Глава 13

ОСОБИСТІ ПРАВОВІДНОСИНИ МІЖ БАТЬКАМИ І ДІТЬМИ

§ 1. Загальна характеристика особистих

правовідносин між батьками

та між батьками і дітьми

Факт народження дитини, засвідчений у встановленому за­коном порядку, тобто зареєстрований в органі РАЦСУ, є під­ставою виникнення особистих немайнових та майнових прав і обов'язків батьків та дітей. Ці права та обов'язки, як й будь-які інші суб'єктивні сімейні права та обов'язки, тісно пов'язані з особою їх носія і не мають майнового (економічного) змісту. Вони не передаються і не відчужуються.

Обов'язки батьків і дітей є взаємними. Згідно зі статтями 141 і 142 СК мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, а діти щодо батьків.

Батьківські права та обов'язки рівною мірою належать обом батькам, незалежно від того, народилася дитина у зареєстрова­ному шлюбі чи поза ним. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і у тих випадках, коли шлюб між ними розірвано. Концепція рівності зазначе­них прав та обов'язків послідовно проводиться у законодавстві України. Вона закріплена у ч. 1 ст. 141 СК.

Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків незалежно від того, народилися вони у зареєстрованому шлюбі чи поза ним, є одним з найважливіших принципів сімейного права. Він був закріплений у сімейних кодексах України 1919, 1926 і 1969 pp., а нині — у ч. 1 ст. 52 Конституції та у ст. 142 СК.

Особисті немайнові відносини існують переважно між бать­ками й неповнолітніми дітьми (єдиний виняток з цього пра­вила становить положення ст. 172 СК, яке передбачає обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про батьків). Визначення понят­тя дитини наведене у ст. 6 СК. Причому відповідно до неї дитина до досягнення нею 14 років вважається малолітньою, а дитина у віці від 14 до 18 років — неповнолітньою.

Розглядувані правовідносини охоплюють правовідносини кожного з батьків з кожним з їх дітей. Причому їх не можна розглядати як правовідносини, в яких з кожної сторони висту­пає множинність осіб — обоє батьків або усі діти. За такого

237

уявлення неможливо було б пояснити, чому права та обов'яз­ки, які пов'язують батька або матір з однією дитиною, істотно різняться від їх прав та обов'язків щодо іншої дитини'.

Незважаючи на рівність прав та обов'язків батьків щодо дітей і дітей щодо батьків, як зазначає М. Антокольська, по­няття прав дітей ширше поняття батьківських прав. Частина прав дітей, передбачених сімейним законодавством (наприк­лад, право на ім'я, на власну думку) є абсолютними правами. Дітям як носіям цих прав протистоять не тільки батьки, а й будь-які громадяни, посадові та службові особи, які вирішують питання, що зачіпають їх інтереси². Водночас праву кожної дитини на прізвище, ім'я та по батькові відповідає певний обов'язок кожного з батьків. Такі правовідносини мають сі­мейно-правовий характер. Право ж дитини на прізвище, ім'я та по батькові, якому відповідає обов'язок інших громадян, посадових і службових осіб не порушувати його, має цивільно-правовий характер. Дитина, якій виповнилося сім років, може вступати в адміністративно-правові відносини з органом РАЦСу з приводу зміни свого прізвища (ч. 2 ст. 148 СК), а та, яка досягла 14 років, — з приводу зміни по батькові (ст. 149 СК).

Особистим немайновим батьківським правам та обов'язкам, як підкреслює В. Рясенцев, притаманні деякі специфічні риси: 1) вони мають строковий характер, оскільки належать батькам і дітям, як правило, лише до досягнення дітьми повноліття (виняток з цього правила, як вже зазначалось, закріплено у ч. 1 ст. 172 СК). Після настання повноліття, а також при набутті неповнолітньою особою або наданні їй повної цивільної дієз­датності (ч. 2 ст. 34, ч. 1 ст. 35 ЦК) ці права та обов'язки припиняються; 2) у зазначених правовідносинах поєднуються інтереси батьків і дітей³.

Якщо повнолітня дитина є недієздатною або визнана обмеже­но дієздатною і її батьки виконують функції її опікунів або піклувальників, здійснення ними батьківських прав і виконання батьківських обов'язків припиняються, оскільки зміст відносин, пов'язаних з опікою та піклуванням, як слушно зазначає М. Ан­токольська, нетотожний змісту батьківських правовідносин⁴.

Характерною ознакою особистих немайнових прав та обов'яз­ків батьків і дітей, як зазначено в літературі, є те, що деякі з них одночасно є їх суб'єктивними сімейними обов'язками¹. Зокрема, такими правами є право батьків на виховання своїх дітей, право присвоєння дитині прізвища, імені й по батькові, право представляти і захищати інтереси дітей тощо.