3.5.3.2. Загальні положення формулювання предметних рубрик

Суттю предметизації, про що йшла мова раніше, є відображен­ня ознак документа в формулюванні предметної рубрики. Тому правильне її формулювання є найважливішим етапом предмети­зації, адже воно забезпечує створення повноцінних комплексів документів у предметних каталогах або надання відомостей про місцезнаходження інформації у предметних покажчиках.

Основною вимогою до предметної рубрики є її лаконізм у поєднанні з повним і точним розкриттям змісту документа. Тобто необхідно використовувати зафіксовані в лексиці ШМ саме ті лексичні одиниці, які найточніше визначають зміст твору. Формулюючи рубрику, перш за все спираються на існу­ючі типові категорії предметів і типові аспекти дослідження предметів, що властиві документам з певної галузі знання.

Формулюючи предметну рубрику, намагаються зробити її якомога зрозумілішою, простою, такою, яка допомагає у пошу­ку необхідних документів. Тому використовують сучасну на­укову термінологію, поширені поняття, надаючи перевагу вітчизняним термінам перед зарубіжними.

Лексичний склад мови предметних рубрик досить різно­манітний. У формулюваннях використовуються майже всі частини мови. Найчастіше це іменники і досить часто прик­метники й дієприкметники, котрі перейшли в іменники, а та­кож числівники, рідше використовують сполучники і приймен­ники. При формулюванні рубрик для предметного каталога не можна застосовувати дієслова, прислівники й займенники.

Як лексичні одиниці в мові предметних рубрик викори­стовуються словосполучення. Часто формулюються предметні Рубрики, які складаються з іменника і прикметника, іменни-

132

Розділ з

ка і дієприкметника (Пластмасові вироби. Навколишнє сере-довище, Ринкова економіка), іменника з порядковим числів­ником (Друга світова війна), двох іменників (Походження видів, Опір матеріалів), двох іменників із сполучником "і" та при­йменниками (Підручники і посібники, Модерн в архітектурі).

Предметні рубрики, як правило, формулюють у називному відмінку множини, за винятком термінів, що вживаються тільки в однині (Атмосфера, Мислення). В однині формулю­ють назви індивідуальних предметів, власні імена, назви окре­мих установ (Земля, Шевченко Тарас Григорович, Кримська обсерваторія). Важливо мати на увазі, що іноді простежується смислова різниця у значенні термінів у множині й однині. Наприклад, "Середня школа" як система освіти і "Середні школи" як навчальні установи. У деяких випадках один і той самий термін в одних галузях використовується лише у множи­ні, в інших — в однині (Важка вода і Підземні води). У такому разі застосовують термінологію, усталену у відповідній галузі.

При формулюванні предметних рубрик постає питання про використання повної або скороченої форми найменування предмета. Як правило, переважно використовується повна форма, але, якщо скорочена досить поширена, то може застосо­вуватися і вона (ООН, НАТО). В АПП до систематичного ката­логу використовують обидві форми.

При формулюванні заголовка предметної рубрики, який складається з кількох слів, особливого значення набуває вибір першого слова, оскільки саме воно визначає місце предметної рубрики в традиційному каталозі або картотеці й істотно впли­ває на оперативність пошуку інформації. Перше (провідне) слово має розкривати найбільш суттєві ознаки предмета. По­ставити найбільш інформативне слово на початку предметної рубрики допомагає такий методичний прийом, як інверсія, тобто перестановка слів у словосполученнях, яка порушує загально­вживаний порядок слів, але не впливає на зміст поняття. Ча­стіше інверсії підлягають прикметники, які розкривають дру­горядні ознаки, властиві багатьом предметам (колір, форма, розмір тощо). Питання про використання інверсії в конкрет­ному пошуковому масиві вирішується з урахуванням потреб

Індексування документів 133

комллексоутворення матеріалу в цьому масиві, характеру запи­тів користувачів інформацією, складу фонду документів тощо. Зокрема, в АЛЛ до систематичного каталогу перевага надається прямим формулюванням, що дає змогу відтворити в різних місцях покажчика родові й видові поняття. Наприклад:

Автомобілі. Вантажні автомобілі. Легкові автомобілі. Пожежні автомобілі.

Інверсія в таких покажчиках використовується лише в тому разі, якщо пряма форма найменування предмета веде до створення в покажчику галузевих комплексів, уже наявних у систематичному каталозі:

Ациклічні сполучення. Вуглеводи ациклічні. Спирти ациклічні.

За певних умов використовувати інверсію не можна. Це стосується назв наукових дисциплін, історичних подій, гео­графічних назв, термінів, у яких суть предмета передає саме прикметник (Атомна енергія. Дитячі садки).

Уточнити зміст документів допомагає використання підза­головків, які, як правило, приєднуються до заголовка рубрики знаком тире ( — ). Найширше застосовуються тематичні й особливо типові тематичні заголовки.

Регіональні (географічні) підзаголовки використовують за необхідності показати територіальний аспект розгляду предмета.

Тваринний світ — Африка.

Але якщо назва місцевості входить до найменування пред­мета, то регіональні підзаголовки не застосовують, наприклад:

134

Розділ З

індексування документів

135

Запорізька Січ. Курська битва.

Не використовують їх і якщо предмет, назва якого винесе­на в заголовок, властивий лише для певної країни:

Гетьманщина. Більшовизм.

У формулюваннях таких підзаголовків використовую сучасні назви географічних об'єктів, а щодо застарілих на­йменувань роблять посилання.

Хронологічні підзаголовки, як правило, позначаються арабськими цифрами або являють собою назву періоду, ери, епохи й відокремлюються від заголовка комою або тире. Вони можуть стояти або безпосередньо після заголовка, або після тематичного чи географічного підзаголовка. Наприклад:

Український живопис, 18 ст. Польща — Історія, 17—18 ст. Стороженко Олекса Петрович, 1806—1874. Рослинність — Палеозой.

У допоміжних абетково-предметних покажчиках для п значення імператорів, царів, великих періодів часу можна ви­користовувати римські цифри. Якщо невідомі точні дати життя особи, відомості про них наводять у круглих дужках:

Галл Анонім (XI—XII ст.). Венеціано-турецькі війни, XV—XVIII ст.

Формальні підзаголовки широко застосовуються для відоб­раження документів у бібліотечних каталогах, проте, як пра­вило, не використовуються в АПП до систематичних каталогів і картотек. Щоб забезпечити пошук документів за відповід­ними ознаками, тут користуються довідковими картками.

Щоб повно і точно розкрити ознаки змісту, форми, призна­чення документа, іноді доводиться формулювати велику кількість підзаголовків, але це призводить до збільшення об­сягу пошукового масиву. Тому в бібліотеках, як правило, об­межують можливу кількість підзаголовків залежно від особ­ливостей їхніх каталогів. Наприклад, у великих за обсягом предметних каталогах, що відображають універсальні фонди великих наукових бібліотек, кількість підзаголовків обмежу­ють Ю—15. Ще більш обмежена кількість підзаголовків в автоматизованих ІПС.

Пошукові образи багатотемних і багатоаспектних доку­ментів часто неможливо передати однією предметною рубри­кою, тому при предметизації їх виникає потреба використати декілька предметних рубрик, оскільки тільки сукупність руб­рик найбільш точно розкриває зміст твору. У таких випадках застосовують метод багаторазового відображення. У пошуко­вих системах цей метод використовують за таких умов:

• документ подає інформацію про 2—3 самостійних пред­мети;

• два предмети перебувають у відносинах типу "рід — вид", "загальне — конкретне", "ціле — частина";

• ідеться про використання методів однієї галузі знання для досліджень в іншій;

• мова йде про вплив одного предмета на інший; розгля­дається питання про взаємовплив і взаємодію двох предметів;

• загальна тема викладається із висвітленням спеціаль­ної теми; і, навпаки, спеціальна дисципліна викладається з елементами більш загальної;

• певна галузь знання розглядається у зв'язку з суміж­ною дисципліною.

Оскільки широке застосування методу багаторазового відоб­раження може призвести до невиправданого збільшення об­сягу пошукового масиву, ним не слід зловживати.

Особливістю формулювання предметних рубрик для пред­метних покажчиків є те, що їхня лексика має бути макси­мально наближеною до мови автора твору. Якщо складається ^пРедметний покажчик до збірника творів різних авторів, засто-

136

Розділ

совують зведену лексику. Коли вживання автором термі нів відрізняється від норми, перевагу надають загальнопр йнятому формулюванню, навіть якщо воно не збігається з торським.

Щодо формулювання предметних рубрик для АПП до с стематичного каталога, то слід мати на увазі, що формулюв-ня ділень у таблицях класифікації та на роздільниках систе­матичного каталогу не являють собою предметних рубрик, тому ці формулювання доводиться перетворювати за правилами предметизації.