9. Текстильні товари.

До текстильних товарів відноситься продукція текстильної промисловості, яка виробляється з текстильних волокон, пряжі та ниток, а саме тканини, неткані та дубльовані матеріали, штучне хутро, килими та килимові вироби.

Текстильні товари отримують у процесі ткацтва шляхом взаємного переплетення пряжі або ниток, для отримання яких використовують текстильні волокна.

Текстильні волокна – це тонкі видовжені тіла, в яких площа поперечного зрізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу та нитки.

Класифікація текстильних волокон.

Капрон

Анід

Пряжа - це нитка, яка отримана з коротких волокон шляхом їх скручування при прядінні.

Нитками називають кручені або некручені гнучкі та міцні тіла значної довжини і з малим поперечним перетином.

Тканини представляють собою текстильний виріб, який виготовлений взаємним переплетенням подовжніх (основи) і поперечних (утоку) ниток у процесі ткацтва. Тканина виробляється на ткацьких станках.

Переплетення – це порядок взаємного перекриття ниток основи нитками утоку.

Переплетення поділяють на п’ять класів:

• п рості (головні): полотняне, саржеве, атласне (сатинове);

репс основний

• похідні від головних (репс, рогожка);

• комбіновані і дрібновізерункові (крепові, рельєфні, вафельні);

• крупновізернкові або жакардові (меблево-декоративні);

• складні: мають три і більше систем ниток (ворсові).

Класифікують тканини за сировинним складом, призначенням та іншим ознакам, встановленим з урахуванням особливостей тканин: структурі ниток, характеру обробки та ін.

Згідно з ДСТУ 3047-95 за видом використаної сировини тканини поділяються на бавовняні, лляні, вовняні, шовкові та з хімічних волокон і ниток.

Залежно від призначення всі види тканин поділяються на такі групи: тканини для одягу, білизняні і столові, ковдрові, меблево-декоративні, напірникові, текстильно-галантерейні, взуттєві. Кожна з цих груп поділяється на підгрупи, види і різновиди.

Текстильні матеріали, які отримують з текстильних волокон або ниток без ткацтва і які скріплені різними способами називають нетканими. Отримують ці матеріали в три етапи: створення настилу (волокон, пряжі), його скріплення і обробка.

Класифікація нетканих матеріалів за призначенням

Штучне хутро – це текстильний виріб, який по зовнішньому вигляду і властивостям нагадує натуральне. Використовують його у якості основного і підкладного матеріалу для комірів та обробки швейних виробів. Штучне хутро має ґрунтову основу (пряжа бавовняна і з хімічних волокон) та ворсовий покрив (з хімічних волокон: нітрон, лавсан та ін.).

Килимові вироби – це художні тканини ручного і ма­­шинного виготовлення, призначені для утеп­лю­вання, прикрашання житлових, громадських при­міщень, виконання обрядових та естетичних фун­кцій. До них відносяться килими, гобелени, доріжки, верети, ліжники, накидки, налавники.

Класифікують килимові вироби за різними ознаками:

Зберігають текстильні товари у складських приміщеннях в упакованому вигляді. Складські приміщення повинні бути сухими, чистими, провітрюваними. Текстильні товари потрібно захищати від попадання прямого сонячного проміння. Температура зберігання – 15-18⁰С, відносна вологість – 60-65%. Вовняні матеріали оберігають від молі, обробляючи їх протимолевими засобами, і періодично проглядають.

Стандартами у текстильних виробах не до­пускаються пороки, які різко погіршують їх зовніш­ній вигляд: потовщення ниток більше ніж п’яти­кратної товщини, вузли, дірки, масляні плями, відір­­вана кромка, непропечатка малюнку, різні відтінки, непрофарб та ін.

Питання для повторення.

1. Які товари відносяться до текстильних?

2. Як класифікуються текстильні волокна за походженням?

3. Назвіть основні види ткацьких переплетень.

4. Як поділяються тканини згідно з ДСТУ 3047-95 за видом використаної сировини і за призначенням?