Основні напрямки вчення м. Драгоманова та с. Подолинського

М. Драгоманов

С. Подолинський

«Шевченко, українофіли й соціалізм» (1879 р.), «Вільна спілка» (1885 р.)

«Ремесла і фабрики в Україні» (1880 р.), «Праця людини та її відношення до розподілу енергії» (1880 р.)

Федералізм, демократія, децентралізація, місцеве самоврядування, дебюрократизація, соціалізм, автономія земських одиниць (громад), незалежність судової влади та виключне право верховного суду щодо встановлення меж та компетенцій між самоврядною та виконавчою владою, економіко-географічне районування, двопалатний парламент (бікамералізм)

Представник

Зміст вчення

Микола Християнович Бунге

Помірний лібералізм (приватна власність і свобода підприємництва при обмеженому втручанні держави в економіку), конкуренція, попит і пропозиція. Був противником громадівства – вважав, що і у вільних громадах з часом будуть бідні і багаті, експлуатація і пияцтво; проблему малоземелля селян пов’язував не із розвитком приватної власності, а ростом народонаселення.

Роман Михайлович Орженцький

Цінність благ визначає почуттям, яке породжується фактом володіння благом, або його відсутністю. Ввів до наукового обороту поняття «об’єктивна оцінка ціни», або «розцінки», визначив її максимальне та мінімальне значення, критерій поділу благ на споживчі і продуктивні. Цінність і ціна виступають вже не тільки продуктом суб’єктивної оцінки виробників і споживачів, але й результатом дії об’єктивних соціальних факторів, в тому числі обмеженості ресурсів.

Олександр Дмитрович Білімович

Обґрунтовує психологічну теорію цінності і зазначає, що цінність є продуктом «оцінної діяльності суб’єкта» і безпосередньо пов’язана із потребами. Величину цінності, як і К. Менгер, зв’язує з інтенсивністю потреб і на цій засаді визначає зміст поняття «гранична корисність», пов’язуючи ступінь задоволення потреб з кількістю благ. Ціна споживчих благ регулюється цінами виробничих факторів, або продуктивних благ, кожне з яких має свою продуктивність і створює відповідні вартість і дохід.

Параметри

План Чарльза Дауеса

План Оуена Юнга

Термін дії

1924-1929 рр.

1930-1931 рр.

Мета

Забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям шляхом надання кредитів та інвестицій Німеччині для відновлення її економічного потенціалу

Умови

Визначення каналів збуту німецької продукції (виключно у СРСР) та форми розрахунків за неї (сировина).

Встановлення розмірів платежів на перші п’ять років (від 1 млрд. марок до 2,5 млрд. марок у рік).

Встановлення контролю союзників над німецьким держбюджетом, грошовим обігом і кредитом, залізницями тощо.

Скасування всіх форм контролю.

Зниження загальної суми та норм щорічних репарацій, продовження терміну їх сплати.