§ 2. Підстави та порядок поновлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав має безстроковий характер. Однак воно не є безповоротним. Згідно зі ст. 169 СК батьків­ські права батьків (одного з них) можуть бути поновлені, якщо ці особи змінили свою поведінку щодо дитини або вилікува­лись від алкоголізму чи наркоманії. Питання про поновлення батьківських прав вирішується судом за позовом позбавленої

269

їх особи. Вона має довести, що її поведінка змінилась і що вона може забезпечити належне виховання дитини. Позов про поновлення батьківських прав є одним із видів перетворю­вального позову.

Для розгляду судом справи про поновлення батьківських прав необхідний письмовий висновок органу опіки та піклуван­ня. Справа розглядається за участю представника цього органу та прокурора. Суд повинен перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для цього, з'ясувати, чи може ця особа створити нормальні умови для виховання дитини.

Суд зобов'язаний з'ясовувати думку другого з батьків (якщо той не позбавлений батьківських прав) про можливість понов­лення батьківських прав заявника. Має також враховуватись думка дитини, інших осіб, з якими вона проживає. Якщо суд переконається, що поновлення батьківських прав особи, поз­бавленої їх, відповідає інтересам дитини, він постановляє від­повідне рішення, копія якого надсилається до органу опіки та піклування.

У разі відмови в позові повторне звернення з позовом про поновлення батьківських прав допускається лише після спли­ву одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову. Поновлення батьківських прав можливе лише до досягнення дитиною повноліття. Позов про поновлення бать­ківських прав, поданий особою, дитина якої усиновлена, не може бути задоволений, якщо усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

§ 3. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

Відібрання дитини від батьків (одного з них) без позбав­лення їх батьківських прав може провадитись за рішенням суду як при винній, так і при невинній (наприклад, через душевну хворобу) поведінці цих осіб. Підставою для цього є наявність небезпеки для життя, здоров'я і морального виховання дитини у разі залишення її у батьків (одного з них). Відібрання дити­ни провадиться у судовому порядку.

У ч. 1 ст. 170 СК не зазначено, хто може пред'являти позов про відібрання дитини. Уявляється, що треба застосовувати за аналогією положення ст. 165 СК з урахуванням роз'яснень, наведених у першому абзаці п. 26 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України "Про застосування судами деяких норм

270

Кодексу про шлюб та сім'ю України". Відповідно до цих роз'яс­нень можна вважати, що з позовом про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав можуть звертати­ся лише державні й громадські організації, на які чинним за­конодавством покладено обов'язок, пов'язаний з охороною прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, дитячі будинки, інші дитячі заклади, служби у справах неповнолітніх), а також прокурор. Позов можуть також пред'являти другий з батьків, опікун, піклувальник. При задоволенні позову суд поста­новляє рішення про передачу дитини другому з батьків, бабі, діду, іншим родичам (за їх бажанням) або органові опіки та піклування.

У другому абзаці п. 26 зазначеної постанови також роз'яс­нено, що не можна позбавляти батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хворо­би, недоумства чи іншого хронічного захворювання (крім хро­нічних алкоголіків і наркоманів) або з інших незалежних від неї причин. У цих випадках, а також коли при розгляді справи буде встановлено, що вимога про позбавлення батьківських прав є необгрунтованою, однак залишення дитини у батьків є небезпечним для неї, суд вправі постановити рішення про ві­дібрання дитини і передачу її органові опіки та піклування.

При задоволенні позову про відібрання дитини суд обов'яз­ково має вирішити питання про стягнення з батьків коштів на її утримання.

У виняткових випадках, коли існує безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про її негайне відібрання від батьків (одного з них). При цьому орган опіки та піклування зобов'яза­ний негайно повідомити про це прокурора та у семиденний строк після постановления рішення звернутися до суду з позо­вом про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звер­нутися і прокурор.

Відібрання дитини від батьків (одного з них) без позбав­лення їх батьківських прав відрізняється за своїми правовими наслідками від позбавлення цих осіб батьківських прав. При відібранні дитини батьки не позбавляються таких прав. їх бать­ківські права обмежуються, а здійснення окремих прав припи­няється. Батьки не можуть здійснювати право на виховання дитини, вирішувати питання, пов'язані з її навчанням і визна­ченням місця проживання дитини. Припиняється виплата

271

аліментів на дитину, відібрану у них за рішенням суду. Батьки не можуть представляти інтереси дитини, не мають права управ­ляти її майном, припиняється їх право на одержання допомоги на дітей. Водночас вони не втрачають права на одержання у майбутньому аліментів від дитини, а також на спадкування після її смерті. Батькам можуть бути дозволені зустрічі з дити­ною, якщо це не суперечить її інтересам. Це питання вирішує особа, якій передана дитина, а у разі виникнення спору — суд. Як правило, відібрання дитини від батьків (одного з них) без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (на­приклад, той з батьків, хто був душевнохворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків (одного з них) може постановити рішення про повернення їм дитини. При цьому він має виходити з інтересів дитини. Для розгляду у суді зазначеної заяви потрібен письмовий висновок органу опіки та піклування. Крім того, у судовому засіданні мають брати участь представник цього органу і прокурор, а якщо дитина була відібрана в одного з батьків, — також другий з них. Варто також враховувати думку дитини.