§ 5. Розмір аліментів, що стягуються з інших

членів сім'ї та родичів, і строки їх стягнення.

Визначення заборгованості за аліментами

У нормах сімейного законодавства закріплені правила виз­начення розміру аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, та строків їх стягнення. Так, згідно з ч. 1 ст. 272 СК розмір таких аліментів на дітей і непрацездатних повноліт­ніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

322

При цьому суд бере до уваги матеріальне становище і сімей­ний стан платника і одержувача аліментів.

У теорії сімейного права під матеріальним становищем розу­міється наявність або відсутність заробітку, пенсії, заощаджень, майна, ступінь втрати працездатності, одержання або неодер­жання матеріальної допомоги від інших членів сім'ї, а під сімей­ним станом — перебування або неперебування у шлюбі, наяв­ність чи відсутність рідних, усиновлених дітей або інших членів сім'ї¹.

Сімейне законодавство України не передбачає солідарної від­повідальності за аліментними зобов'язаннями. Тому у разі пред'явлення позову не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких із них розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 272 СК).

Визначення проміжку часу, протягом якого стягуватимуться аліменти з інших членів сім'ї та родичів на малолітніх, непов­нолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребу­ють матеріальної допомоги, закон відносить до компетенції суду. Тому суд у рішенні, постановленому за відповідним позо­вом, може за клопотанням відповідача визначати строк, протя­гом якого стягуватимуться аліменти із зобов'язаних до їх сплати осіб. Якщо ж відповідач не заявив клопотання, така вимога у будь-який час може бути заявлена як самостійна позовна вимога.

Оскільки матеріальне становище і сімейний стан осіб, зо­бов'язаних до сплати аліментів, і осіб, на користь яких вони стягуються, можуть протягом часу існування аліментного зо­бов'язання змінюватися, відповідно до ст. 273 СК суд за позо­вом будь-кого з них має право змінити встановлений розмір аліментів або звільнити платника аліментів від їх сплати.

Особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення їх розміру у разі погіршення її мате­ріального становища чи сімейного стану або покращення мате­ріального становища чи сімейного стану платника аліментів. А особа, яка сплачує аліменти, може звернутися до суду з вимо­гою про зменшення їх розміру або про звільнення її від сплати аліментів у тих випадках, коли істотно погіршились її матеріаль­не становище чи сімейний стан або покращились матеріальне

Д ив.: Советское семейное право. — М., 1982. — С. 197.

323

становище чи сімейний стан стягувача аліментів. Позови про зміну розміру стягуваних аліментів або про звільнення від їх сплати розглядаються судом за місцем проживання стягувача аліментів.

Згідно зі ст. 273 СК суд може звільнити від сплати алімен­тів осіб, зазначених у статтях 267—271 цього Кодексу (повно­літні брати і сестри; мачуха та вітчим; фактичні вихователі; повнолітні падчерка і пасинок; особи, які до досягнення повно­ліття проживали однієї сім'єю з родичами або іншими особа­ми), за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Такою обставиною суд може визнати, наприклад, тяжку хворобу платника аліментів, внаслідок якої він визнаний медико-соціаль-ною експертною комісією або висновком судової експертизи інвалідом І, II чи III групи.

Крім того, суд має право звільнити повнолітніх падчерку, пасинка від обов'язку утримувати непрацездатних мачуху, віт­чима, які потребують матеріальної допомоги, якщо встановить, що останні неналежним чином виконували свої обов'язки що­до виховання неповнолітніх падчерки, пасинка або виховували їх протягом нетривалого часу.

Суд може також звільнити від обов'язку надавати утри­мання непрацездатному фактичному вихователю, який потре­бує матеріальної допомоги, повнолітнього вихованця, якщо він проживав і виховувався у сім'ї фактичного вихователя протя­гом нетривалого часу.

Відповідно до ст. 274 С К визначення заборгованості за алі­ментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборго­ваності провадяться згідно з положеннями, встановленими стат­тями 194—197 цього Кодексу. Це, зокрема, означає, що аліменти за виконавчим листом за минулий час можуть стягуватись не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню вико­навчого листа до виконання. У тих випадках, коли за виконав­чим листом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилось у зв'язку з розшуком відповідача або через його перебування за кордоном, аліменти мають стягуватись за весь минулий строк.

Заборгованість за аліментами, що стягуються з ініціативи їх платника (ст. 187 СК), погашається за заявою останнього шляхом їх відрахування з його заробітної плати, пенсії, сти­пендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається за правилами, встанов-

леними ст. 195 СК і ч. З ст. 74 Закону України "Про виконав­че провадження".

Сімейним законодавством України встановлена відповідаль­ність за прострочення сплати аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на малолітніх, неповнолітніх дітей і повнолітніх непрацездатних осіб, які потребують матеріальної допомоги. Так, при виникненні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, їх одержу­вач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прост­рочення. Водночас розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального становища і сімейного стану платника аліментів (ст. 196 СК).

Визначення строку сплати заборгованості за аліментами на­лежить до компетенції суду, який, враховуючи матеріальне ста­новище і сімейний стан платника аліментів, може відстрочити або розстрочити цю сплату. Крім того, суд має право за позо­вом особи, яка сплачує аліменти, звільнити її повністю або частково від сплати заборгованості за ними, якщо вона виник­ла у зв'язку з тяжкою хворобою цієї особи або іншою обстави­ною, що має істотне значення.

Якщо суд встановить, що заборгованість платника аліментів виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини вико­навчого листа до виконання особою, на користь якої присуд­жено аліменти, він може звільнити платника аліментів від її сплати (ст. 197 С К).

324

325

Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ,

ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ