Визначення нормативу обігових коштів прямим методом здійснюється у такій послідовності:

1. Визначають норми запасів за видами нормованих обігових коштів (у днях, відсотках, гривнях).

2. Розраховують одноденне витрачання виробничих запасів на основі кошторису витрат на виробництво; для незавершеного виробництва використовують дані про планові витрати на виробництво валової чи товарної продукції підприємства; для визначення одноденного витрачання готової продукції використовують показник виробничої собівартості товарної продукції ІV кварталу.

3. Розраховують норматив обігових коштів за кожною їх статтею в грошовому вимірнику як добуток одноденних витрат окремого виду запасів на норму його запасу в днях.

4. Визначають сукупний норматив обігових коштів підприємства підсумуванням нормативів за окремими їх статтями.

5. Визначають норми і нормативи запасів за окремими їх видами для окремих підрозділів підприємства.

Розрахунок нормативу обігових коштів економічним методом здійснюється у такій послідовності:

1. Нормативи обігових коштів, обчислені методом прямого розрахунку, розподіляють на дві частини: до першої частини відносять нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких пропорційно залежить від обсягу виробництва (нормативи обігових коштів у запасах сировини, основних матеріалів, придбаних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, готової продукції). Сума нормативів обігових коштів за цими статтями називається виробничим нормативом. До другої частини належать нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких прямо не залежить від обсягу виробництва (нормативи обігових коштів у запасні частини для ремонту обладнання, нормативи малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрат майбутніх періодів). Суму нормативів за цими статтями нормованих обігових коштів називають невиробничим нормативом.

2. На плановий рік виробничий норматив збільшують пропорційно до плану зростання виробничої програми у плановому періоді порівняно з базовим, а невиробничий норматив – лише на 50% цього темпу.

3. Отримана загальна сума обігових коштів зменшується на суму коштів, що вивільняються у наслідок прискорення їх обертання у плановому періоді порівняно зі звітним.

Дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість виникає у зв’язку з кредитуванням постачальників або покупців підприємства у разі незбігу в часі моменту оплати за сировину з моменту його передачі у власність (розпорядження).

Планування розмірів дебіторської заборгованості проводиться окремо за її видами:

• дебіторська заборгованість з операцій, пов’язаних із закупівлею сировини у постачальників (авансові платежі за договорами закупівлі);

• дебіторська заборгованість з операцій, пов'язаних з реалізацією готової продукції споживачам (з відстрочкою платежу);

• інші види (авансові платежі до бюджету, позабюджетних фондів, аванси, видані робітникам, векселі отримані та інші).

Розрахунок планованого розміру кожного виду дебіторської заборгованості проводиться на підставі прогнозування обсягів операцій, які призводять до виникнення заборгованості та оборотності активів (періоду погашення заборгованості), яка фактично склалася у передплановий період.

Грошові кошти підприємства. У процесі фінансового планування прогнозується розмір грошових коштів підприємства, які мають знаходитися на кінець планованого періоду у касі підприємства, в дорозі, а також на розрахунковому рахунку для забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

Розмір грошових коштів у касі визначається залежно від операційних потреб підприємства для виконання його розрахунково-касових операцій (розрахунки з покупцями та фінансування невідкладних господарських потреб готівкою

Розмір грошових коштів у дорозі залежить від швидкості документообороту, способу інкасації та розмірів одноденної торговельної виручки від продажу товарів у власних фірмових магазинах.

Розміри грошових коштів на розрахунковому рахунку залежать від швидкості обороту грошових коштів підприємства та обсягів одноденних грошових витрат на фінансування його поточної діяльності.

ПАСИВИ

Статутний фонд. Планований розмір статутного фонду визначають виходячи з прогнозованої його зміни в результаті реорганізації підприємства (створення дочірніх підприємств або виділення на окремий баланс підрозділів підприємства), здійснення додаткових внесків засновниками підприємства, додаткової емісії акцій (для акціонерних товариств) або шляхом спрямування частини чистого прибутку підприємства на збільшення його розміру.

Резервний фонд. Планування цієї статті балансу здійснюється у відповідності до вимог формування резервного фонду, що визначені у статуті підприємства або затверджені законодавче (для акціонерних товариств).

Фонди спеціального призначення та нерозподілений прибуток. Ця стаття балансу відбиває розмір власних фінансових ресурсів підприємства, які сформувалися в процесі діяльності підприємства та не використані на кінець планованого періоду.

Власні фінансові ресурси акумулюються залежно від їх цільового призначення в окремі фонди фінансових коштів: фонд до оцінки (уцінки), дивідендів, ремонтний та інші. Частина чистого прибутку, цільове призначення якої ще не визначено, називається нерозподіленим прибутком.

Планований розмір залишків коштів спеціального призначення визначається виходячи з планових кошторисів формування та використання коштів окремих фондів. Розрахунок може бути проведено за формулою:

ФСПпл = ФСПпоч + ПФСПпл - ВФСПпл,

де ФСПпоч - розмір залишків фондів спеціального призначення на початок планованого періоду,

ПФСПпл - поповнення фондів спеціального призначення за рахунок чистого прибутку та інших джерел впродовж планованого періоду,

ВФСПпл - використання коштів фондів спеціального призначення у відповідності до затверджених кошторисів.

Кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість підприємства виникає у зв’язку з проведенням операцій з закупівлі сировини та інших матеріальних ресурсів з відстрочкою плати, а також з авансами отриманими, розрахунками щодо оплати праці, з платежами до бюджету та позабюджетних фондів.

Оскільки причини виникнення кредиторської заборгованості та фактори, що її обумовлюють, рідко відмінні, планування проводиться окремо з кожного виду заборгованості.

Розрахунок кожного виду заборгованості грунтується на прогнозуванні обсягу операцій, які призводять до її виникнення, та середнього терміну відстрочки плати, яким з даного виду заборгованості користується підприємство.

Кредити та займи. Прогнозування обсягів кредитів та займів (боргу), які необхідно залучити підприємству для фінансування своєї діяльності в планованому періоді, відбувається шляхом балансування потреби в коштах (для формування необхідних розмірів активів підприємства) та наявних джерел їх покриття за рахунок власних коштів та кредиторської заборгованості.

Отриманий результат розрахунку необхідного обсягу боргу підприємства слід співставити з максимально допустимим його розміром, при якому забезпечується фінансова стійкість підприємства та позитивне значення ефекту фінансового важеля.

Якщо розробка балансового плану виявляє перевищення допустимого рівня боргу, то необхідного скоригувати проведені раніше розрахунки. Метою такого коригування є зниження потреби підприємства в окремих видах активів (на підставі підвищення швидкості їх обертання, більш раціонального використання) або пошук можливостей збільшення обсягів власних фінансових ресурсів підприємства (за рахунок збільшення статутного фонду чи підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності).