- •Екологія навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •Екологія Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •252057, М. Київ, проспект Перемоги, 54/1
- •1. Типова програма нормативної навчальної дисципліни «екологія»
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології
- •Тема 2. Наукові основи раціонального природокористування. Екосистеми та їхня структура
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми. Використання природних ресурсів
- •Тема 5. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Тема 6. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •Тема 7. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористуваннята охорони навколишнього середовища
- •Тема 8. Економічна та соціальна ефективність. Здійснення природоохоронних заходів
- •Тема 9. Планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 10. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- •Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •Тема 12. Регіональні екологічніпроблеми України
- •Тема 13. Міжнародний досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Екологічне виховання населення
- •2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни Тема 1. Предмет, метод і завдання екології
- •1.1. Методичні вказівки
- •1.2. План семінарського заняття
- •1.3. Термінологічний словник
- •1.4. Навчальні завдання
- •1.5. Завдання для перевірки знань
- •Біосфера. Поняття про геосферу і довкілля
- •2.1.3. Вчення в. І. Вернадського про біосферу та ноосферу
- •2.1.4. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в царині природокористування в Україні
- •2.1.5. Принципи раціонального природокористування
- •2.2. План семінарського заняття
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Навчальні завдання
- •2.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
- •3.1. Методичні вказівки
- •3.1.1. Екологічні проблеми промислового комплексу
- •3.1.2. Екологічні проблеми агропромислового комплексу
- •3.1.3. Транспорт і раціональне природокористування
- •3.1.4. Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля
- •3.2. План семінарського заняття
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Навчальні завдання
- •3.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів
- •4.1. Методичні вказівки
- •4.1.1. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери
- •4.1.2. Водні ресурси
- •4.1.3. Земельні ресурси
- •4.1.4. Лісові ресурси
- •4.1.5. Мінеральні ресурси
- •4.1.6. Рекреаційні ресурси
- •4.2. План семінарського заняття
- •4.3. Термінологічний словник
- •4.4. Навчальні завдання
- •4.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 5. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •5. 1. Методичні вказівки
- •5.2. План семінарського заняття
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Навчальні завдання
- •5.5. Завдання для перевірки знань
- •Тема 6. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •6.1. Методичні вказівки
- •6.2. План семінарського заняття
- •6.3. Термінологічний словник
- •6.4. Навчальні завдання
- •6.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 7. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища
- •7.1. Методичні вказівки
- •7.2. План семінарського заняття
- •7.3. Термінологічний словник
- •7.4. Навчальні завдання
- •7.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 8. Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
- •8.1. Методичні вказівки
- •8.2. План семінарського заняття
- •8.3. Навчальні завдання
- •8.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 9. Планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •9.1. Методичні вказівки
- •9.2. План семінарського заняття
- •9. 3. Навчальні завдання
- •9.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 10. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- •10.1. Методичні вказівки
- •10.2. План семінарського заняття
- •10.3. Термінологічний словник
- •10.4 Навчальні завдання
- •10.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •11.1. Методичні вказівки
- •11.2. План семінарського заняття
- •11.3. Навчальні завдання
- •11.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 12. Регіональні екологічні проблеми України
- •12.1. Методичні вказівки
- •12.2. План семінарського заняття
- •12.3. Навчальні завдання
- •12.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 13. Міжнародний досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Екологічне виховання населення
- •13.1. Методичні вказівки
- •Комбінований показник забруднення повітряного басейну у сша
- •13.2. План семінарського заняття
- •13.3. Навчальні завдання
- •13.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Література
- •1. Типова програма 6
- •2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни 14
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології 14
- •Тема 2. Наукові основи раціонального природокористування. Екосистеми та їхня структура 23
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля 50
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів 85
Біосфера. Поняття про геосферу і довкілля
Поверхня нашої планети являє собою оболонку, до складу якої входять багато шарів, і називається геосферою, або географічною оболонкою.
До основних сфер геосфери належать: літосфера (земна кора), гідросфера (водна оболонка) та атмосфера.
Межі геосфери встановлюються за термодинамічною ознакою: верхня межа — тропопауза, де спостерігається межа теплового впливу земної поверхні на атмосферні процеси; нижня межа визначається за рівнем річних нульових амплітуд температури в земній корі.
В особливу сферу виокремлено біосферу. Саме в цьому просторі розвивається розумне життя — людина, людське суспільство. Соціосфера, що об’єднує людей з компонентами навколишнього середовища, є складовою ландшафтної сфери.
Отже, геосфера, біосфера і соціосфера в сукупності становлять ландшафтну оболонку Землі, тобто оболонку, до складу якої входять особливі територіальні поєднання — (живої природи) та антропогенних (створених людиною) елементів, що розвиваються в тісній взаємодії.
Та частина географічної оболонки, яка освоєна людиною, втягнена в суспільне виробництво і становить матеріальну основу існування людського суспільства, називається географічним середовищем. Іншими словами, під географічним середовищем розуміють історично обумовлений комплекс природних, технічних і суспільних об’єктів у взаємодії, з якими людина реалізує свої життєві потреби.
«Географічна оболонка» — поняття, що не стосується до людини. Вона існувала задовго до появи людини. «Географічне середовище» — поняття, співвідносне з людиною, немислиме без існування людського суспільства. Синонімами цього поняття є «навколишнє середовище», «довкілля».
Коли мова йде про навколишнє середовище в межах земної поверхні, то мається на увазі географічне середовище. Але навколишнє середовище, довкілля, може бути й за межами земної поверхні — в космосі, а в майбутньому — і на поверхні інших планет. Отож, поняття «географічне середовище» містить два аспекти: з одного боку, соціально-виробниче середовище (машини, виробниче обладнання, споруди тощо). У цьому середовищі діють головні економічні та соціальні закони. З іншого боку, людину оточують об’єкти природного походження — гори, річки, поля, ліси. Таке оточення логічно називати природним середовищем. Звісно, соціально-виробниче і природне середовище тісно пов’язані між собою, і негативні явища в першому з них здатні виявити несприятливий вплив на друге і навпаки, створюючи цим якісно нове утворення, органічно поєднуючи елементи природного середовища з продуктами людської діяльності.
Компенсаційні можливості біосфери в цілому та її складових обмежені. Будь-яка людська діяльність — це антропогенне навантаження на біосферу. З появою машин воно почало набирати великої сили. Тому процес розвитку виробничої та соціальної сфер неминуче супроводжується збільшенням антропогенного навантаження на природні компоненти біосфери. Природна рівновага у будь-якому регіоні Землі зберігається завдяки саморегуляції та самовідновленню біосфери. Якщо ж відходи виробництва і споживання знищуються не так швидко, як надходять, виникає забруднення довкілля. Сучасні антропогенні процеси набувають надзвичайно великих масштабів і до того ж прискорюються високими темпами.
Масштаби впливу людини на природні компоненти біосфери стали воістину гігантськими. Так, надходження у вóди суходолу та океану, в атмосферу і ґрунти різних хімічних сполук (а їх приблизно 100 тис.), що утворилися внаслідок виробничої діяльності людини, в десятки разів перевищують природне надходження речовин за вивітрювання гірських порід і вулканізму. Щорічно з надр Землі видобувається понад 100 млрд т корисних копалин, виплавляються сотні мільйонів тонн різних металів, які не зустрічаються у природі в чистому вигляді (мідь, залізо, алюміній та ін.), виробляються десятки мільйонів тонн невідомих у природі синтетичних матеріалів, з якими біосфера зможе «впоратися» тільки за досить тривалий час. Справжнім лихом обернулося для людства внесення мінеральних добрив, а надто отрутохімікатів.
Людство використовує для іригації, промислового виробництва, побутового обслуговування близько 15 % річкового стоку і скидає у водойми щороку понад 500 млрд м3 промислових і комунальних стоків. Їх нейтралізація вимагає багатократного розведення природною чистою водою.
У ХХ ст. відбувалося інтенсивне забруднення атмосфери двооксидом вуглецю, окислами сірки, азоту та іншими речовинами. Нині техногенне надходження сірки у 7 разів перевищує обсяг природного.
Посилення техногенного впливу на компоненти біосфери не лише спричинило низку екологічних проблем, а й поставило під загрозу якість середовища проживання людини і всього живого. В окремих регіонах із розвитком продуктивних сил настає момент, коли вичерпується природно-ресурсний потенціал, а самовідновлення природного середовища і антропогенне навантаження на його компоненти перебувають у стадії рівноваги, але темпи останнього набагато вищі. Так виникає регіон критичної екологічної ситуації. У випадках, коли природно-ресурсний потенціал регіону вичерпано, а антропогенне навантаження на компоненти геосередовища значно перевищує темпи його самовідновлення, зміни природних властивостей значних територій, особливо в економічно розвинених регіонах, породжують конфліктну ситуацію між можливостями використання середовища для потреб виробництва та його придатністю для людського життя. Відтак формується зона екологічної катастрофи. І в першому, і в другому випадках має місце нехтування екологічних чинників під час розміщення продуктивних сил. Назріла необхідність у розробленні принципів розміщення продуктивних сил з урахуванням екологічних чинників.