- •1.5. Використання наукової обробки документів
- •2.2.3. Розвиток теорії та практики бібліографічного опису в XX ст.
- •2.2.3.1. Теорія і практика бібліографічного опису в першій половині XX ст.
- •2.2.3.2. Бібліографічний опис у другій половині XX ст. Створення міжнародних правил складання бібліографічного опису
- •2.3.5.1. Складання бібліографічних описів документів, що мають індивідуальних авторів
- •2.3.5.2. Складання багаторівневого бібліографічного опису
- •2.3.5.3. Складання аналітичного бібліографічного опису
- •2.3.5.4. Складання бібліографічних описів нормативно-технічних і технічних документів, неопублікованих документів
- •2.3.5.5. Складання бібліографічних описів нотних видань
- •2.3.5.6. Складання бібліографічних описів образотворчих видань
- •2.3.5.7. Складання бібліографічних описів картографічних видань
- •2.3.5.8. Складання бібліографічних описів аудіовізу альних і електронних документів
- •1 Ндп. (12 дп.): кольор., картон, рамка.
- •Електрон, диск
- •Електрон, гнуч. Диски (со-ном)
- •1 Електрон, гнуч. Диск (ср-1): зв., кольор.
- •2.3.5.9. Бібліографічний опис в електронних пошукових системах
- •710 Найменування організації/установи
- •3.5.2.2. Функції предметної рубрики. Види предметних рубрик
- •3.5.2.3. Прийоми формалізації мови предметних рубрик
- •3.5.2.4. Основні етапи розвитку теорії та методики предметизації
- •3.5.3.2. Загальні положення формулювання предметних рубрик
- •3.5.3.3. Суть і послідовність процесу предметизаци документів
- •3.5.3.4. Предметизація видань з окремих галузей знання і деяких видів документів
- •3.6.1.3. Таблиці класифікації
- •6 Прикладні науки. Медицина.Технологія;
- •3.6.3.2. Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ббк)
- •3.6.3.3. Державний рубрикатор нті
- •3.6.3.5. Класифікатор "Стандарти і технічні умови"
- •3.6.4.1. Поняття загальної і спеціальної методики систематизації. Основні принципи систематизації
- •3.6.4.2. Загальні правила і методи систематизації
- •3.6.4.4. Зміст і послідовність процесу систематизації
- •5.3.2.1. Методи відбору інформації
- •5.3.2.2. Методи надання інформації
- •01034, Київ-34, вул. Стрілецька, 28
2.3.5.8. Складання бібліографічних описів аудіовізу альних і електронних документів
Об'єктом складання бібліографічного опису аудіовізу них документів може бути окрема одиниця матеріалу. В т кому разі складають однорівневий опис. На комплект або сер"~ аудіовізуальних документів складають багаторівневий біблі графічний опис. На окремий твір, уміщений у тому чи інше* му документі, складають аналітичний опис. Всі ці види описів складають за загальними схемами і правила їх складання багато у чому збігаються з правилами складання описів інших документів. Саме тому нижче викладено лише правила, що є специфічними для складання описів саме аудіовізуальних * електронних документів.
Складання бібліографічних описів звукових матеріалів (фоподокументів). Першим елементом бібліографічних записів фонодокументів може бути заголовок, що містить ім'я особи, заголовок, що містить назву організації, а також основна назва. Заголовок є обов'язковим елементом записів для державних бібліографічних покажчиків і каталогів бібліотек. Він може вміщувати прізвище композитора, автора літературного тексту прізвище виконавця або найменування виконавського колекти ву. Для музичних творів завжди пріоритетним є прізвище композитора. Тобто, якщо в документі вміщені твори певного композитора на вірші одного поета у виконанні одного співака*!
у заголовку бібліографічного запису наводять прізвище композитора, а прізвища автора тексту і виконавця фіксують у відомостях про відповідальність. Заголовок, що містить ім'я особи, формулюють за загальними правилами, але слід мати на увазі дві особливості. По-перше, у записах під прізвищем виконавця в заголовку вказують лише ім'я особи або першу літеру імені (Ріхтер С). По-друге, якщо твір має двох авторів, один з яких автор оригіналу; а другий автор переробки, у заголовку наводять обидва прізвища через тире, як в описах нот.
Складаючи бібліографічний запис під заголовком, що містить назву організації, наводять найменування виконавського колективу. У формулюванні заголовка вказують прикметник, утворений від географічної назви, а також прикметник, що визначає характер колективу: Закарпатський народний хор. Якщо колектив має характерну назву, її наводять на початку заголовка, наприклад:
"Думка", хорова капела; "Ялта-2000", фестиваль.
Якщо назва колективу починається з числівника, його вказують як ідентифікуючу ознаку:
Міжнародний фестиваль камерної музики (5; Харків).
Основну назву фіксують за загальними правилами, але іноді на етикетці фізичного носія назви як такої немає, а вказується лише прізвище автора, яке й розглядають як основну назву і вміщують у тексті, незважаючи на те, що його вже вказано в заголовку. У бібліографічних описах музичних записів для каталогів використовують умовну назву за тією ж методикою, що й при складанні описів нотних видань.
Обсяг документа записують арабськими цифрами перед зазначенням про специфічний вид документа, яке подають у скороченій формі, наприклад, 1 зв. касета, 1 зв. диск, 1 кд, що означає 1 компакт-диск, 1 мфк або 1 мк (1 магнітна фонограма на касеті; 1 мгф (магнітна фонограма на катушці); 1 грп.
4 6.671
98
Розділ
Бібліографічний опис документів
99
(грамплатівка). У відомостях про обсяг матеріалу наводять час звучання магнітної фонограми або грамплатівки. Можна вказувати приблизний час (37 хв.; бл. 90 хв.). Інші відомості, що стосуються фізичної характеристики фонодокумента, містять дані про швидкість фонограми (33 об/хв; 38 см/с), кількість доріжок запису (2 дор.), кількість звукових каналів (моно; стерео).
На етикетках фонодокументів іноді вміщують І8М, у такому разі його вказують в описі. Після коми наводять фірмовий або виробничий номер у вигляді цифрового або змішаного позначення, за яким здійснюється ідентифікація документа.
Інші елементи наводяться в описах за загальними правилами:
"Балаган Лімітед". Лист коханому [Звукозапис] / "Балаган Лімітед". — м.: Студія "Союз", 1998. — 1 кд (бл. 2 год.). — Рос.
Солов'яненко, А. Українські пісні [Звукозапис] / А. Соло-в'яненко. — К.: Аудіо Україна, 1999. — 1 грп. (47 хв.): 33 об/хв, стерео. — Д01-3188-9.
Зведений опис комплектів і серійних видань фонодокументів складається з урахуванням розглянутих правил. У фізичний характеристиці загальної частини наводять відомості про кількість одиниць у комплекті, а також зазначають час звучання комплекту в цілому.
Від 2-х до 50-ти [Звукозапис]: спектакль Ленінгр. театру мініатюр / текст М. Пндіна, Г. Рябкіна, К. Рижова та ін. — Л.: Мелодія, 1980. — 5 грп. (бл. 2 год. 40 хв.): 33 об/хв, стерео. — Д-12515-24.-Рос.
Грп. 1. — Бл. 40 хв. - Д-12515-6.
Грп. 2.-Бл. 40 хв.-Д-1257-8.
Складання бібліографічних описів візуальних матеріалів (кінофотодокументів). Бібліографічні описи візуальних матеріалів (відеофільмів, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів), як
правило, складають під назвою. Якщо назвою документа виступає ім'я особи, назва колективу, місцевості, їх розглядають як основну назву. У підназві рекомендується вміщувати пояснення:
Богдан Ступка [Відеозапис]: [арт. театру і кіно]; Південний Крим [Відеозапис]: [види узбережжя Чорного моря].
Складаючи бібліографічний опис мікродокумента, до уваги беруть відомості, вміщені на кадрі, що відтворює титульну сторінку документа, поданого у вигляді мікроформи. Звідти беруть основну назву документа, а за потреби й заголовок бібліографічного запису.
У зоні фізичного опису наводять кількісні дані, а також зазначають специфічний вид матеріалу, відомості про обсяг візуального матеріалу, додаткові відомості про документ (швидкість проекції, колір, матеріал, з якого виготовлена рамка діапозитиву), для мікрофільмів і мікрофіш кількість мікро-форм, що вміщують текст окремого видання. Наприклад: 1 кф. (10 хв): 24 кд/с, кольор.
1 кд.
1 вк.
1 дф. (48 кд.): ч.-б.