Запитання для обговорення

1. У чому полягає різниця між поняттями “якість продукції” та “рівень якості продукції”?

2. Надайте характеристику абсолютного, відносного, перспективного та оптимального рівня якості продукції.

3. За якими ознаками класифікують одиничні показники якості продукції?

4. У чому полягає необхідність визначення оптимального рівня якості продукції?

5. Обґрунтуйте необхідність застосування певної системи загальних показників рівня якості продукції, що виготовляється підприємством.

6. Які методи застосовують для визначення рівня якості продукції?

7. Розтлумачте багатоспрямований вплив підвищення якості продукції на виробництво та імідж підприємства.

8. Охарактеризуйте основні шляхи поліпшення якості продукції.

9. Які напрямки охоплює стандартизація продукції?

10. Які категорії стандартів охоплює нормативно-технічна документація?

11. Обґрунтуйте необхідність сертифікації продукції.

12. У чому полягає різниця між обов’язковою та добровільною сертифікацією?

13. Системи державного нагляду за якістю продукції, що виготовляється на підприємствах.

14. Обґрунтуйте необхідність внутрівиробничого технічного контролю на підприємстві.

15. За якими ознаками класифікують види технічного контролю якості продукції на підприємстві?

Контрольні запитання одиничного та множинного вибору відповідей за розділом 3

1. Виробництво є процесом, спрямований на створення продукції або надання послуг з метою:

а) отримання прибутку;

б) задоволення суспільних та особистих потреб;

в) поєднання дій працівників, засобів праці та природних ресурсів, які необхідні для виготовлення продукції.

2. Вкажіть типи виробництва:

а) одиничний;

б) партіонний;

в) потоковий;

г) серійний;

д) масовий;

є) індивідуальний.

3. Для підприємства, що випускає вузький асортимент однорідної продукції найбільш прийнятними є … показники виробничої програми:

а) натуральні;

б) трудові;

в) вартісні.

4. Дискретні процеси – це виробничі процеси………:

а) які не потребують технологічної циклічності;

б) яким притаманна циклічність, пов’язана із виготовленням виробів певної форми;

в) які виконуються робітником за допомогою машин;

г) які здійснюються машинами без участі робітника.

5. Загальна структура підприємства включає:

а) основні, допоміжні та обслуговуючі цехи;

б) виробничу структуру;

а) підсобні цехи та господарства;

г) організації та установи, що займаються обслуговуванням працівників підприємства;

д) апарат управління підприємством.

6. Для обчислення обсягу виробництва та реалізації продукції використовуються такі показники:

а) натуральні;

б) трудові;

в) вартісні;

г) змішані;

д) умовно-натуральні.

7. На підприємствах із незначною тривалістю виробничого циклу:

а) показники товарної та валової продукції практично тотожні;

б) валова продукція підприємства значно більше за товарну;

в) товарна продукція підприємства значно більше за валову;

г) між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

8. Продукцію поділяють на сорти, марки, класи відповідно до … показників якості:

а) одиничних;

б) комплексних;

в) узагальнюючих.

9. Загальна структура підприємства визначається:

а) сукупністю цехів, дільниць, допоміжних підрозділів, які безпосередньо або побічно приймають участь у виробництві продукції;

б) сукупністю виробничих та невиробничих підрозділів, управлінських підрозділів, розміром взаємозв'язку та співвідношення між ними;

в) сукупністю виробничих, управлінських та обслуговуючих підрозділів, їхніми зв'язками, які формуються на принципах підлеглості.

10. При масовому типі виробництва робочі місця розташовуються за принципом:

а) предметним;

б) технологічним і предметним;

в) технологічним;

д) поточним.

11. Реалізована продукція не включає:

а) товарну продукцію;

б) зміну обсягу незавершеного виробництва;

в) зміну залишків готової продукції на складі;

г) зміну обсягу відвантаженої неоплаченої продукції.

12. Концентрація виробництва полягає у зосередженні виробництва на великих підприємствах:

а) у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу засобів праці;

б) однорідного виробництва, яке за своїм типом є масовим або багатосерійними;

в) в межах кожної галузі.

13. Заготівельні виробничі цехи відносять до:

а) допоміжних;

б) обслуговуючих;

в) основних.

14. Нормативна вартість обробки включає:

а) амортизаційні відрахування;

б) заробітну платню всіх працюючих;

в) основну заробітну платню основних робітників;

г) цехові витрати;

д) витрати на реалізацію;

є) загальнозаводські витрати.

15. Назвіть засоби управління якістю продукції:

а) сертифікація;

б) стандартизація;

в) внутрівиробничий технічний контроль;

г) державний нагляд за якістю;

д) “системи якості”.

16. Розрізняють наступні методи організації виробництва:

а) одиничне, серійне, масове;

б) непотокове, потокове;

в) одинично-технологiчний, партiонно-технологiчний, предметно-груповий;

г) однопредметний та багатопредметний.

17. Додаткову вартість, створену на підприємстві, з урахуванням амортизаційних відрахувань відбиває показник:

а) чистої продукції;

б) нормативно-чистої продукції;

в) умовно-чистої продукції;

г) реалізованої продукції.

18. Як економічна категорія якість продукції - це:

а) властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного періоду;

б) сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення;

в) властивість виробу тривалий час зберігати свою працездатність;

г) можливість швидко виявляти й усувати несправності у виробі.

19. Організація непотокового виробництва передбачає, що:

а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

б) за групою робочих місць закріплюється обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;

в) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією вироблення предмети праці;

г) робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій;

д) предмети праці переміщуються в процесі обробки складними маршрутами.

20. Виробнича структура підприємства – це:

а) склад його виробничих підрозділів;

б) склад і співвідношення між виробничими та невиробничими підрозділами;

в) взаємозв’язки між підрозділами;

г) склад співвідношення між виробничими підрозділами та їх просторове розміщення;

д) співвідношення між організаціями, що обслуговують колектив підприємства.

21. Потоковий метод організації виробництва характеризується такими ознаками:

а) прямоточність;

б) паралельне виконання операцій на всіх чи кількох робочих місцях;

в) поділом виробничого процесу на операції;

г) послідовним виконанням операцій;

д) застосуванням універсального інструменту;

є) використанням неперервно діючого транспорту.

22. Умовна-чиста продукція складається з:

а) амортизаційних відрахувань;

б) заробітної платні та нарахувань на неї;

в) валової продукції без заробітної платні та нормативного прибутку;

г) чистої продукції.

23. Принципи ритмічності виробництва передбачає, що у рівні проміжки часу:

а) виготовляється однакова кількість продукції;

б) виготовляється рівномірно зростаюча кількість продукції;

в) забезпечується рівномірне завантаження робочих місць;

г) правильні "б" , "в";

д) усі відповіді правильні.

24. Асортимент продукції підприємства - це:

а) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі;

б) перелік видів продукції, що виробляється;

в) різновид виробів у межах номенклатури продукції;

г) правильні відповіді «б» і «в».

25. Промислові підприємства за характером виробничого процесу поділяються на підприємства з виробництвом:

а) неперервним;

б) поточним;

в) сезонним;

г) дискретним;

д) партіонним;

є) одиничним.

26. Одним з недоліків технологічної структури є :

а) збільшення тривалості виробничого циклу;

б) ускладнення виробничих зв’язків цехів;

в) більш низький рівень завантаження обладнання;

д) зменшення обсягів перевезень в межах цеху.

27. Виробнича програма обґрунтовується:

а) обсягом капітальних вкладень;

б) виробничою потужністю;

в) потребою в продукції;

г) вартістю основних виробничих фондів;

д) матеріальними ресурсами;

є) трудовими ресурсами.

28. Потоковий метод організації виробництва характеризується такими ознаками:

а) прямоточність;

б) паралельне виконання операцій на всіх чи кількох робочих місцях;

в) поділом виробничого процесу на операції;

г) послідовним виконанням операцій;

д) застосуванням універсального інструменту;

є) використанням неперервно діючого транспорту.

29. Характеристика виробництва як "безперервного, з тривалим періодом виготовлення обмеженої номенклатури однорідної продукції" розкриває зміст виробництва:

а) серійного;

б) одиничного;

в) масового.

30. Змішана структура характеризується наявністю основних цехів, які організовано за принципами:

а) предметним і технологічним;

б) технологічним і спеціалізованим;

в) предметним і одиничним.

31. Виробнича програма підприємства - це:

а) стратегічний план економічного розвитку підприємства;

б) система планових завдань із виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та у встановлені строки згідно договорів поставок;

в) установлення термінів виробництва окремих видів продукції;

г) обчислення планового обсягу випуску продукції, що поставляється на зовнішній ринок;

д) план ресурсного забезпечення підприємства.

32. Обсяг нормативно-чистої продукції підприємства розраховується як:

а) різниця між валовою продукцією та прямими матеріальними витратами;

б) добуток нормативу чистої продукції на обсяг її випуску в натуральному виражені за всією номенклатурою;

в) сума заробітної платні усіх категорій працюючих та нормативного прибутку.

33. Принцип спеціалізації виробничого процесу означає:

а) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

б) безпосереднє здійснення суміжних технологічних операцій;

в)обробку предметів праці без зустрічних і зворотних переміщень на всіх стадіях виробничого процесу;

г) зменшення номенклатури продукції, яка виробляється на кожній ділянці підприємства.

34. До складу чистої продукції не входить:

а) вартість сировини;

б) вартість матеріалів;

в) вартість електроенергії;

г) сума амортизаційних відрахувань;

д) усі відповіді правильні.

35. Робочі місця серійного виробництва характеризуються виконанням:

а) різноманітних операцій;

б) однієї операції;

в) операцій над обмеженою номенклатурою деталей;

д) жодної правильної відповіді.

36. Форма виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виробляють певний вид кінцевої продукції, називається:

а) кооперуванням;

б) комбінуванням;

в) концентрацією.

37. Номенклатура продукції підприємства - це:

а) перелік виробів за назвами, сортами, профілями у заданій кількості;

б) перелік передбачених для виготовлення видів продукції;

в) обсяг виробництва продукції у натуральних, вартісних і трудових показниках;

г) співвідношення окремих виробів у їх загальному обсязі.

38. Умовно-натуральні показники виробничої програми підприємства використовуються під час випуску:

а) верстатів;

б) тканин;

в) взуття;

г) консервів.

39. Валовий оборот підприємства характеризує: обсяг валової продукції:

а) для використання в межах підприємства;

б) для використання поза межами підприємства;

в) незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства чи поза ними.

40. Одним з недоліків технологічної структури є :

а) збільшення тривалості виробничого циклу;

б) ускладнення виробничих зв’язків цехів;

в) більш низький рівень завантаження обладнання;

д) зменшення обсягів перевезень в межах цеху.

41. Процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів, називають:

а) технологічним;

б) допоміжним;

в) виробничим;

г) обслуговуючим.

42. Потокові лінії поділяють на лінії з робочим конвеєром i конвеєром зі зняттям предметів залежно від:

а) способу переміщення;

б) місця виконання операцій;

в) способу дотримання ритму;

г) ступеня безперервності процесу.

43. Внутрішньозаводський оборот - це:

а) кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки;

б) кількість продукції підприємства, що реалізована за межі підприємства;

в) вартість готової продукції, що реалізована робітникам підприємства за внутрішніми цінами підприємства.

44. Назвіть характерні ознаки одиничного типу виробництва:

а) широка номенклатура виробів;

б) періодична повторюваність операцій;

в) висока кваліфікація робітників;

г) устаткування – універсальне і спеціальне.

45. Умовно-чиста продукція складається з:

а) амортизаційних відрахувань;

б) заробітної платні та нарахувань на неї;

в) валової продукції без заробітної платні та нормативного прибутку;

г) чистої продукції.

47. Виробнича структура підприємства – це:

а) склад його виробничих підрозділів;

б) склад і співвідношення між виробничими та невиробничими підрозділами;

в) взаємозв’язки між підрозділами;

г) склад співвідношення між виробничими підрозділами та їх просторове розміщення;

д) співвідношення між організаціями, що обслуговують колектив підприємства.

Розділ 4

Результати та ефективність виробництва

Тема 11 Витрати виробництва та собівартість продукції

11.1 Поняття витрат та собівартості продукції

Витрати на виробництво та реалізацію продукції є витратами підприємства, вираженими в грошовій формі та пов'язаними з використанням у процесі виробництва сировини та матеріалів, палива, комплектуючих, праці, основних фондів та інших витрат.

Витрати підприємства поділяються на економічні та бух­галтерські. Під економічними витратами розуміють усі види ви­плат підприємства постачальникам за ті ресурси, що були викорис­тані. Вони складаються з двох видів: зовнішніх (явних, або грошових) та внутрішніх (неявних, або імпліцитних). Зовнішні витрати є грошовими платежами постачальникам ресурсів: оплата сирови­ни, матеріалів, палива, заробітна платня, амортизаційні відрахування та ін. З цих груп витрат і складаються бухгалтерські витрати. Внутрішні витрати підприємства мають неявний, імпліцитний характер. Вони відбивають використання у виробництві ресурсів, які належать влас­никам підприємства: земля, приміщення, особиста праця, нематеріальні активи, за які це підприємство формально не платить. Підприємці роблять ці витрати не в явній, грошовій, формі, що дає змогу відноси­ти їх до економічних витрат. Таким чином, різниця між економічни­ми витратами та імпліцитними дорівнюватиме бухгалтерським ви­тратам.

Поняття економічних витрат є загальноприйнятим; бухгалтер­ські – розраховуються на практиці: під час підрахунку реальної, суми витрат, прибутку, що оподатковується, та ін.

Витрати підприємства включаються в собівартість продукції.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошо­вим відносинам. Вона виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару та з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції як економічна категорія є грошовим виразом витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплекс­ний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати жи­вої праці, тобто витрати на заробітну платню робітників підприємств, а також частину чистого прибутку суспільства, яка призначена на со­ціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показни­ком, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше та раціональніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше вдосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовлення продукції.

Собівартість слугує базою ціни товару та її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підпри­ємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в тако­му разі воно матиме збитки.

Під час обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які входять до неї. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох його власних дже­рел: собівартості (валових витрат) і прибутку. Тому питання про склад витрат, які входять до собівартості, є питанням їх розмежуван­ня між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, ро­бочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього собівартість продукції охоплює витрати на:

– дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;

– підготовку та освоєння нової продукції;

– виробництво (витрати на сировину, матеріали, енергію, аморти­зацію основних виробничих фондів, оплату праці персоналу та ін.);

– обслуговування виробничого процесу та управління ним;

– збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

– розвідку, використання та охорону природних ресурсів (плата за воду, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

– набір і підготовку кадрів;

– поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення техно­логій, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капіталовкладень.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відобра­женням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відбиває сукупні витрати на виробницт­во та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто є середньою собівартістю продукції по галузі.

На собівартість продукції як економічний показник впливає ве­лика кількість чинників, що враховують специфіку кожної галузі еко­номіки, кожного окремого підприємства. Високий рівень собівартості продукції може свідчити про наявність на підприємстві застарілого технологічного устаткування, про нераціональне використання робо­чого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу сировину або високі транспортні витрати, непродуктивну технологію, високі адміністративні витрати, недосконале дослідження ринку тощо.

Під час проведення економічного аналізу розрізняють собівартість планову та фактичну.

Планова собівартість відбиває індивідуальні витрати конкрет­ного підприємства, які плануються виходячи з норм, тарифів, цін, ста­вок поточного періоду.

Фактична собівартість – це виражені в грошовій формі інди­відуальні витрати конкретного підприємства за даних умов.

На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі щоденного оперативно-технічного та бухгалтерського обліку витрат на виконання робіт та виготовлення продукції.

З точки зору бухгалтерського обліку відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Витрати” собівартість реалізованої продукції (продукції, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормованих виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції включаються:

1. Прямі матеріальні витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

2. Прямі витрати на оплату праці, до складу яких включається заробітна платня та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

3. Інші прямі витрати включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і пайових паїв, амортизація тощо;

4. Загальновиробничі витрати включають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); амортизація основних фондів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища тощо. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

За новими правилами бухгалтерського обліку не всі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на:

• адміністративні (загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством);

• витрати на збут (витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції);

• інші операційні витрати.