7.2 Організація оплати праці на підприємстві

Основою організації заробітної платні на підприємствах є тарифна система, що є сукупністю нормативів, які забезпечують можливість здійснювати диференціацію та регулювання заробітної платні різних груп і категорій працівників залежно від якісних характеристик їх праці. Тарифна система включає наступні елементи:

– тарифну сітку;

– тарифні ставки;

 тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна сітка  шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифні сітки використовуються для врахування в оплаті праці працівників рівня їх кваліфікації.

В Україні в 1993 році затверджена Єдина тарифна сітка оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузі виробництва. Тарифна сітка містить 15 розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,1.

Тарифна ставка визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, який виражений у вартісній формі. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, яка визначає розмір оплати праці всіх категорій працівників.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної платні, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Тарифні ставки інших розрядів (С_рi) визначаються множенням тарифної ставки першого розряду (С_Р1) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_i)

. (2.93)

Середній тарифний коефіцієнт (К_сер ) визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників визначеного розряду та відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт з певного розряду та відповідного тарифного коефіцієнта для відрядників.

Середній тарифний розряд (Р_сер) розраховується

, (2.94)

де К_менш, К_білш  відповідно менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів;

Р_менш  менший із двох суміжних тарифних розрядів.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – збірник нормативних документів, що містить систему вимог, яким повинні відповідати працівники визначеної професії і кваліфікації.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а тарифна система оплата праці носить рекомендаційний характер і може служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.

7.3 Форми та системи оплати праці

Форми та системи заробітної платні є способами встановлення залежності величини заробітної платні від кількості та якості витраченої праці.

На підприємствах найбільш часто використовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

Ця форма має такі системи:

 пряма погодинна. Заробіток при цій системі визначається тарифною ставкою відповідного розряду і кількістю відпрацьованого часу

, (2.95)

де Ф_міс  фактично відпрацьований за місяць час;

С  годинна тарифна ставка відповідного кваліфікаційного розряду працівника.

 погодинно-преміальна система, при якій робітник понад оплати відповідно до відпрацьованого часу та тарифних ставок одержує премію за досягнення певних кількісних або якісних показників. Заробітна платня розраховується за формулою

, (2.96)

де Д  сума преміальних доплат за досягнення визначених якісних або кількісних показників.

Сума доплат визначається так:

. (2.97)

Застосування такої системи оплати потребує правильної оцінки кваліфікації працівників, використання обґрунтованих норм обслу­говування, нормативів чисельності та нормативних завдань, макси­мального врахування показників роботи працівника для обґрунтованої виплати премій та доплат.

Відрядна форма оплата праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу.

Відрядна форма оплати праці може застосовуватись, якщо необ­хідно збільшити обсяг виробництва на даному робочому місці, кількісні показники виробітку, які відображають затрати праці, і якщо є мож­ливості урахувати ці затрати з достатньою точністю.

Відрядна форма має такі системи:

 пряма відрядна, при якій заробітна платня нараховується відповідно до кількості виробленої продукції по постійних відрядних розцінках. Заробіток розраховується за формулою:

, (2.98)

де Р_i  відрядна розцінка за виготовлення одного виробу i-го виду, грн/шт.

N_фі  фактична кількість виробів i-го виду, виготовлених працівником за визначений час, шт;

n  кількість видів виробів.

, (2.99)

де Т_шт  час на виготовлення одного виробу i-го виду.

 відрядно-преміальна передбачає виплату робітнику крім відрядного заробітку, нарахованого за прямими відрядними розцінками, премії за досягнення певних якісних або кількісних показників. Сума заробітку визначається

, (2.100)

де З_тар  тарифний заробіток працівника при прямій відрядній системі оплати праці;

Д_с  сума преміальних доплат, що розраховується за формулою

, (2.101)

де П₁  відсоток доплат за виконання плану;

П₂  відсоток доплат за кожен відсоток перевиконання плану;

П_пп  відсоток перевиконання плану, який можна знайти за формулою:

, (2.102)

де N_ф, N_пл  відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

Приклад. Розрахувати заробітну платню робітника при відрядно-преміальній системі оплати праці за наступними даними: норма витрат праці - 0,4 людино-год. на один виріб; розцінка за виріб - 0,3068 грн; відпрацьовано 176 людино-год.; вироблено 485 виробів. Премія нараховується: за 100% виконання норм - 10%; за кожний відсоток перевиконання - 1,5% відрядного заробітку.

Спочатку обчислимо тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці як добуток відрядної розцінки за виготовлення одного виробу та фактичної кількості виготовлених виробів:

З_тар.в. = 0,3068 х 485 = 148,798 грн

Для визначення суми преміальних доплат необхідно розрахувати відсоток перевиконання плану, для чого визначимо планований обсяг виробництва виробів:

N_пл = 176 : 0,4 = 440 шт.

Відсоток перевиконання плану складає:

%.

Сума преміальних доплат складає:

грн

Таким чином, відрядно-преміальна заробітна платня дорівнює:

З_в.прем. = 148,798 + 37,64 = 186,44 грн

 відрядно-прогресивна, при якій праця робітника в межах установлених норм оплачується за прямими відрядними розцінками, а виробіток понад норму – за підвищеними. Заробітна платня розраховується за формулою

, (2.103)

де N_вих  вихідна база для нарахування доплат;

Р_д  дійсна розцінка за один виріб;

Р_підв – підвищена розцінка за один виріб:

. (2.104)

Відсоток росту розцінки визначається зі шкали залежно від відсотка перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється та затверджується підприємством самостійно.

Приклад. Визначити заробітну платню відрядника, який за місяць виготовив 180 виробів при плані 150 шт./міс. Вихідна база для нарахування доплат - 114% від плану. Трудомісткість виготовлення виробу - 1,2 нормо-год, розряд робіт V, тарифна ставка І розряду - 1,2 грн/год, а тарифний коефіцієнт V розряду - 1,5. Шкалу для визначення відсотка зростання розцінки наведено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6 – Шкала для визначення відсотка зростання розцінки

% перевиконання вихідної бази для нарахування доплат	1-10	11-25	26-40	41 і більше
% зростання розцінки	25	50	75	100

Дійсна розцінка за один виріб становитиме:

Р_Д = 1,2 х 1,2 х 1,5 = 2,16 грн/шт.

Вихідна база для нарахування доплат складає 114% і дорівнює:

шт./міс.

Обчислимо рівень перевиконання вихідної бази:

%

За цих умов зростання розцінки за шкалою становитиме 25%.

Визначимо підвищену розцінку за формулою:

грн/шт.

Розрахуємо заробітну платню відрядника:

грн

 непряма відрядна використовується при оплаті праці допоміжних працівників і підсобників. У цьому випадку заробітна платня робітника знаходиться в прямій залежності від результатів праці тих працівників, яких він обслуговує.

Зарплата підсобника розраховується за формулою:

, (2.105)

де N_фі  фактично виготовлена кількість продукції і-м працівником за зміну;

Р_сi  непряма відрядна розцінка під час обслуговування i-го працівника;

n  кількість основних працівників, що обслуговуються одним працівником.

, (2.106)

де С_см  змінна тарифна ставка підсобника;

N_плі  плановий випуск продукції і-м працівником.

Приклад. Підсобний робітник обслуговує трьох основних робітників. Його годинна тарифна ставка 1,2 грн при 8-годиному робочому дні. Змінна норма виробітку кожного з основних робітників становить 50 шт./зм., а фактичне виконання цієї норми за зміну становило: першим робітником - 98,5%; другим - 118,4%; третім - 110%. Визначити фактичний денний заробіток підсобника.

Непряма відрядна розцінка підсобника дорівнює:

грн/шт.

Ця розцінка буде однаковою під час обслуговування всіх трьох робітників, оскільки однаковою є їх змінна норма виробітку.

Тоді фактичний заробіток підсобника за день становитиме:

З_{нв.підс}= 0,064 х (50 х 0,985 + 50 х 1,184 + 50 х 1,1) = 10,46 грн

Перевищення фактичного заробітку підсобника порівняно зі ставкою на 0,86 грн (10,46-9,6) пов'язане з перевиконанням денної норми другим і третім основним робітниками.

Заробіток допоміжного працівника розраховується за формулою

, (2.107)

де Т_ф  фактично відпрацьований час допоміжним працівником;

С  годинна тарифна ставка допоміжного працівника;

К_вик  середній коефіцієнт виконання норм на ділянці, що обслуговує допоміжний працівник.

 акордна система передбачає встановлення розцінки не на одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням терміну його виконання.

 колективна система оплата праці (бригадна).

Під час використання цієї системи спочатку розраховується зарплата всієї бригади (З_бр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з таких методів:

а) метод годино-коефіцієнтів використовуються тоді, коли всі члени бригади працюють за однакових умов.

Розподіл бригадного заробітку здійснюється в такій послідовності:

1. Визначають загальну чисельність годино-коефіцієнтів (ГК_бр), відпрацьованих бригадою, за формулою

, (2.108)

де Т_фі  фактична кількість годин відпрацьованих одним працівником;

К_i  тарифний коефіцієнт по розряду i-го працівника;

m  кількість членів бригади.

2. знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на 1 годино-коефіцієнт

. (2.109)

3. Розраховують заробіток i-го працівника (члена бригади)

. (2.110)

б) метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють у різних умовах. Послідовність розрахунків така:

1. Визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового виконання норм виробітку за формулою

, (2.111)

де С_i  годинна тарифна ставка i-го працівника;

2. Знаходять коефіцієнт виконання норм:

. (2.112)

3. Заробітну платню i-го працівника розраховують за формулою

. (2.113)

Приклад. Визначити заробітну платню кожного члена бригади, якщо відомо, що бригада заробила за місяць 1200 грн Усі члени бригади працюють за нормальних умов праці. Годинна тарифна ставка І розряду за нормальних умов - 1,3 грн/год. Робітники V і ІІІ розрядів відпрацювали 170 год./міс., а робітники ІV розряду - 150 год./міс. Тарифні коефіцієнти за розрядами становлять: ІІІ - 1,2; ІV - 1,33; V - 1,5.

Спочатку визначимо кількість годино-коефіцієнтів, відпрацьованих бригадою:

Г-К_бр = 170 х 1,3 х 1,2 + 150 х 1,3 х 1,33 + 170 х 1,3 х 1,5 = 856,05.

Розрахуємо заробітну платню за 1 годино-коефіцієнт:

грн

3. Визначимо заробітну платню кожного члена бригади:

З_1ч = 265,2 х 1,4=371,28 грн;

З_2ч = 259,35 х 1,4=363,09 грн;

З_3ч = 331,5 х 1,4=464,1 грн

Таким чином, заробітна платня першого члена бригади становитиме 371,28 грн, другого - 363,09, третього - 464,1.

Крім погодинної та відрядної форм оплати праці, існує ще одна форма – система посадових окладів. Вона застосовується для керівників, спеціалістів та службовців.

Посадовий оклад – це абсолютний розмір заробітної платні, який встановлюється відповідно до посади, яку обіймає працівник, і може коливатися в межах мінімальних та максимальних значень.