14.2 Елементи внутрішньофірмового планування

Під час планування господарської діяльності підприємства (фірми) розробляють плани як для окремих підрозділів його, так і для підприємства в цілому.

Якщо довгострокове планування, в основному, притаманне вели­ким підприємствам (фірмам), то поточне, оперативне, планування – необхідний елемент управлінської діяльності найрізноманітніших підприємств. Довгострокове планування передбачає складання пев­них програм, наприклад з капітальних вкладень, підвищення якості продукції, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та ін.

В умовах ринку велике значення має передплановий аналіз мож­ливих варіантів розвитку, дій у майбутньому, зовнішніх і внутрішніх чинників. Така робота називається прогнозуванням.

Прогнозування є елементом внутрішньофірмового планування.

Прогнозування передбачає вивчення перспектив окремих галузей національної економіки і цілих регіонів. Саме на цій основі найбільші компанії формулюють загальну мету розвитку компанії в цілому й окремих її підрозділів. Як елемент впутрішньофірмового планування прогнозування безпосередньо пов'язане з маркетингом і набирає форми ринкової стратегії фірми.

Як правило, прогнозування під силу лише обмеженій кількості компаній, тому що воно потребує чималого ресурсного і кадрового забезпечення, значних витрат, великого досвіду та відповідної інфор­маційної бази. Водночас компетентні й авторитетні прогнози стають об'єктом продажу іншим фірмам. Як необхідний елемент системи планування прогнозування здійснюється за двома напрямками: 1) прогнозування зовнішнього середовища; 2) прогнозуван-ня внутрішніх умов діяльності.

До першого напрямку належить прогнозування попиту, кон'юнк­тури ринку, курсів валют, економічного розвитку регіону. До друго­го – розроблення прогнозів розвитку даного підприємства під впли­вом зовнішнього середовища.

Прогнозування діяльності підприємства передбачає врахування багатьох чинників як зовнішніх, так і внутрішніх. Основні з них такі:

– природні умови;

– ресурси;

– законодавство;

– політичні обставини;

– попит на товар;

– рівень конкуренції тощо.

Важливим елементом внутрішньофірмового планування є визна­чення загальних завдань підприємства на базі прогнозу, що передба­чає встановлення приблизних термінів їх виконання та оцінку ресурс­ного забезпечення.

Коригування плану. На стадії програмування конкретизують­ся терміни виконання планів, ув'язуються окремі стадії програми, а також постачання ресурсів, виробництво та збут продукції.

Складання бюджетів передбачає розподіл ресурсів між підрозділами. Бюджет – це баланс доходів і витрат як у грошовому, так і в натуральному виразі. До основних видів бюджетів належать кошторис доходів і витрат, кошторис витрат матеріалів, кошторис капітальних витрат, касовий бюджет (прогноз надходження та витрат готівки) тощо. На їх основі визначаються конкретні завдання кожно­го підрозділу та виконавці, відповідальні за певні операції.

Конкретизація плану. Це вироблення конкретних настанов у поширенні прийнятих рішень на нижчі ланки. З цього моменту практично починається реалізація плану.

На рис. 5.1 подано схему внутрішньофірмового планування. Якщо довгостроковий план-прогноз стратегічного характеру розробляєть­ся на рівні підприємства загалом, то всі інші плани стосуються підрозділів і є взаємозв'язаними. Ці плани узагальнюються за всією (або майже за всією) сукупністю натуральних і вартісних показників або коригуються лише за показником прибутку.

Перший підхід поширений при достатньо жорсткій функціональній системі управління, другий же характерний для особливо великих диверсифікованих фірм із достатньо самостійними підрозділами. Проте треба враховувати, що така робота повинна здійснюватися спе­ціальними відділами, що несуть відповідальність за якість складених планів, інакше вона матиме формальний характер.