Тема 6. Теорія виробництва

1. Підприємство як мікроекономічна система. Параметри підприємства. Виробнича функція.

2. Виробнича функція з одним змінним фактором. Закон спадної віддачі.

3. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізоквантна варіація.

4. Гранична норма технічного (технологічного) заміщення.

5. Ефект масштабу.

1. Підприємство як мікроекономічна система. Параметри підприємства. Виробнича функція.

У сучасному суспільстві абсолютна більшість необхідних для життя людини благ є результатом виробничої діяльності. Виробництво передбачає певну його організацію. Виробничі одиниці – це підприємства, фірми. В ринкових умовах господарювання кожне підприємство є достатньо самостійною, але не ізольованою від інших ланкою економіки. Для виготовлення товарів підприємствам потрібні економічні ресурси (фактори виробництва), які в процесі виробництва перетворюються на певний продукт, що продається іншим фірмам, домогосподарствам, державі. Отже, будь яка

фірма є мікросистемою, що перетворює вхідні ресурси на вихідні.

Фірми мають різні цілі, але основним мотивом, що змушує підприємців діяти і ризикувати, є можливість отримання прибутку. До того ж , діяльність любого підприємства, великого чи малого, спрямована на те, щоб забезпечити максимізацію прибутку. Досягнення цієї мети неможливе без уявлення: що виробляти, за допомогою яких ресурсів і яким буде результат.

Головний засіб максимізації прибутку - це досягнення технологічної та економічної ефективності виробництва.

У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі нашого аналізу припустимо, що технологічні зміни не відбуваються. Це припущення не змінить мотивів поведінки виробника, однак спростить процес пізнання.

Якщо технологія залишається незмінною, то можна обґрунтовано припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовується у виробничому процесі, та максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.

Виробнича функція - це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів.

Розрізняють двофакторну і багатофакторну виробничу функцію. Найпоширенішою функцією виробництва в економічній аналітиці є двофакторна функція Кобба-Дугласа, яка відображає залежність обсягів виробництва від таких двох факторів, як праця – L і капітал – К:

Q=А• К^а • L ^b, де А, а, b >0; a, b <1

При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів:

1. Існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва, тобто ефективне функціонування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого.

2. Фактори виробництва характеризуються також взаємозамінюваністю, тобто у виробничому процесі вони можуть заміщувати один одного. Відсутність певної кількості одного фактора виробництва можна компенсувати певною кількістю іншого. Однак така заміна має свої межі.

3. Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довготерміновому періоді, ніж в короткотерміновому.

Короткотерміновий період (short run) - це період виробництва, протягом якого деякі фактори виробництва не можуть бути змінені. Фактори виробництва, обсяг яких неможливо змінити на даному проміжку часу, називають постійними (фіксованими).

Довготерміновий період (long run) - це період, протягом якого виробник має достатньо часу для зміни всіх факторів виробництва. В цьому періоді всі виробничі фактори є змінними.

Слід зазначити, що короткотерміновий і довготерміновий періоди відрізняються у кожному конкретному випадку. Якщо в деяких сферах легкої промисловості розміри виробничих потужностей можна змінити за декілька днів, то у важкій промисловості зміна виробничих потужностей вимагатиме декілька років. Довготерміновий і короткотерміновий періоди - це насамперед економічні категорії, а не часові.

В короткотерміновому періоді фірма вирішує питання щодо найкращого використання діючого обладнання. В довготерміновому періоді вирішуються такі питання: збільшувати чи зменшувати масштаби виробництва, чи потрібна реорганізація підприємства, входити, чи не входити в іншу галузь.