![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Екологія навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •Екологія Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •252057, М. Київ, проспект Перемоги, 54/1
- •1. Типова програма нормативної навчальної дисципліни «екологія»
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології
- •Тема 2. Наукові основи раціонального природокористування. Екосистеми та їхня структура
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми. Використання природних ресурсів
- •Тема 5. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Тема 6. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •Тема 7. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористуваннята охорони навколишнього середовища
- •Тема 8. Економічна та соціальна ефективність. Здійснення природоохоронних заходів
- •Тема 9. Планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 10. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- •Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •Тема 12. Регіональні екологічніпроблеми України
- •Тема 13. Міжнародний досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Екологічне виховання населення
- •2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни Тема 1. Предмет, метод і завдання екології
- •1.1. Методичні вказівки
- •1.2. План семінарського заняття
- •1.3. Термінологічний словник
- •1.4. Навчальні завдання
- •1.5. Завдання для перевірки знань
- •Біосфера. Поняття про геосферу і довкілля
- •2.1.3. Вчення в. І. Вернадського про біосферу та ноосферу
- •2.1.4. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в царині природокористування в Україні
- •2.1.5. Принципи раціонального природокористування
- •2.2. План семінарського заняття
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Навчальні завдання
- •2.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
- •3.1. Методичні вказівки
- •3.1.1. Екологічні проблеми промислового комплексу
- •3.1.2. Екологічні проблеми агропромислового комплексу
- •3.1.3. Транспорт і раціональне природокористування
- •3.1.4. Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля
- •3.2. План семінарського заняття
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Навчальні завдання
- •3.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів
- •4.1. Методичні вказівки
- •4.1.1. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери
- •4.1.2. Водні ресурси
- •4.1.3. Земельні ресурси
- •4.1.4. Лісові ресурси
- •4.1.5. Мінеральні ресурси
- •4.1.6. Рекреаційні ресурси
- •4.2. План семінарського заняття
- •4.3. Термінологічний словник
- •4.4. Навчальні завдання
- •4.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 5. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •5. 1. Методичні вказівки
- •5.2. План семінарського заняття
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Навчальні завдання
- •5.5. Завдання для перевірки знань
- •Тема 6. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •6.1. Методичні вказівки
- •6.2. План семінарського заняття
- •6.3. Термінологічний словник
- •6.4. Навчальні завдання
- •6.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 7. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища
- •7.1. Методичні вказівки
- •7.2. План семінарського заняття
- •7.3. Термінологічний словник
- •7.4. Навчальні завдання
- •7.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 8. Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
- •8.1. Методичні вказівки
- •8.2. План семінарського заняття
- •8.3. Навчальні завдання
- •8.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 9. Планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •9.1. Методичні вказівки
- •9.2. План семінарського заняття
- •9. 3. Навчальні завдання
- •9.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 10. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- •10.1. Методичні вказівки
- •10.2. План семінарського заняття
- •10.3. Термінологічний словник
- •10.4 Навчальні завдання
- •10.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •11.1. Методичні вказівки
- •11.2. План семінарського заняття
- •11.3. Навчальні завдання
- •11.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 12. Регіональні екологічні проблеми України
- •12.1. Методичні вказівки
- •12.2. План семінарського заняття
- •12.3. Навчальні завдання
- •12.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 13. Міжнародний досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Екологічне виховання населення
- •13.1. Методичні вказівки
- •Комбінований показник забруднення повітряного басейну у сша
- •13.2. План семінарського заняття
- •13.3. Навчальні завдання
- •13.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Література
- •1. Типова програма 6
- •2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни 14
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології 14
- •Тема 2. Наукові основи раціонального природокористування. Екосистеми та їхня структура 23
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля 50
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів 85
3.1.4. Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля
Система розселення в усьому світі вирізняється самостійним, досить могутнім фактором впливу на довкілля.
Нині частка міського населення досягла 41 %, у тому числі в розвинених країнах — понад 71 %, у країнах Африки — 30 %. ХХ ст. виявилося століттям «революційної урбанізації». Після війни кількість людей, які проживають у містах, зросла вчетверо. Особливо високі темпи зростання міського населення спостерігались у країнах, що розвиваються. Так, якщо раніше лише один житель із восьми проживав у місті, один житель із ста — у місті з населенням 1 млн осіб та більше, то нині кожний третій житель проживає в місті, а один із десяти — у місті з мільйонним населенням.
Міста здебільшого є дуже специфічним середовищем проживання людей, оскільки тут поєднуються стаціонарні, зокрема промислові, та мобільні джерела забруднення — транспортні засоби, переважно автомобілі. Забруднення довкілля в місті набагато вище, ніж поза ним. Так, у містах вміст ртуті у ґрунті в 4 — 6 разів вище, свинцю й ванадію у хвої міських дерев — у 25 разів більше, міді, хрому, нікелю — у декілька разів більше, ніж у сільській місцевості. Концентрація автомобілів зумовлює забруднення бензопіреном повітря міста у 2 — 3 рази вище, ніж у малих містах і селах. Сповільнення швидкості вітру в місті сприяє утворенню фотохімічного смогу. Забруднення повітря прослідковується на відстані багатьох кілометрів од великих міст.
В окремих містах України концентрація промислового виробництва, застарілі технології, низька ефективність природоохоронних заходів, а подекуди і повна їх відсутність зумовили високі рівні забруднення повітря. Так, обсяг викидів шкідливих речовин у розрахунку на душу населення становить: у Дніпродзержинську — 1,3 т, Маріуполі — 1,5 т, Кривому Розі — 2 т, Керчі — 2,5 т, Алчевську — 3 т на рік. Тому врахування екологічного фактора в розміщенні виробництва нині спрямоване на запобігання концентрації промислового виробництва у великих містах, аж до повного припинення нового промислового будівництва і навіть розширення існуючого. Так, в Україні у 20 містах (Алчевськ, Бердянськ, Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Маріуполь, Запоріжжя, Київ, Луганськ, Львів, Макіївка, Миколаїв, Одеса, Севастополь, Сімферополь, Ялта, Харків, Херсон) заборонено, а в 9 містах (Дніпродзержинськ, Керч, Кіровоград, Лисичанськ, Кременчук, Полтава, Рубіжне, Сіверськодонецьк, Слов’янськ) обмежено будівництво промислових підприємств.
У 12 містах — обласних центрах України (Вінниця, Житомир, Івано-Франківськ, Луцьк, Рівне, Суми, Тернопіль, Ужгород, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці) нове будівництво регламентується.
Місто вирізняється значним шумом, зумовленим транспортними засобами, і це також негативно позначається на здоров’ї міського населення.
Місто — це джерело утворення відходів, причому не тільки промислових, а й побутових. Наприклад, у великих містах США побутові відходи становлять від 400 до 500 кг на 1 людину щорічно. Навколо виникають цілі гори сміття, його звалища вилучають із сільськогосподарського виробництва родючі землі. Переробка твердих відходів становить серйозну проблему для всіх країн світу. Сміттєзвалища розтягуються на сотні кілометрів навколо міст. Проте спалювання не завжди ефективне, оскільки при цьому забруднюється атмосфера.
Місто є великим споживачем прісної води. У середньому витрати води на одного жителя таких міст, як Москва і Санкт-Петербург, становлять 550 — 600 л води на добу, в деяких містах України — від 300 — 400 л. Через це виникає проблема каналізаційних стоків, що забруднюють ґрунтові води. Екологічна рівновага порушується ще й тому, що взимку тротуари посипаються сіллю й піском, які навесні потрапляють у водойми. У багатьох містах є станції первинного очищення каналізаційних стоків, що здатні затримувати лише тверді відходи, але й вони в окремих містах відсутні.
Ось чому американський еколог Юджин Одум писав про міста: «Наші великі міста — лише паразити на біосфері, якщо розглядати їх виходячи з потреб людини в ресурсах життєзабезпечення, тобто потреби в повітрі, воді, паливі та їжі. Що більшими і впорядкованішими стають міста, то більше ресурсів їм потрібно від навколишньої місцевості, то більша небезпека того, що вони завдають збитків своєму «господареві» — природному середовищу».