13. Взуттєві товари.

Взуття є предметом першої необхідності і відноситься до найважливіших споживчих товарів. Взуття призначене для захисту стопи від дії зовнішнього середовища, а деякі його види – від впливу агресивних середовищ – електричного струму, вібрації тощо. В залежності від призначення до взуття пред’являється цілий комплекс вимог. Основні з них:

надійність – взуття повинно бути довговічним, безвідмовним, ремонтопридатним;

естетичні – відповідність взуття сучасній моді і стильовому напрямку;

функціональні – відповідність взуття своєму призначенню.

До групи взуттєвих товарів відноситься взуття шкіряне, гумове та в’ялене.

Шкіряним називають взуття, верх якого виготовляють з натуральної шкіри, штучних та синтетичних матеріалів, текстильних матеріалів (тканин, трикотажу, нетканих матеріалів), хутра, а також комбіноване.

Сировиною для вироблення шкіри є шкури великої рогатої худоби, кіз, овець та інших тварин.

Технологія виробництва натуральної шкіри включає підготовчі, дубильні і оздоблювальні операції.

Розрізняють шкіри для верху і шкіри для низу взуття.

Шкіри, які застосовуються для виготовлення верху взуття

Для низу взуття натуральні шкіри виробляються із шкір великої рогатої худоби, дорослих коней і свиней; також використовують натуральний та синтетичний каучук; різні види гуми: пориста, непориста, шкіроподібна та пластмаси: поліуретан, полівінілхлорид, капрон та ін.

Деталі низу прикріпляють до верху взуття за допомогою клею, ниток, цвяхів, гвинтів, шпильок. Методи кріплення деталей низу взуття поділяють на:

• хімічні – клейовий, гарячої вулканізації і лиття;

• ниткові – рантовий, рантово-прошивний, сан­даль­ний, виворітний, бортовий, прошивний, допельний, парко;

• комбіновані - рантово-клейовий, сандально-клейовий, строчково-клейовий.

Шкіряне взуття відноситься до товарів складного асор­­тименту і відрізняється великою різноманітністю.

Класифікація шкіряного взуття за різними ознаками.

Далі взуття класифікують за методами кріплення підошви, видами, фасонами, степенем складності (першої, другої і третьої), характером застібки, висотою і формою підборів, наявністю і видами оздоблення, кольором верху, розмірами, повнотою та ін.

В нашій країні застосовують дві розмірні системи у взутті – штихмасову і метричну.

В штихмасовій – розмір визначається за довжиною сліду в штихах. Штих – умовна одиниця довжини, яка дорівнює 2/3 см (6,67 мм) – 34, 35...

В метричній системі розмір дорівнює довжині стопи, вираженої в міліметрах – 21; 21,5; 22...

Повнота взуття визначається обхватом у пучковій частині ноги, шириною сліду в пучках і шириною сліду в п'яті.

До групи гумового (полімерного) взуття відносять взуття з гуми, гумотекстильне та з пластичних мас. Це взуття призначене для захисту ніг людини, шкіряного та в’яленого взуття від дії вологи, зовнішнього середовища і холоду. До переваг гумового взуття відноситься його водонепроникність. Асортимент гумового взуття представлений калошами, чоботами, півчобітками, черевиками, півчеревиками, туфлями.

Для виробництва в´яленого взуття використовують вовну овечу, коров’ячу і козячу, а також козячий пух. Асортимент в’яленого взуття складається із чобіт, чобіток, валянків та ін.

Взуття, яке не відповідає за якістю стандарту, прийманню не підлягає. Кількість допустимих дефектів у шкіряному взутті не обмежується, враховується розмір дефекту, його місце розташування і степінь виразності. Кожна пара повинна мати чітке маркування. Шкіряне взуття на сорти не поділяється. Гумове та в’ялене взуття поділяється на 1-й та 2-й сорти.

Для ефективного використання взуття потрібно правильно підбирати за розмірами, повнотою і у відповідності із сезоном носіння.

Зберігають взуття у чистих сухих приміщеннях при температурі 16⁰С і відносній вологості 50-70% в 20 см від стін і 1 м від опалювальних приборів.

Питання для повторення.

1. На які групи поділяються взуттєві товари?

2. Які шкіри використовуються для виробництва верху та низу взуття?

3. Які методи кріплення підошви Ви знаєте?

4. За якими ознаками класифікують шкіряне взуття?