§ 5. Споріднення і свояцтво, їх юридичне значення

Важливе місце серед юридичних фактів у сімейному праві посідають такі їх види, як споріднення і свояцтво.

Споріднення є підставою виникнення численної групи сімей­них правовідносин, зокрема між батьками й дітьми, братами та сестрами, бабою, дідом та внуками тощо.

У сімейному законодавстві немає визначення поняття "спо­ріднення". У теорії сімейного права утвердилась думка, відпо­відно до якої споріднення є кровним зв'язком осіб, які походять одна від одної або від спільного пращура¹. Практично не від­різняється від неї розуміння споріднення як кровного зв'язку (кровної спільності) між людьми, що вказує на походження однієї особи від іншої чи обох осіб від спільного пращура².

Споріднення як кровний зв'язок осіб — це біологічне явище. Однак, будучи зв'язком між людьми, відносинами, воно виступає й як соціальне явище. А потрапляючи у сферу права, спорід­нення набуває значення правового явища, сутність якого як двоєдиної категорії може бути пізнана правильно лише тоді, коли воно розглядається у обох своїх якостях³.

Усі родичі — суб'єкти сімейних правовідносин поділяються на дві групи.

Першу групу становлять родичі, які походять один від од­ного — пряма лінія споріднення. Вона може бути низхідною (від пращурів до нащадків) і висхідною (від нащадків до пра­щурів). У прямому спорідненні перебувають, наприклад, мати і син, дід і внук, прабаба і правнучка тощо.

Другу групу становлять родичі, які походять від спільного пращура — бічна лінія споріднення. У такому спорідненні пере­бувають, наприклад, рідні брати й сестри, оскільки їх спільним пращуром є мати, батько, а також двоюрідні брати і сестри, дядьки й тітки, племінники та племінниці, оскільки їх спільним пращуром є баба, дід.

Рідні брати і сестри, які походять від спільних для них батька й матері, називаються повнорідними, а ті, у яких спільним є один з батьків (лише батько або лише мати), — неповнорід-

¹ Див.: Рясенцев В.А. Семейное право. - М., 1971. — С 55; Советское семейное право. — М., 1982. — С. 53.

² Див : Советское семейное право. — К., 1982. — С. 56; Гражданское право: Учебник. - Ч. 3. - М., 1998. - С. 243.

³ Див ■ Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. — М., 1972. - С. 24.

87

ними. Неповнорідні брати й сестри, які походять від однієї матері, називаються єдиноутробними, а ті, котрі походять від одного батька, — єдинокровними.

Неповнорідне споріднення породжує такі ж самі юридичні наслідки, що й повнорідне, наприклад, при спадкуванні після смерті неповнорідного брата, сестри або при стягненні з нього, неї аліментів¹.

Водночас до складу сім'ї можуть входити діти, у яких немає ні спільного батька, ні спільної матері. Це діти кожного з под­ружжя від попереднього шлюбу, які опинилися в одній сім'ї. Тому один з подружжя є для таких дітей батьком або матір'ю, а другий — вітчимом чи мачухою. Дітей, у яких немає ні спільного батька, ні спільної матері, прийнято називати зведе­ними братами й сестрами. Між ними на відміну від неповно-рідних братів і сестер існують відносини не споріднення, а свояцтва.

Варто звернути увагу на ту обставину, що згідно з нормами сімейного законодавства не в усіх випадках спорідненню нада­ється юридичне значення. Тому в сімейному праві першорядне значення має ступінь споріднення, встановлення якого необхідне для визначення близькості родинних відносин.

Ступінь споріднення вказує на кількість народжень, які пов'язують між собою двох осіб. При його визначенні народ­ження пращура (а при бічному спорідненні спільного пращура) до уваги не береться. Так, мати й дочка перебувають у спорід­ненні першого ступеня, оскільки для його виникнення необ­хідне лише народження дочки (народження матері не береться до уваги), а дід і внучка — у спорідненні другого ступеня, бо для його виникнення необхідні два народження: сина, дочки, а потім внучки (народження батьків сина, дочки до уваги не береться). Відповідно прабаба і правнучка перебувають у спо­рідненні третього ступеня.

Рідні брати й сестри також перебувають у спорідненні другого ступеня, але вже бічної лінії, оскільки для його виникнення необхідне народження брата і сестри (народження батьків до уваги не береться). Тітка, дядько і племінниця, племінник є родичами третього ступеня бічної лінії споріднення, а двоюрідні брати й сестри — родичами четвертого ступеня цього спорід­нення.

У сімейному законодавстві надається дуже важливе значення визначенню ступеня споріднення, оскільки підставою виникнен-

¹ Див.: Советское семейное право. — М., 1982. — С. 54.

ня сімейних правовідносин є лише споріднення першого, другого і третього ступенів прямої лінії, а також другого сту­пеня бічної лінії. Батьки й діти, рідні брати та сестри, баба, дід, прабаба, прадід і внуки, правнуки є суб'єктами сімейних правовідносин і, отже володіють суб'єктивними сімейними пра­вами і мають виконувати певні сімейні обов'язки.

Обсяг суб'єктивних сімейних особистих немайнових і май­нових прав та обов'язків родичів, які належать до різних ліній і ступенів споріднення, не є однаковим. Так, батьки й діти мають багато суб'єктивних прав і обов'язків у зв'язку з участю у майнових і особистих немайнових сімейних правовідноси­нах. Інші ж родичі (наприклад, баба, дід, прабаба, прадід, внуки і правнуки, брати і сестри) можуть бути лише суб'єктами майно­вих (аліментних) правовідносин.

Треба зазначити, що ступінь споріднення враховується законом, зокрема, при встановленні черговості залучення роди­чів до виконання обов'язків, пов'язаних з утриманням дітей. Так, згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції та статтями 180 і 198 СК насамперед батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнен­ня нею повноліття, тоді як відповідно до ст. 265 СК баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх вну­ків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу, тобто вони зобов'язані виконувати зазначений обов'язок у другу чергу.

Водночас сімейне законодавство згідно з ч. 4 ст. 2 СК не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестра­ми, тіткою, дядьком і племінницею, племінником й між іншими родичами за походженням. Однак такий ступінь бічної лінії споріднення відповідно до ч. З ст. 26 СК є правоперешкод-жаючим юридичним фактом.

Споріднення по лінії батька або матері вважається встанов­леним, якщо в актовому запису про народження дитини зазна­чені необхідні відомості про них.

Крім споріднення у сімейному праві фігурує такий юри­дичний факт-стан, як свояцтво.

Визначення поняття "свояцтво" у сімейному законодавстві немає. У теорії сімейного права під ним розуміються відносини між родичами одного з подружжя та другим з них (пасинок, падчерка, вітчим, мачуха, теща, тесть, зять, свекруха, свекор, невістка, зовиця, шурин тощо) або відносини між родичами обох з подружжя (наприклад, між дітьми, братами, сестрами

89

дружини і дітьми, братами, сестрами чоловіка, між батьком дружини і батьком чоловіка тощо)¹.

Отже, у відносинах свояцтва перебувають особи, які не мають кровного споріднення одна з одною, але пов'язані ним з одним із подружжя. Іншими словами, підґрунтям свояцтва є шлюбний союз, що не тільки пов'язує осіб, які його уклали, а й приво­дить до виникнення відносин кожного з подружжя з родичами другого з них, а також між родичами дружини і чоловіка².

Зазначені відносини є побічними наслідками шлюбу. Пере­думовою виникнення свояцтва є перебування серед живих на момент реєстрації шлюбу родичів чоловіка і дружини. Не ви­никає будь-яких відносин свояцтва тоді, коли одружуються особи, які не мають родичів на момент реєстрації шлюбу.

Свояцтво припиняється з припиненням шлюбу внаслідок його розірвання в органі РАЦСу або судом, а також у разі смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. Це пояснюється тим, шо свояцтво на відміну від споріднення грун­тується не на біологічному, а на соціальному зв'язку між певними особами. До того ж воно є похідним щодо шлюбу. Тому відносинам свояцтва сімейне законодавство за загальним правилом не надає юридичного значення. Винятком є відноси­ни, що виникають між мачухою, вітчимом та падчеркою, па­синком, які за наявності визначених законом умов (статті 268 і 270 СК) можуть породжувати аліментні права та обов'язки зазначених осіб.

Дружина і чоловік також не є родичами. Однак вони пере­бувають в особливих подружніх відносинах, які виникають на основі шлюбного союзу і не охоплюються ні поняттям спорід­нення, ні поняттям свояцтва.