2.3.5.3. Складання аналітичного бібліографічного опису

Бібліографічний опис складової частини документа (аналі­тичний опис) широко використовується в бібліографічних покажчиках, списках, картотеках, в інформаційних виданнях, більш обмежено — у бібліотечних каталогах. Цей опис може бути складено на окремий твір (статтю, оповідання з журналу чи збірника) або частину твору (главу, розділ). Документ, в якому вміщена складова, є ідентифікатором публікації і на­зивається ідентифікуючим документом.

Аналітичний бібліографічний опис складається з відомо­стей про складову документа, з'єднуючого елемента, відомос­тей про ідентифікуючий документ, відомостей про розміщення складової в документі та приміток.

Питання про використання заголовків як у записах части­ни документа, так і ідентифікуючого документа вирішується бібліографуючою установою, проте рекомендується в записі ідентифікуючого документа його не використовувати.

У відомостях про складову документа наводять її основну назву, загальне позначення матеріалу, підназву, відомості про відповідальність, відомості про видання (якщо вони стосують­ся саме складової, а не документа в цілому). Дозволяється не повторювати відомості про відповідальність, якщо вони збіга­ються з заголовком.

З'єднувальним знаком між частинами аналітичного опи­су є дві косих риски (//). Цей знак можна випускати, виділя­ючи відомості про ідентифікуючий документ шрифтом або записуючи їх з нового рядка.

У другій частині аналітичного опису зазвичай вказують основну назву, відомості про відповідальність, відомості про видання, місце і дату видання, міжнародний стандартний номер. Слід зазначити, що типову назва документа, у якому

78

Розділ 2

Бібліографічний опис документів

79

вміщено складову, а також назви газет і журналів можна ско­рочувати (Пр.; Зібр. творів; Тез. доп.). Підназву надають за необхідності уточнити незрозумілу назву документа, відрізни­ти це видання від інших з аналогічною назвою. Щоб іденти­фікувати документ, іноді доводиться наводити ім'я видавця.

Відомості про розміщення складової — це зазвичай сто­рінки ("від і до").

Умовні розділові знаки в аналітичному описі вказують за загальними правилами, але знак ". — " можна змінювати на крапку.

При складанні бібліографічного опису статті з журналу у відомостях про ідентифікуючий документ зазначають назву журналу, рік видання та номер:

Білоцерківець, Н. Із янголом на плечі [Текст]: поезія на межі століть / Н. Білоцерківець // Укр. культура. — 2000. — № 2. — С.14—15.

Якщо складають опис на статтю з газети, то в другій його частині подають назву газети і дату видання, тобто рік, місяць і число.

Пирогов, С. Шедевр Верді на сцені дитячого театру [Текст] / С. Пирогов // Молодь України. — 2000. — 18 трав.

Для газет обсягом більше 8 сторінок вказують також сто­рінки, на яких опубліковано матеріал.

Складаючи описи статей з газет і журналів, доцільно на­водити відомості про характер матеріалу, наприклад, "Передо-виця", "Ред. ст.", "Виклад постанови" тощо. Часто назви ста­тей не дають повного уявлення про їх зміст, а це важливо для бібліографічних покажчиків, картотек та інших пошукових масивів, тому в підназві часто самостійно формулюють дані, які допомагають орієнтуватися у змісті.

У бібліографічних записах бесід, інтерв'ю наводять заголо­вок, яким виступає, як правило, прізвище особи, з якою ве­деться бесіда. Ім'я журналіста, що провів і записав бесіду, за-

значають у відомостях про відповідальність. Якщо ж такий матеріал підписаний журналістом, у тексті переважає його коментар, запис складають під прізвищем журналіста.

На офіційні матеріали, опубліковані в періодичних видан­нях, збірках, складають бібліографічні записи, першим еле­ментом яких виступає назва установи, організації або основ­на назва. Вибір його здійснюється за загальними правилами. Під назвою складають опис викладів офіційних матеріалів, що друкуються під назвами "У Верховній Раді України", "У Кабінеті Міністрів України", "З офіційних джерел" тощо. Саме ці назви виступають в описах як основні, зміст повідомлення розкривають у підназві.

Періодичні видання часто використовують загальні назви, друкуючи під ними декілька матеріалів. Такі загальні назви можуть виступати як основні в описі. Складаючи опис для бібліографічних покажчиків, картотек, доцільно розкрити зміст такої добірки у примітках:

Вітаємо лауреатів Державної премії України ім. Т. Шевченка [Текст] // Культура і життя. — 2006. — 12 берез. — Зміст: Щедрі жнива Юрія Герца / А. Синявська. Вічний дзвін Віктора Зарець-кого / Р. Звіпяцьківський.

При потребі складають опис на кожний окремий матері­ал, опублікований під загальною назвою; саму цю назву наво­дять у зоні серії.

Синявська, А. Щедрі жнива Юрія Зарецького [Текст] / А. Си­нявська // Культура і життя. — 2006. — 12 берез. — (Вітаємо лауреатів Державної премії України ім. Т. Шевченка).

В описі твору, який вміщений у томі, випуску багатотом­ного документа, в другій частині опису наводять основну на­зву, підназву, відомості про відповідальність, відомості про ви­дання, місце і дату видання; позначення і порядковий номер тому, випуску, якщо є міжнародний стандартний номер.

80 Розділ 2

Бурлай, Е.В. Ще раз про законність [Текст] / Е.В. Бурлай // Правова держава: респ. міжвід. зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. — К., 1992. — Вип. 1. — С. 18—23.

Павличко, Д. Сонця і правди сурма [Текст] / Д. Павличко // Твори: у 10 т. / А.С Малишко. — К., 1972. — Т. 1. — С. 5—82.

Аналітичний опис складають на рецензії та реферати, надруковані в періодичних виданнях. Є різні способи його складання. Один з них такий: спершу складають аналітичний опис рецензії, реферату, а відомості про рецензований або ре­ферований твір вміщують в примітках після слів "Рец. на кас:*, "Рец. на ст.:'\ "Реф. кн.:", "Реф. ст.:". Іноді рецензія, реферат не мають назв, тоді ними стають слова [Рецензія], [Ре­ферат], взяті у квадратні дужки.

Васильєва, Г. Предтечі [Текст] / Г. Васильєва // Друг читача. — 1991. — 20 верес. — Рец. на кн.: Нудьга, Г.А. На літературних шляхах: (Дослідження, пошуки, знахідки) / Г.А. Нудьга. — К.: Дніпро, 1990. —349 с.

При використанні другого способу спочатку подають опис твору, який рецензується або реферується, а у примітках після слова "Рец.:" або "Реф.:" вміщують опис самої рецензії або реферату.

Нудьга, Г.А. На літературних шляхах [Текст]: (Дослідження, пошуки, знахідки) / Г.А. Нудьга. — К.: Дніпро, 1990. — 349 с. — Рец.: Предтечі / Г. Васильєва //Друг читача. — 1990. — 20 верес.

Складаючи описи глав, розділів, параграфів і т. ін., у першій частині вміщують прізвище автора, якщо він є, і назву части­ни твору. У другій частині, як завжди, дають відомості про документ у цілому, причому перед сторінками зазначають но­мер глави, розділу тощо, звичайно, якщо вони є.

Бібліографічний опис документів 81

Донцов, Д. Українська державна ідея [Текст] / Д. Донцов // Історія розвитку української державної ідеї / Д. Донцов. — К., 1991. — Гл. 1. — С. 6—7. — (Народна б-ка / Т-во "Знання" України).

Якщо глава, розділ, інша складова твору не має самостійної назви, навіть якщо її не виділено в тексті, відомості про неї можна дати в зоні приміток.

Шерех, Ю. Третя сторожа [Текст]: Літ. Мистецтво. Ідеології/ Ю. Шерех. — К.: Дніпро, 1996. — 590 с. — Із змісту: [Про Ф. Дуд­ка]. — С. 495.

У бібліографічних посиланнях намагаються скоротити опис, тут можна не подавати назву статті або іншої складової доку­мента, але обов'язково слід зазначити сторінки, на яких її надруковано.

Васильченко, М.П. // Бібліотекознавство і бібліогр. — 1989. - Вип. 29. — С. 85-92.

Можна навести назву статті, але не зазначати сторінок.

У записах кількох бібліографічних посилань на різні мате­ріали, що надруковані в одному виданні, у другому й наступ­них посиланнях відомості, що збігаються, замінюють словами "Там само":

* Чепелєв, В.У. Про історію філософії в Україні / В.У. Че-пелєв // Культура України: історія і сучасність: тези доп. / респ. наук.-теор. конф., 26—28 жовт. 1992. —X., 1992. — С. 34—36.

** Клінова, Л.Ю. Дисидентський рух в Україні / Л.Ю. Кліно-ва // Там само. — С. 66.

82

Розділ 2