Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сімейне право - Червоний.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
2.87 Mб
Скачать

§ 3. Обов'язки батьків, пов'язані з їх участю у додаткових витратах на дитину

Чинне сімейне законодавство України встановлює не тільки аліментні обов'язки батьків, а й їх обов'язки, пов'язані з участю у додаткових витратах на дитину. У ч. 1 ст. 185 СК закріплене правило, відповідно до якого у тих випадках, коли дитина, яка перебуває на утриманні батьків, страждає на тяжку хворобу, є калікою або відчуває потребу у додаткових витратах на неї у зв'язку з розвитком якихось її здібностей, той з батьків, з кого присуджене стягнення аліментів на дитину, і той з них, до

290

кого вимога про це не була пред'явлена, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину. Отже, маються на увазі до­даткові витрати, а не додаткове стягнення коштів на утримання дитини.

Аліменти потрібні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. Однак в окремих випадках у силу особли­вих обставин, про які йшлося вище, потрібні крім звичайних значні додаткові витрати. Тому розмір стягуваних додаткових витрат (сум) має визначатись залежно від фактично понесених або передбачуваних витрат.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" зазначено, що до участі у зумовлених особливими обставинами додаткових витратах на утримання дитини можуть притягатися лише батьки. Оскільки йдеться про фактично по­несені або передбачувані витрати, вони мають визначатись у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути визначені у вигляді конкретної суми, яка підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних платежів, здій­снюваних протягом тривалого строку чи постійно, наприклад, у разі тривалої хвороби або каліцтва дитини. У зв'язку з цим суд має право зобов'язати одного з батьків, як того, що спла­чує аліменти, так і того, до якого вимога про їх стягнення не була пред'явлена, брати участь як у фактично понесених, так і у передбачуваних додаткових витратах на дитину.

У законі немає вказівки на те, що зазначені особи мають право укласти між собою договір про участь у додаткових витра­тах на дитину, зумовлених особливими обставинами, однієї з них. Однак з урахуванням положення про можливість застосу­вання аналогії закону, закріпленого у ч. 1 ст. 10 СК, можна дійти висновку, що батьки мають право укласти такий договір із зазначенням у ньому розміру та строків участі одного з них у додаткових витратах на дитину. В разі виникнення спору розмір цієї участі визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 185 СК).

Визначення обставин, які можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду, який розглядає позов про визначення розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими обставинами.

У будь-якому разі обставини, що мають істотне значення і які суд зобов'язаний враховувати, є стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх

ю- 291

дітей, непрацездатних дружини або чоловіка, батьків, повно­літніх дітей тощо.

Наявність особливих обставин може бути підтверджена до­кументами про витрати на навчання дитини у платному навчаль­ному закладі, проведення з нею додаткових занять, придбання інструментів для розвитку музичних здібностей дитини і спе­ціальних допоміжних засобів для дитини з вадами фізичного розвитку, висновками медико-соціальної експертної комісії, судово-медичної експертизи, довідками медичних закладів, а також іншими документами, які свідчать про те, що дитина страждає на тяжке захворювання або що їй заподіяно травму, і про необхідність у зв'язку з цим збільшення витрат на харчуван­ня дитини, придбання для неї ліків, на спеціальний медичний і звичайний догляд за дитиною, її побутове обслуговування, санаторно-курортне лікування тощо.

Розмір фактично понесених або допустимих витрат має також бути підтверджений відповідними документами. Наприклад, затрати на додаткове харчування дитини за нормами, розроб­леними Міністерством охорони здоров'я, повинні підтверджу­ватись довідками торгівельних організацій або дирекції ринків про середні ціни на продукти харчування у той або інший період; затрати на спеціальний медичний догляд — довідками медичних закладів про вартість медичних послуг; затрати на лікування, протезування, санаторно-курортне лікування — ви­писками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, чеками і рахунками, проїзними документами тощо.

У разі зміни обставин, на яких грунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна зі сторін має право звернутися до нього з вимогою. Позивач може за­жадати збільшення суми додаткових витрат у разі погіршення його матеріального становища або стану здоров'я дитини. Плат­ник, у свою чергу, може вимагати звільнення його від додат­кових виплат або зниження їх розміру за наявності обставин, які дають право на це (поліпшення стану здоров'я дитини, погіршення матеріального становища платника тощо)1. Позови про стягнення додаткових витрат на дитину можуть пред'являти­ся до суду за місцем проживання як позивача, так і відповідача.

Якщо вимоги про стягнення аліментів і про стягнення до­даткових витрат на дитину розглядаються судом одночасно, у його рішенні мають бути окремо визначені частка заробітку відповідача, яка припадає на дитину у вигляді аліментів, і сума

Д ив.: Советское семейное право. — К., 1982. — С. 157.

292

присуджених додаткових витрат (п. 17 постанови Пленуму Вер­ховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України").