, що визначає збитки. Точки перетину кривих є точками беззбитковості. На відрізку, де крива витрат проходить під кривою , маємо зону прибутковості фірми. Сума прибутку для будь-якого обсягу, що забезпечує прибуткову діяльність, визначається графічно як різниця вертикальних координат кривих TR і TC. Максимальним прибуток буде за такого обсягу виробництва, коли відстань між кривими і по вертикалі найбільша. За обсягу, що забезпечує максимізацію прибутку, гранична виручка є рівною граничним витратам: MR=MC. В точці оптимального обсягу виробництва кути нахилу кривих TR і TC однакові, тобто TR/∆Q = TC/∆Q. Ліва частина рівняння – це гранична виручка, а права – граничні витрати. Вибір таких обсягів виробництва продукції, за яких гранична виручка дорівнює граничним витратам, MR=MC, є загальним правилом вибору оптимального обсягу виробництва, або загальною умовою максимізації прибутку для всіх фірм будь-якої ринкової структури. Оскільки в умовах ринку досконалої конкуренції , то для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає водночас вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні: . Рівняння є рівнянням рівноваги для конкурентної фірми. Побудована крива економічного прибутку (рис. 8.3.б) більш виразно демонструє залежність динаміки прибутків і збитків від обсягу виробництва.

Не завжди конкурентна фірма входить на ринок за такої сприятливої кон’юнктури, яка дозволяє їй отримувати прибуток. Можливі ситуації, коли ціни не забезпечують прибутковості на жодному з обсягів.

Моделі на рис. 8.4 відображають типові ситуації зниження ціни, коли фірма збиткова. Графічно це означає, що для всіх обсягів випуску функція сукупної виручки розташована нижче функції сукупних витрат .

Рис. 8.4.а представляє випадок, коли фірма може знайти обсяг, який мінімізує збитки. Фірма може працювати в межах рівнів випуску, для яких лінія проходить нижче кривої , але перетинає криву і на певній ділянці проходить вище за неї. Ця ділянка відображає обсяги виробництва, за яких виручка від реалізації продукції відшкодовує змінні витрати і частину постійних. Оптимальним буде обсяг, де відстань по вертикалі між сукупною виручкою і сукупними витратами мінімальна. Збитки будуть менші, коли фірма буде працювати, тому що, припинивши виробництво, вона матиме збитки, рівні постійним витратам (відрізок ).

Рис. 8.4.б ілюструє ситуацію закриття фірми. Крива сукупної виручки на жодному з обсягів випуску не досягає навіть кривої змінних витрат . Немає обсягу, для якого збитки не перевищували б величини постійних витрат. Тому фірмі доцільно тимчасово призупинити виробництво. Мінімальні збитки в розмірі постійних витрат фірма одержить на нульовому обсязі, тобто, коли зовсім перестане виробляти.

Керуючись правилом визначення оптимальних обся­гів виробництва, яке відображає умови рівноваги конкурентної фірми, , фірма може вибрати кращий варіант з можливих ситуацій не тільки прибутковості, але й збитковості.

Г рафічна модель MRMC зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничної виручки (рис. 8.5).