- •Сімейне право України Підручник
- •Розділ і загальні положення
- •Поняття, предмет, метод, функції та принципи сімейного права україни
- •§ 2. Сімейно-правовий метод регулювання суспільних відносин
- •§ 3. Функції сімейного права
- •§ 4. Принципи сімейного права
- •Глава 2
- •Глава 4 сімейні правовідносини
- •§ 1. Поняття сім'ї у соціологічному та юридичному розумінні
- •§ 2. Поняття та особливості сімейних правовідносин
- •§ 3. Суб'єкти, об'єкти і зміст сімейних правовідносин
- •§ 4. Виникнення, зміна і припинення сімейних правовідносин
- •§ 5. Споріднення і свояцтво, їх юридичне значення
- •§ 6. Акти цивільного стану
- •§ 7. Здійснення сімейних прав
- •§ 8. Позовна давність у сімейному праві
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття шлюбу та умови його укладення
- •§ 2. Порядок укладення шлюбу
- •Глава 6 недійсність шлюбу
- •Глава 7
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика
- •§ 2. Види особистих немаинових прав та обов'язків подружжя
- •Глава 8
- •§ 1. Правовий режим майна дружини, чоловіка
- •§ 2. Право спільної сумісної власності подружжя
- •§ 3. Правовий режим роздільного майна подружжя
- •§ 4. Припинення спільної сумісної власності подружжя
- •§ 5. Відповідальність подружжя за особистими та спільними боргами
- •§ 6. Правовий режим майна фактичного подружжя
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття аліментних зобов'язань
- •§ 2. Загальні підстави виникнення аліментних зобов'язань
- •§ 3. Аліментні зобов'язання колишнього подружжя
- •§ 4. Способи й розмір надання утримання одним із подружжя другому
- •§ 5. Припинення, позбавлення або обмеження строком права на утримання одного з подружжя
- •§ 6. Спеціальні підстави стягнення аліментів
- •§ 7. Припинення права на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина
- •§ 8. Право на утримання фактичного подружжя
- •Глава 10 шлюбний договір
- •§ 1. Поняття шлюбного договору
- •§ 2. Укладення і зміст шлюбного договору
- •§ 3. Строк дії, зміна умов, припинення та визнання шлюбного договору недійсним
- •Глава 11 припинення шлюбу
- •§ 1. Поняття та підстави припинення шлюбу
- •§ 2. Розірвання шлюбу органом рацСу
- •§ 3. Розірвання шлюбу за рішенням суду
- •§ 4. Момент припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу
- •Глава 12
- •§ 1. Загальні підстави виникнення правовідносин між батьками і дітьми
- •§ 2. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- •§ 3. Оспорювання батьківства, материнства
- •Глава 13
- •§ 1. Загальна характеристика особистих
- •§ 2. Характеристика окремих особистих немайнових прав та обов'язків батьків
- •§ 3. Права та обов'язки неповнолітніх батьків
- •§ 4. Спори щодо дитини
- •§ 5. Обов'язок дитини, повнолітніх доньки і сина піклуватися про батьків
- •Глава 14
- •§ 1. Підстави, порядок і наслідки позбавлення батьківських прав
- •§ 2. Підстави та порядок поновлення батьківських прав
- •§ 3. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
- •Глава 15 права батьків та дітей на майно
- •Глава 16
- •§ 1. Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання
- •§ 2. Способи виконання батьками
- •§ 3. Обов'язки батьків, пов'язані з їх участю у додаткових витратах на дитину
- •§ 4. Припинення суб'єктивного права дитини на аліменти
- •§ 5. Визначення заборгованості за аліментами
- •§ 6. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей
- •§ 7. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання
- •Глава 17
- •Глава 18
- •§ 1. Аліментні зобов'язання баби, діда, прабаби, прадіда, внуків і правнуків
- •§ 2. Аліментні правовідносини між братами і сестрами
- •§ 3. Аліментні зобов'язання мачухи, вітчима, падчерки, пасинка
- •§ 5. Розмір аліментів, що стягуються з інших
- •Глава 19 усиновлення
- •§ 1. Поняття та значення усиновлення
- •§ 2. Умови усиновлення
- •§ 3. Облік дітей, які можуть бути усиновлені
- •§ 4. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
- •§ 5. Порядок усиновлення
- •§ 6. Таємниця усиновлення
- •§ 7. Правові наслідки усиновлення
- •§ 8. Визнання усиновлення недійсним. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним
- •§ 9. Скасування усиновлення. Правові наслідки скасування усиновлення
- •§ 10. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- •Глава 20 опіка та піклування
- •§ 1. Поняття опіки та піклування.
- •§ 2. Права та обов'язки опікуна,
- •§ 3. Припинення опіки, піклування над дитиною
- •Глава 21 патронат над дітьми
- •§ 1. Реєстрація та розірвання шлюбу громадян України з іноземцями та шлюбу
- •§ 2. Усиновлення дітей, які є громадянами
- •§ 3. Встановлення опіки, піклування над
- •§ 4. Застосування в Україні законів іноземних держав та міжнародних договорів
- •04136, Київ-136, вул. Маршала Гречка, 13.
§ 5. Відповідальність подружжя за особистими та спільними боргами
До складу спільного майна подружжя входить спільність активу, тобто права власності на речі та майнові зобов'язальні права, але не спільність пасиву, тобто боргів. Тому треба розрізняти спільні та особисті борги дружини і чоловіка. Для спільних боргів характерне те, що вони виникають з єдиної правової підстави.
До спільних боргів належать борги, що виникають з вчинених обома з подружжя правочинами, за якими вони беруть на себе певні зобов'язання; з правочинів, вчинених одним із подружжя за наявності презумпції згоди на це другого з них, якщо кошти, одержані за такими правочинами, використано в інтересах сім'ї, зокрема борги дружини і чоловіка, пов'язані з їх спільним майном; зобов'язань, породжуваних спільним заподіянням шкоди іншим особам; зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної їх неповнолітніми дітьми; борги, зумовлені безпідставним набуттям або збереженням обома з подружжя майна за рахунок інших осіб.
Усі інші борги подружжя є особистими. Це борги, що виникли до шлюбу; борги, які утворилися після його укладення внаслідок прагнення одного з подружжя до задоволення особистих потреб; борги, які обтяжують роздільне майно дружини і чоловіка; борги, тісно пов'язані з особою боржника (заподіяння шкоди одним із подружжя, аліментні зобов'язання).
З наведеним розумінням спільних боргів не згодні Т. Арива-нюк та О. Дзера, які вважають, що будь-який борг за правочи-ном, вчиненим одним із подружжя, якщо кошти, одержані за таким правочином, використані в інтересах сім'ї, є спільним боргом дружини і чоловіка. На думку цих авторів, вирішальне значення має факт використання того, що було одержане за правочином, в інтересах сім'ї1. Якщо той з подружжя, хто не вчиняв правочину, доведе, що він не давав згоди на його вчинення другим з подружжя, спільний борг чоловіка і дружини не виникає.
Питання про відповідальність подружжя за спільними та особистими боргами регулюється ст. 73 СК. Згідно з ч. 1 цієї статті за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому
1 Див.: Сімейне право України. — К., 2002. — С. 173; Цивільне право України. - Кн. 1. — К., 2002. - С 467.
в натурі. За спільними боргами подружжя стягнення може бути накладено на їх роздільне і спільне майно. У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про власність" власник відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке може бути накладено стягнення на вимоги кредитора, у тому числі часткою у спільній власності. На усю спільну сумісну власність стягнення може бути накладено лише за спільними зобов'язаннями усіх її учасників, а також тоді, коли це передбачено законом.
З питання про характер відповідальності подружжя за спільними боргами у літературі немає єдиної точки зору. Одні автори вважають, що ця відповідальність має бути солідарною'. На думку інших авторів, вона є частковою2. З останнім поглядом навряд чи можна погодитись. Як вже зазначалось, для права спільної сумісної власності подружжя характерне те, що розмір кожного з них до поділу спільного майна не є визначеним. Тому відповідальність дружини і чоловіка за спільними боргами не може бути визначена згідно з часткою кожного з них. Часткова відповідальність подружжя може наставати лише у тому разі, якщо це передбачено домовленістю між подружжям та кредиторами, а також шлюбним договором.
Особливий характер має відповідальність за правочином, вчиненим одним із подружжя без згоди другого з них, в інтересах сім'ї, якщо одержані внаслідок цього кошти було використано на її потреби. У такому разі відповідно до ч. 2 ст. 73 СК стягнення може бути накладено на все майно, що є спільною сумісною власністю дружини і чоловіка. Однак при цьому правові підстави відповідальності подружжя будуть різними. Той з подружжя, хто вчинив правочин, відповідатиме перед кредитором відповідно до взятого на себе зобов'язання. Стягнення за цим зобов'язанням може бути накладено як на роздільне майно того з подружжя, хто є боржником, так і на його частку у спільному майні. Підставою для відповідальності перед кредитором того з подружжя, хто не вчиняв правочину, якщо він доведе, що згоди на його вчинення не давав, є зобов'язання у
зв'язку з набуттям майна без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК). Він відповідатиме у межах своєї частки у спільному майні подружжя'.
З цим положенням не згодні Т. Ариванюк та О. Дзера. Вони вважають, що у наведеному випадку наявний спільний борг подружжя, оскільки у того з них, хто не є стороною у правочині, вчиненому другим з подружжя, виникає право спільної власності на майно, одержане за цим правочином. Відповідно виникає й обов'язок нести обтяження, пов'язані з набутим майном2. Однак, незважаючи на те, що у зазначеному випадку обов'язки виникають у обох із подружжя, правові підстави їх виникнення є різними. Як зазначає В. Рясенцев, при цьому зобов'язання подружжя різні, хоч кредитором є одна й та сама особа. У першого з подружжя зобов'язання виникає з правочину, а у другого — з безпідставного збільшення або збереження майна. Різним є й обсяг відповідальності. Той з подружжя, хто вчинив правочин, відповідає у межах свого придбання (збільшеної вартості його частки або заощаджених витрат, які йому довелося б нести з цієї частки)3.
Існують особливості й при накладенні стягнення на майно подружжя у тому разі, коли один із них вчинив злочин і вироком суду встановлено, що майно подружжя було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом. У такому разі згідно з ч. З ст. 73 СК для відшкодування шкоди, заподіяної злочином, стягнення може бути накладено на спільне майно дружини та чоловіка. При цьому можливі два варіанти:
якщо вироком суду встановлено, що у вчиненні злочину винні обоє з подружжя, вони повинні нести солідарну відпові дальність як особи, котрі спільно заподіяли шкоду (ст. 1190 ЦК). При цьому стягнення може бути накладено як на роз дільне, так і на спільне майно дружини і чоловіка;
якщо ж винним у вчиненні злочину визнано лише одного з подружжя, саме він має нести майнову відповідальність за заподіяння шкоди (ст. 1166 ЦК). Стягнення може бути накла дено як на роздільне майно цієї особи, так і на її частку у спільному майні подружжя. Другий з подружжя несе майнову
1 Див.: Червоный Ю.С. Общее имущество супругов по советскому праву: Автореф. дис... канд. юрид. наук. — Харьков, 1952. — С. 11; Рабинович Н.В. Личные и имущественные отношения в советской семье. — Л., 1952. — С. 48; Антокольская М.В. Семейное право. — М., 1999. — С. 169.
2 Див.: Рейхелъ М.О. Общеимущественные отношения в советском праве // Советское государство и право. — 1940. — № 8—9. — С. 130; Граве К.А. Имущественные отношения супругов. — М., 1960. — С. 86.
174
1 Див.: Червоный Ю.С. Общее имущество супругов по советскому праву: Автореф. дис... канд. юрид. наук. — Харьков, 1952. — С. 12; Граве К.А. Имущественные отношения супругов. — М., 1960. — С. 91; Рясенцев В.А. Семейное право. — М, 1971. — С 110; Кодекс о браке и семье Украины: Научно-практический комментарий. — Харьков, 2001. — С. 91—92.
2 Див.: Сімейне право України. — К., 2002. — С. 174; Цивільне право України. - Кн. 1. — К., 2002. - С. 91-92.
3 Див.: Рясенцев В.А. Семейное право. — М., 1971. — С. ПО.
175
відповідальність на підставі зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна. Це може бути роздільне майно. Наприклад, якщо один із подружжя, винний у вчиненні злочину, подарував другому з них майно, набуте за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом, на таке майно може бути накладено стягнення як на безпідставно набуте (ст. 1212 ЦК).
У розглядуваному випадку правові підстави відповідальності подружжя також різні. Тому немає спільного боргу дружини і чоловіка. У першого з подружжя зобов'язання виникає із заподіяння шкоди, а у другого — з безпідставного набуття або збереження майна. Різним є й обсяг відповідальності. Той з подружжя, хто заподіяв шкоду, відповідає у межах усієї її суми, а другий з них — у межах свого безпідставного збагачення. Перший відповідає усім своїм майном, тобто своїм роздільним майном і своєю часткою у спільному майні, яка належала б йому у разі поділу останнього, а другий — лише своєю часткою у спільному майні, що належала б йому у разі його поділу. Якщо ж вироком суду встановлено, що роздільне майно другого з подружжя збільшилося в результаті злочину, вчиненого першим з них, другий відповідатиме й своїм роздільним майном у межах безпідставного збагачення.