Глава 7

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

§ 1. Поняття та загальна характеристика

Укладення шлюбу, як вже зазначалося, є підставою для ви­никнення особистих немайнових та майнових правовідносин між подружжям (ст. 36 СК). При цьому другі є похідними від перших. Регулювання зазначених правовідносин грунтується на рівності прав та обов'язків дружини і чоловіка у шлюбі й сім'ї (ст. 51 Конституції) і спрямоване на виконання завдань, передбачених статтями 51 та 52 Конституції і ч. 2 ст. 1 СК.

133

Особисті немайнові права та обов'язки подружжя, як й будь-які особисті немайнові права та обов'язки, тісно пов'язані з особою їх носія і не мають майнового (економічного) змісту. Тому вони, як й будь-які інші суб'єктивні права і обов'язки, не передають­ся, не відчужуються і не є об'єктом правонаступництва.

Особисті немайнові правовідносини між подружжям треба відрізняти від особистих немаинових цивільних правовідносин. Суб'єктами перших можуть бути лише особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі (статті 21 і 27 СК), а суб'єктами других — будь-які фізичні особи, а також у деяких випадках юридичні особи (статті 90 і 94 ЦК). Особливістю об'єктів особис­тих немаинових цивільних правовідносин, як слушно зазнача­ють Є. Суханов і Л. Красавчикова, є те, що деякі з них (твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, промислові зразки тощо), а також засоби індивідуалізації товарів та їх виробників (товарні знаки, фірмові найменування тощо) можуть бути ви­користані як товари, а відносини, що виникають з приводу такого їх використання, набувають товарної форми, стають май­новими¹. Об'єктами ж особистих немаинових правовідносин є особисті немайнові блага, які не можуть бути використані як товари (прізвище, рід діяльності, особиста свобода, місце про­живання тощо).

У гл. 6 СК закріплені такі особисті немайнові права та обов'язки подружжя: 1) право дружини на материнство і чоло­віка на батьківство (статті 49 і 50); 2) їх право на повагу до своєї індивідуальності й на фізичний та духовний розвиток (статті 51 і 52); 3) на зміну прізвища (ст. 53); 4) на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї (ст. 54); при цьому вважається, що дії одного з подружжя вчиняються за згодою другого з них; 5) обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю (ст. 55); 6) право дружини та чоловіка на особисту свободу (ст. 56).

Крім того, кожен з подружжя, як й будь-який громадянин, має право на працю, що передбачає можливість вибору професії та роду трудової діяльності (ст. 43 Конституції). Дружина і чоловік, як й будь-які фізичні особи, наділені особистими не-майновими правами, закріпленими у книзі 2 ЦК. Деякі з цих прав з моменту реєстрації шлюбу стають суб'єктивними сімей­ними правами кожного з подружжя. Такими правами, наприк-

¹ Див.: Гражданское право. — Т. 1. — М., 1998. — С. 31; Красавчико­ва Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федера­ции: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. — Екатеринбург, 1999. — С. 1—2.

134

лад, є право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції; ст. 271 ЦК) і право на сім'ю (ст. 4 СК; ст. 291 ЦК). До особистих немаинових прав відповідно до ч. 1 ст. 119 СК належить також право подружжя або одного з них на встановлення режиму окремого проживання. До цих прав варто також віднести право одного з подружжя давати згоду на уси­новлення дитини другим з них.

Треба зазначити, що деякі норми, які регулюють немайнові відносини між подружжям, як слушно вважає М. Антокольська, є нормами-деклараціями, оскільки передбачені ними права не можуть бути здійснені у примусовому порядку¹. Так, спори з приводу розподілу сімейних обов'язків та питань життя сім'ї, тобто ті, що стосуються особисто-правових відносин між под­ружжям, за винятком спорів, пов'язаних з вихованням дітей та майном, не можуть вирішуватися примусово. Проте це положен­ня не поширюється на майнові спори і спори, пов'язані з ви­хованням дітей. А у випадках, передбачених законом (статті 152 і 158 СК) такі спори можуть вирішуватися й органами опіки та піклування. Деякі питання мають вирішуватися батька­ми з урахуванням думки дитини (статті 148, 149 і 160 СК).

Особисті немайнові правовідносини між подружжям є від­носними правовідносинами, за яких правам одного з подружжя відповідають обов'язки другого з них. Більшість особистих не­маинових прав та обов'язків кожного з подружжя є водночас їх правами та обов'язками стосовно одне одного (статті 14 і 15 СК). Так, питання, пов'язані з реалізацією прав та обов'язків подружжя, що стосуються спільного вирішення проблем сімей­ного життя, мають розв'язуватися за взаємною згодою дружини і чоловіка. При здійсненні одним із подружжя прав щодо ви­бору та зміни прізвища, вибору занять, професії та місця про­живання другий з них не повинен перешкоджати цьому.

Деякі з особистих немаинових прав подружжя (наприклад, права на материнство та право на батьківство) мають абсолют­ний характер захисту від порушення з боку третіх осіб.