Тема 1. Предмет і методологія мікроекономіки
Мікроекономіка як складова частина сучасної економічної теорії.
Базові економічні поняття.
Методологія мікроекономіки і її особливості.
4. Функціональне значення мікроекономіки.
1. Мікроекономіка як складова частина сучасної економічної теорії.
Свідомий підхід до засвоєння матеріалу вимагає одразу ж визначитись, що вивчає мікроекономіка, з чим вона має справу, яке місце займає ця економічна дисципліна серед інших і яка її роль.
Мікроекономіка - розділ економічної теорії. Вона вивчає функціонування окремих економічних суб’єктів, галузей та ринків. Особливе місце у мікроекономічних дослідженнях належить процедурі прийняття оптимальних рішень у конкретній економічній ситуації.
Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX - на початку XX ст. Її становлення пройшло такі етапи еволюційного розвитку:
І етап ( 70 – 80-ті рр. ХІХ ст.). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Найвідоміші представники цього етапу: Г. Госсен, К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк, Дж. Б. Кларк;
ІІ етап ( 90-ті рр. ХІХ ст. - поч. 30-х рр. ХХ ст.). Мікроекономіка виділяється в окрему галузь досліджень. Представники другого етапу: А. Маршалл, В.С. Джевонс, Ф. Еджворт, Л. Вальрас, В. Парето;
III етап (з 30-х рр. ХХ ст. - до сьогодення). Найвідоміші представники третього етапу: Є. Слуцький, П. Самуельсон, Е. Чемберлен, Дж. Неш, Дж. фон Нейман .
Мікроекономіці належить гідне місце серед інших складових економічної теорії, з якими вона тісно пов’язана (рис. 1.1).
Мікроекономіка, як і будь-яка наука, характеризується:
об’єктом вивчення;
предметом, тобто виділеним в об’єкті змістом.
Об’єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Вона охоплює економічні відносини на мікрорівні і досліджується у трьох аспектах: суб’єкти відносин, об’єкти відносин і зміст.
До основних суб’єктів мікросистеми належать домогосподарства, підприємства (фірми) та держава. Під домогосподарством розуміють конкретну людину або групу людей, які об’єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Підприємством є будь який суб’єкт, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. На ринку товарів і послуг домогосподарства є споживачами, а підприємства – виробниками. Перші формують попит на економічні блага, другі визначають їх пропозицію. На ринку ресурсів домогосподарства і підприємства, в якості продавців і покупців, міняються місцями. Під державою розуміють сукупність органів влади, які здійснюють роль координатора та регулятора економічного життя і здатні впливати на економічні рішення домогосподарств та підприємств.
Об’єктами, з приводу яких складаються відносини в мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Результатом виробничої діяльності є матеріальні продукти або послуги.
Функціонування окремих економічних одиниць, які об’єднані певними взаємовідносинами представляють у вигляді моделі кругообігу ресурсів, товарів та доходів (рис. 1.2).
Зміст мікроекономічних відносин насамперед визначається тим, що це відносини ринкові. З курсу політекономії варто пригадати, що таке ринок, ринкова ціна, конкуренція, а також якими відносно конкуренції можуть бути ринки (досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та монополії). Необхідною умовою ринкового обміну є право власності. Оскільки придбання товару – це зміна власника, то й ринкові угоди супроводжують особливі витрати, які називають трансакційними. Такі витрати входять до ціни ринкової угоди, проте не пов’язані ні з виробництвом товару, ні з його реалізацією. Вони зумовлені тільки процедурою зміни прав власності.
Мікроекономіка є наукою про вибір, який мають здійснювати економічні суб’єкти, будучи поставленими в певні умови законами економічного життя. Тому предметом мікроекономіки є поведінка окремих економічних суб’єктів, механізм прийняття ними економічних рішень в умовах економічного вибору.