2.3.5.8. Складання бібліографічних описів аудіовізу альних і електронних документів

Об'єктом складання бібліографічного опису аудіовізу них документів може бути окрема одиниця матеріалу. В т кому разі складають однорівневий опис. На комплект або сер"~ аудіовізуальних документів складають багаторівневий біблі графічний опис. На окремий твір, уміщений у тому чи інше* му документі, складають аналітичний опис. Всі ці види описів складають за загальними схемами і правила їх складання багато у чому збігаються з правилами складання описів інших документів. Саме тому нижче викладено лише правила, що є специфічними для складання описів саме аудіовізуальних * електронних документів.

Складання бібліографічних описів звукових матеріалів (фоподокументів). Першим елементом бібліографічних запи­сів фонодокументів може бути заголовок, що містить ім'я особи, заголовок, що містить назву організації, а також основна назва. Заголовок є обов'язковим елементом записів для державних бібліографічних покажчиків і каталогів бібліотек. Він може вміщувати прізвище композитора, автора літературного тексту прізвище виконавця або найменування виконавського колекти ву. Для музичних творів завжди пріоритетним є прізвище композитора. Тобто, якщо в документі вміщені твори певного композитора на вірші одного поета у виконанні одного співака*!

у заголовку бібліографічного запису наводять прізвище компо­зитора, а прізвища автора тексту і виконавця фіксують у відо­мостях про відповідальність. Заголовок, що містить ім'я особи, формулюють за загальними правилами, але слід мати на увазі дві особливості. По-перше, у записах під прізвищем виконав­ця в заголовку вказують лише ім'я особи або першу літеру імені (Ріхтер С). По-друге, якщо твір має двох авторів, один з яких автор оригіналу; а другий автор переробки, у заголовку наводять обидва прізвища через тире, як в описах нот.

Складаючи бібліографічний запис під заголовком, що містить назву організації, наводять найменування виконав­ського колективу. У формулюванні заголовка вказують при­кметник, утворений від географічної назви, а також прикмет­ник, що визначає характер колективу: Закарпатський народ­ний хор. Якщо колектив має характерну назву, її наводять на початку заголовка, наприклад:

"Думка", хорова капела; "Ялта-2000", фестиваль.

Якщо назва колективу починається з числівника, його вка­зують як ідентифікуючу ознаку:

Міжнародний фестиваль камерної музики (5; Харків).

Основну назву фіксують за загальними правилами, але іноді на етикетці фізичного носія назви як такої немає, а вказуєть­ся лише прізвище автора, яке й розглядають як основну на­зву і вміщують у тексті, незважаючи на те, що його вже вказа­но в заголовку. У бібліографічних описах музичних записів для каталогів використовують умовну назву за тією ж мето­дикою, що й при складанні описів нотних видань.

Обсяг документа записують арабськими цифрами перед зазначенням про специфічний вид документа, яке подають у скороченій формі, наприклад, 1 зв. касета, 1 зв. диск, 1 кд, що означає 1 компакт-диск, 1 мфк або 1 мк (1 магнітна фоногра­ма на касеті; 1 мгф (магнітна фонограма на катушці); 1 грп.

4 6.671

98

Розділ

Бібліографічний опис документів

99

(грамплатівка). У відомостях про обсяг матеріалу наводять час звучання магнітної фонограми або грамплатівки. Можна вказувати приблизний час (37 хв.; бл. 90 хв.). Інші відомості, що стосуються фізичної характеристики фонодокумента, міс­тять дані про швидкість фонограми (33 об/хв; 38 см/с), кількість доріжок запису (2 дор.), кількість звукових каналів (моно; стерео).

На етикетках фонодокументів іноді вміщують І8М, у та­кому разі його вказують в описі. Після коми наводять фір­мовий або виробничий номер у вигляді цифрового або змі­шаного позначення, за яким здійснюється ідентифікація до­кумента.

Інші елементи наводяться в описах за загальними пра­вилами:

"Балаган Лімітед". Лист коханому [Звукозапис] / "Балаган Лімітед". — м.: Студія "Союз", 1998. — 1 кд (бл. 2 год.). — Рос.

Солов'яненко, А. Українські пісні [Звукозапис] / А. Соло-в'яненко. — К.: Аудіо Україна, 1999. — 1 грп. (47 хв.): 33 об/хв, стерео. — Д01-3188-9.

Зведений опис комплектів і серійних видань фонодоку­ментів складається з урахуванням розглянутих правил. У фізичний характеристиці загальної частини наводять відо­мості про кількість одиниць у комплекті, а також зазначають час звучання комплекту в цілому.

Від 2-х до 50-ти [Звукозапис]: спектакль Ленінгр. театру мініатюр / текст М. Пндіна, Г. Рябкіна, К. Рижова та ін. — Л.: Мелодія, 1980. — 5 грп. (бл. 2 год. 40 хв.): 33 об/хв, стерео. — Д-12515-24.-Рос.

Грп. 1. — Бл. 40 хв. - Д-12515-6.

Грп. 2.-Бл. 40 хв.-Д-1257-8.

Складання бібліографічних описів візуальних матеріалів (кінофотодокументів). Бібліографічні описи візуальних матері­алів (відеофільмів, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів), як

правило, складають під назвою. Якщо назвою документа вис­тупає ім'я особи, назва колективу, місцевості, їх розглядають як основну назву. У підназві рекомендується вміщувати пояснення:

Богдан Ступка [Відеозапис]: [арт. театру і кіно]; Південний Крим [Відеозапис]: [види узбережжя Чорного моря].

Складаючи бібліографічний опис мікродокумента, до ува­ги беруть відомості, вміщені на кадрі, що відтворює титульну сторінку документа, поданого у вигляді мікроформи. Звідти беруть основну назву документа, а за потреби й заголовок бібліографічного запису.

У зоні фізичного опису наводять кількісні дані, а також зазначають специфічний вид матеріалу, відомості про обсяг візуального матеріалу, додаткові відомості про документ (швидкість проекції, колір, матеріал, з якого виготовлена рам­ка діапозитиву), для мікрофільмів і мікрофіш кількість мікро-форм, що вміщують текст окремого видання. Наприклад: 1 кф. (10 хв): 24 кд/с, кольор.

1 кд.

1 вк.

1 дф. (48 кд.): ч.-б.