3.5.2.4. Основні етапи розвитку теорії та методики предметизації

Перші спроби наведення інформації про зміст творів, схожі на предметизацію, почали здійснюватися з виникненням зібрань документів. На ті часи роль предметних рубрик вико­нували назви творів, оскільки вони, як правило, досить чітко характеризували тематику творів. Часто до відомостей про документ, крім назви, імені автора, включали і перші слова тексту, які іноді також ознайомлювали зі змістом твору. Такі записи трапляються в праці Каллімаха "Таблиці тих, що уславилися з усіх галузей знань, і того, що вони написали у 120 книгах" (III ст. до н. є.), пізніше в інвентарних списках монастирських бібліотек.

З виникненням і розвитком друкарства збільшувалися кількість і обсяг книжкових зібрань, що ставило більш високі вимоги до розкриття змісту документів. Певні кроки до задо­волення їх зробили укладачі бібліографічних покажчиків. У XVIII ст. в деяких покажчиках з'являються предметні руб­рики. Найчастіше такими рубриками виступали слова, вибрані з назви документа, які несли основне змістове навантаження. Іноді рубрика обмежувалася одним іменником, що розкривав

індексування документів 125

зміст книги. Значно менш поширеною була методика, за якою рубрики формулювалися на основі аналізу змісту твору. У той час не існувало чітких правил формулювання рубрик, їхньої формалізації, кожен бібліограф вирішував проблеми і питан­ня, що виникали, самостійно, виходячи із свого розуміння зруч­ності користування бібліографічним покажчиком.

Особливо активно предметизація розвивалась у європей­ських німецькомовних країнах (Німеччина, Австрія, Швейца­рія). Це пояснюється особливостями німецької мови, які утруд­нювали створення абеткових пошукових масивів і накладали відбиток навіть на формулювання назв документів у бібліо­графічних описах. У цих країнах застосовували обидва піходи до вибору предметних рубрик при створенні предметних по­кажчиків до систематичних і абеткових каталогів.

Розвиток предметизації в Росії й Україні також здійсню­вався в основному в ході створення предметних покажчиків. Як і в інших країнах, рубрики формулювалися на основі ана­лізу змісту документів і за назвою.

Перші предметні покажчики і предметні каталоги в сучас­ному розумінні появилися в другій половині XIX ст. в Німеч­чині, Великій Британії, США. На той час стало загальнопри­йнятим формулювати рубрики за змістом документа, але ча­сто назву основного предмета записували зовсім не на почат­ку предметної рубрики. Наприклад, рубрика для шотландських балад мала таке формулювання: Шотландія — Література — Балади. Звичайно, така методика значно ускладнювала здій­снення бібліографічного пошуку.

Наприкінці XIX ст. появилися інструкції з предметизації, серед яких, наприклад, були праці В. Бісса і X. Богатті. Аме­риканський бібліотекар Ч. Кеттер вважається фундатором сучасної методики предметизації. У праці "Правила словни­кового каталогу" (1904) він сформулював положення і прави­ла предметизації, що не втратили значення до нашого часу. Так, він запропонував формулювати предметні рубрики, аде­кватні змісту документа; обґрунтування значення першого слова Рубрики і методику його вибору; методика застосування си­нонімів; наведення в рубриці відомостей про форму і читаць­ке призначення документів тощо. Але не всі пропозиції Ч. Кет-

і_нпйксування документів

127

тера у подальшому виявилися доречними. Наприклад, він вва­жав недопдльним розкривати в рубриці аспект розгляду пред­мета. Проте це призводить до створення надто великих за обсягом ділень у пошуковому масиві, тому в подальшому ме­тодика предметизації пішла шляхом обмеження змісту пред­метної рубрики завдяки наведенню аспектів дослідження предмета. У руслі цієї методики австралійський бібліотекар X. Андерсон склав правила предметизації (1907). Багато в чому погоджуючись із Ч. Кеттером, він усе ж пропонував ши­роко відображати аспекти розгляду предметів. Такої самої думки дотримувався і О.Ю. Кайзер, рекомендуючи у своїх пра­вилах (1911) обмежувати предмет за значенням аспекту його розгляду.

На початку XX ст. значно зріс інтерес до предметизації в Росії. її теоретичні та методичні питання обговорювалися иаі засіданні Російського бібліотечного товариства у 1904 р., на І Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи у 1911 р. Пер­шою російською інструкцією з предметизації вважаються "Правила складання каталогів алфавітного, систематичного і предметного" (1915) А.М. Бєлова. За цими правилами пред­метними рубриками мали виступати імена осіб, назви пред­метів, географічні та хронологічні поняття, назви установ, форма документа; ліквідувалася синонімія. Основними недоліками інструкції А.М. Бєлова були рекомендація вибирати предмети з назв документів і відмова від адекватної предметної рубрики. У 20—30-ті роки в СРСР активізувався інтерес до пред­метного каталогу у зв'язку з незадоволеністю існуючими си­стематичними документними класифікаціями, а також у зв'язку з простотою користування цим каталогом. Проте слабкість теоретичної та методичної бази, відсутність єдиного центру з розробки методики предметизації, нестача кваліфікованих фахівців тощо призводили до розбіжностей у вирішенні окре­мих проблем методики предметизації. Бібліотеки, бібліо­графічні установи, які здійснювали предметизацію, складали власні інструкції, по-різному визначали предметні рубрики, за різними правилами формулювали їх.

У цей час плідно працювали в галузі предметизації укра­їнські бібліотекознавці та бібліографи. Харківську школу

предметизаторів очолював Д.А. Баліка. У праці "Предметний каталог" (1925 р.) він подав повне зведення правил предмети­зації з урахуванням потреб вітчизняних бібліотек. Об'єктами предметизації мали виступати, крім книг, також журнали, багатотомні видання, окремі статті зі збірників, окремі розді­ли книг, художні твори. Б.О. Борович пропонував формулю­вати рубрики, назви яких повністю збігаються зі змістом до­кументів, але враховувати при цьому потреби конкретного типу бібліотеки; у формулюваннях вживати загальновідомі слова, а не спеціальні терміни; обґрунтував значення першого (про­відного) слова рубрики, розробив інші методичні прийоми.

Київську школу предметизаторів очолював Д.А. Баліка, який свої погляди на теорію та методику предметизації ви­клав у низці статей, надрукованих у фахових журналах. Його позиція базувалася на тому, що предметний каталог мав бути не набором розташованих за абеткою ізольованих предмет­них рубрик, а системою взаємопов'язаних рубрик. Тому і пред­метизацію документів, на його думку, слід здійснювати, вихо­дячи з потреб комплексоутворення в каталозі, для якого здійснюється предметизація.

Багато правил і положень, визначених у той час, збігають­ся з положеннями сучасної методики предметизації.

У 40-ві—50-ті роки в розробці питань предметизації в СРСР спостерігається спад, бо основним реальним бібліотечним ка­талогом вважався систематичний, і вся увага приділялася йому.

Активізація процесів інтеграції наукових знань у 60-ті роки визначила потребу в таких ІПС, які дають змогу відображати міжгалузеві поняття, здійснювати інформаційний пошук до­кументів, що характеризують об'єкт багатоаспектно. Саме та­кими є ІПС предметизаційного типу. Тому в цей час дослі­дження предметного каталога і предметизації отримують но­вий поштовх. У 1963 р. відбулася конференція з питань те­орії та методики предметизації. Після публікації матеріалів Цієї конференції на сторінках фахової преси публікувалася Дискусія, в ході якої свої думки і пропозиції висловили провідні спеціалісти країни. Саме тоді визначився системний підхід до предметного каталогу, що позначилося й на мето­диці предметизації. Досягнення теорії та методики предме-

128

Розділ

індексування документів

129

тизації того часу відобразилися в низці методичних і наук вих праць, наприклад, фундаментальній праці В.П. Круглі" вої "Предметизація творів друку. Загальна методика" (196

Наприкінці 60-х — на початку 70-х років впроваджую ся заходи з координації робіт у галузі розробки теоретичних] та методичних положень предметизації, створення ІПС пред-метизаційного типу, зокрема, було створено Проблемну комі­сію з предметизації, міжбібліотечний семінар з предметизації, публікувалися наукові збірники й окремі статті, методичні й навчальні посібники, списки та словники предметних рубрик і т. ін. Особлива увага приділялася впровадженню методу] категорійного аналізу і синтезу до методики предметизаодїЗ що дало змогу суттєво посилити формалізацію мови предмет­них рубрик, внести однотипність у формулювання лексичних одиниць мови. Значний внесок у розвиток предметизації в той час зробили відомі фахівці С.К. Віденська, Р.Ф. Грініна, Л.Г. Болгар, С.Г. Карпова та ін.

З середини XX ст. предметизація викликає інтерес фахівців, які працюють з ШМ для автоматизованих інформаційно-бібліографічних систем. ШМ ключових слів, як і ШМ пред­метних рубрик, будуються на основі природної мови, форму­лювання дискрипторів, ключових слів близько до формулю­вань предметних рубрик, встановлення зв'язків між лексич­ними одиницями дескрипторної мови має спільні риси з поси­лальним апаратом предметного каталога. Не випадково вели­ка кількість інформаційно-пошукових тезаурусів, які явля­ють собою ШМ дескрипторних ІПС, словники ключових слів інших ШМ були створені на основі словників предметних рубрик, що відтворюють лексику конкретних предметних ка­талогів. Тому подальший розвиток предметизації тісно пов'я­заний з розвитком координатного індексування. Але й безпо­середньо мова предметних рубрик продовжує вдосконалюва­тись, орієнтуючись на потреби автоматизованих інформацій­них систем і мереж. Як показав всесвітній досвід, мова пред­метних рубрик для багатьох користувачів є найбільш зрозумі­лою і прийнятною для ведення пошуку в таких системах. Проте використання її тут ставить нові вимоги: перш за все, необхідність уніфікації підходу до предметизації документів в установах, які її здійснюють. Для цього доцільно розробити

загальноприйняту методику предметизації документів і на її основі створювати відповідні переліки предметних рубрик у вигляді друкованих словників, рубрикаторів, авторитетних файлів електронних каталогів. Так, Бібліотека Конгресу СІЛА розробила і вже багато років веде рубрикатор, на основі якого здійснюється предметизація документів для внесення відомо­стей про них до національних і міжнародних інформаційно-бібліотечних мереж. Відповідна робота розпочалась і в Украї­ні — Національна парламентська бібліотека створює "Слов­ник предметних рубрик", який має забезпечити єдність пред­метизації документів для відображення в національних інфор­маційних мережах.

3.5.3. Методика предметизації документів

3.5.3.1. Поняття загальної і спеціальної методики предметизації

Здійснюючи предметизацію документів, керуються певни­ми положеннями і правилами, які становлять методику предме­тизації. Методика предметизації поділяється на загальну і спеціальну. Загальна методика є сукупністю правил предме­тизації, які можна використовувати при обробці документів незалежно від їхньої тематики, форми та читацького призна­чення, а також незважаючи на мету здійснення предметизації (предметний каталог, предметний покажчик тощо).

Проте, щоб запредметизувати конкретний документ, необхідно володіти як загальною, так і спеціальною методи­кою. Спеціальна методика регламентує предметизацію доку­ментів з окремих галузей знань, окремих видів документів. До того ж вона певною мірою залежить від мети проведення предметизації.

У процесі розробки спеціальної методики предметизації Документів з певної галузі знання вирішують такі основні завдання: визначення основної проблематики цієї галузі; виявлення на цій основі типових категорій предметів; вияв­лення типових аспектів розгляду предметів; визначення мо­делей типових комплексів предметних рубрик; складання словників предметних рубрик.

5 66Т|

130

Розділ

Великий вплив на спеціальну методику предметизації мають особливості конкретного пошукового масиву, для якого обробляються документи, потреби конкретних користувачів. Особливо яскраво це проявляється при предметизації для тра­диційних бібліотечних каталогів. Кожний предметний ката­лог складається з комплексів предметних рубрик, які відпо­відають запитам читачів, складу фонду, можливостям певної бібліотеки. Тому тривалий час спеціальна методика предме­тизації великою мірою залежала від потреб цих комплексів. Кожен традиційний предметний каталог є унікальним, і спеці­альна методика предметизації враховувала це. З певним при­пущенням можна сказати, що кожна бібліотека розробляла ЇЇ для себе. Наприклад, у бібліотеці універсального профілю до­цільно зібрати разом усі видання про різні види автомобілів і зробити рубрики, використавши інверсію:

Автомобілі вантажні.

Автомобілі легкові.

Автомобілі спеціального призначення.

А в бібліотеці автотранспортного інституту, де більшість документів про автомобілі, доцільно створити рубрики, не за­стосовуючи інверсію:

Автомобілі спеціального призначення. Вантажні автомобілі. Легкові автомобілі.

Тобто кожна з цих бібліотек встановлює свої правила, свої межі використання інверсії у формулюваннях рубрик.

Тепер, коли традиційні бібліотечні каталоги перетворюють­ся в електронні й об'єднуються у бібліотечно-інформаційні мережі, зросли вимоги до уніфікації положень методики пред­метизації документів на галузевому і загальнодержавному рівнях. Вивчення й узагальнення досвіду предметизації для наявних ІПС, здійснення аналізу галузевих документів дають

індексування документів 131

змогу визначити деякі типові методичні рішення спеціальної методики. Таким самим чином вирішуються питання спеці­альної методики предметизації для абетково-предметних по­кажчиків, бібліографічних картотек допоміжних предметних покажчиків.