Економічна думка Стародавньої Індії

- Закони Ману (ІІ ст. до н.е. – І ст. н.е.);

- “Артхашастра” (IV – ІІІ ст. до н.е.) та ін.

Економічна думка Стародавнього Китаю

- конфуціанство – збірка “Лунь юй” (Конфуцій, Мен-цзи, Сюнь-цзи);

- легізм (Лі Куй, Шан Ян, Хань Фей);

- Моїзм (Мо-цзи), даосизм (“Дао де цзинь” Лао-цзи);

- Трактат “Гуань-цзи” (IV – VI ст. до н.е.)

Р

Економічна думка Стародавнього Китаю

- конфуціанство – збірка “Лунь юй” (Конфуцій, Мен-цзи, Сюнь-цзи);

- легізм (Лі Куй, Шан Ян, Хань Фей);

- Моїзм (Мо-цзи), даосизм (“Дао де цзинь” Лао-цзи);

- Трактат “Гуань-цзи” (IV – VI ст. до н.е.)

ис ___. Історичні пам’ятки економічної думки країн стародавнього світу

Основні течії суспільної думки Стародавнього Китаю

Конфуціанство

Представники: Конфуцій (551 – 479 рр. до н.е.), Мен-цзи (372-289 рр. до н.е.), Сюнь-цзи (313-238 рр. до н.е.) та ін.

Основні твори: “Лунь юй” (“Бесіди і міркування”), V ст. до н.е.

Легізм

Представники: Цзи Чань, Лі Куй (VI – V ст. до н.е.), Шан Ян (390 – 338 рр. до н.е.), Хань Фей (280 – 233 рр. до н.е.)

Основні твори: “Хань Фей-цзи”, “Книга правителя області Шан”, IV ст. до н.е.

Моїзм

Представники: Мо-цзи (479 - 400 рр. до н.е.)

Основні твори: “Мо-цзи” (“Трактат учителя Мо”), V ст. до н.е.

Даосизм

Представники: Лао-цзи (604 – 517 рр. до н.е.), Чжуан-цзи (кін. IV – поч. V ст. до н.е.)

Основні твори: “Дао де цзин” (“Шлях доброчинності, або Книга про силу і дію”), VI ст. до н.е.

Рис____. Основні течії суспільної думки Стародавнього Китаю

Три основи людської душі:

Розум

Несамовитість

Хтивість

Три основи держави:

Злагода

Захист

Діловитість

Три стани суспільства:

Правителі (філософи)

Воїни

Виробники (землероби, ремісники)

Рис. _____. Обґрунтування ієрархії станів у “ідеальній державі” Платона

Економіка хрематистика

- Від гр. ойкос – дім, господарство, номос – закон.

- Розкриває джерела «істинного багатства», що складається із споживчих вартостей.

- Природні економічні відносини, природна сфера людської діяльності (землеробство, ремесло, дрібна торгівля).

- Мистецтво надбання благ, необхідних для життя або корисних для дому чи держави.

- Джерело багатства – виробництво необхідних для життя продуктів, споживчих вартостей.

- Основна мета – споживання, задоволення нагальних життєвих потреб людей.

- Має межі, зумовлені розумними, «природними» потребами людини.

- Гроші виступають у своїй природній ролі міри вартості та способу обігу.

- Включає обмін лише у межах, необхідних для задоволення особистих потреб (мінова торгівля Т-Т, товарний обіг Т-Г-Т).

- Забезпечує зміцнення натурального господарства, підтримує помірні обсяги багатства.

- Від гр. хрема – володіння, багатство.

- Розкриває джерела “неприродного багатства” як накопичення грошей – мінових вартостей.

- Протиприродні економічні відносини (великі торговельні, посередницькі, лихварські операції).

- Мистецтво збагачення, діяльність, спрямована на отримання прибутку в грошовій формі.

- Джерело багатства – сфера обігу; гроші є сутністю, початком і кінцем мінових відносин;

- Основна мета – абсолютне збагачення, за рахунок спекулятивної торгівлі, шахрайства, лихварських операцій.

- Не має меж, спрямована на нескінченне збагачення, безмірне накопичення грошей.

- Протиприродне застосування грошей як засобу накопичення, збагачення.

- Включає велику торгівлю, в якій гроші функціонують як капітал (Г-Т-Г).

- Підриває основи натурального господарства за рахунок надмірного розвитку сфери обігу.