Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хіх – початок хх cт.)

Австрійська імперія (1848 р.)

Російська імперія (1861 р.)

Українські території:

Галичина, Буковина, Закарпаття

Київська, Харківська, Катеринославська, Таврійська, Херсонська губернії тощо

Передумови:

Хвилі революцій «Весна народів», масові селянські рухи, в т.ч. Галицьке селянське повстання 1846 року

Поразка Росії в Кримській війні (1853-1856 рр.), розвиток ринкових відносин, селянські повстання (1855 р.- «Київська Козаччина»; 1856 р. - «Рух в Таврію за волею»).

Умови звільнення селян від кріпацтва:

Викуп селянами панських земель у формі 20-кратної вартості феодальної ренти

(всіх річних кріпацьких повинностей)

Викуп селянами поміщицьких земель у формі 16,67-кратної вартості феодальної ренти

(всіх річних кріпацьких повинностей)

Результат:

Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною, значну частину їх (халупників і комірників) було «звільнено» зовсім без землі й вони відразу потрапили в економічну залежність до землевласників. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси і пасовиська, за користування якими селяни змушені були відробляти або платити (сервітути). Подальше зростання зубожіння селянства, хвиля селянських заворушень у Східній Галичині і Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849 рр., очолюване Лук’яном Кобилицею та жорстко придушене австрійським урядом.

Обезземелення та збідніння селян. Масові селянські повстання 1861 року (Бездневське, Кандеєвське повстання). На околицях Російської імперії реформа відбувалась із запізненням чи взагалі не реалізовувалась. Самий перехід на викуп поміщицьких земель (укладання викупних актів між поміщиками і селянами) затягнувся на 20 років, а реальна покупка поміщицьких земель тривала 50 років і була припинена Столипінською аграрною реформою (1906-1917 рр.) під впливом революції 1905 року. Поміщики, продавши землі поклали отримані гроші в банк, що забезпечило для них ті ж самі доходи, що і до реформи

Основні риси

Зміст

Концентрація виробництва

Побудова масштабних виробничих об’єктів із великою кількістю працівників, з’єднаних комерційними та виробничими зв’язками із сировинними, переробними, збутовими підприємствами.

Переважання іноземного капіталу

Переважно капіталістам–іноземцям належали всі промислові підприємства. Серед них заводи: Гельферіх-Саде і Мельгозе – у Харкові, Фільворта і Дедіни – у Києві, Гена - в Одесі, Ельворті – в Єлизаветграді, Грієвса – у Бердянську та ін.

Структурна і територіальна диспропорційність

Переважання декількох видів економічної діяльності на фоні ослаблення чи відсутності інших, що призводить до дефіциту одних груп товарів та надлишку інших. Розташування виробничих об’єктів згустками (кластерами) на одних територіях та їх відсутність на інших, що призводить до нераціонального використання виробничих ресурсів (природо-ресурсних, трудових, фінансових) та падіння темпів економічного та соціального розвитку в державі.

Базові галузі промисловості

Машинобудівна, металургійна і вугільна.

Період

Основні риси

Поч. 19 ст. – сер. 19 ст.

Створення філій іноземних державних банків (комерційні, дисконтні контори, земельні), які видавали кредити поміщикам, промисловцям, купцям і заможним селянам.

1864-1873 рр.

«Банківський бум» - створення приватних банків, в тому числі комерційних, земельних, іпотечних, облікових, торгівельно-промислових, які надавали послуги переважно промисловцям, купцям, великим землевласникам.

Кінець 19 ст.

Відкрито перші відділення Селянського поземельного банку, що надавали кредити незаможним селянам під покупку поміщицьких земель.

Початок 20 ст.

Починають розвиватися установи дрібного або народного кредиту - кредитні спілки.