![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Екологія навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •Екологія Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •252057, М. Київ, проспект Перемоги, 54/1
- •1. Типова програма нормативної навчальної дисципліни «екологія»
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології
- •Тема 2. Наукові основи раціонального природокористування. Екосистеми та їхня структура
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми. Використання природних ресурсів
- •Тема 5. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Тема 6. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •Тема 7. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористуваннята охорони навколишнього середовища
- •Тема 8. Економічна та соціальна ефективність. Здійснення природоохоронних заходів
- •Тема 9. Планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 10. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- •Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •Тема 12. Регіональні екологічніпроблеми України
- •Тема 13. Міжнародний досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Екологічне виховання населення
- •2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни Тема 1. Предмет, метод і завдання екології
- •1.1. Методичні вказівки
- •1.2. План семінарського заняття
- •1.3. Термінологічний словник
- •1.4. Навчальні завдання
- •1.5. Завдання для перевірки знань
- •Біосфера. Поняття про геосферу і довкілля
- •2.1.3. Вчення в. І. Вернадського про біосферу та ноосферу
- •2.1.4. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в царині природокористування в Україні
- •2.1.5. Принципи раціонального природокористування
- •2.2. План семінарського заняття
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Навчальні завдання
- •2.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
- •3.1. Методичні вказівки
- •3.1.1. Екологічні проблеми промислового комплексу
- •3.1.2. Екологічні проблеми агропромислового комплексу
- •3.1.3. Транспорт і раціональне природокористування
- •3.1.4. Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля
- •3.2. План семінарського заняття
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Навчальні завдання
- •3.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів
- •4.1. Методичні вказівки
- •4.1.1. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери
- •4.1.2. Водні ресурси
- •4.1.3. Земельні ресурси
- •4.1.4. Лісові ресурси
- •4.1.5. Мінеральні ресурси
- •4.1.6. Рекреаційні ресурси
- •4.2. План семінарського заняття
- •4.3. Термінологічний словник
- •4.4. Навчальні завдання
- •4.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 5. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •5. 1. Методичні вказівки
- •5.2. План семінарського заняття
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Навчальні завдання
- •5.5. Завдання для перевірки знань
- •Тема 6. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •6.1. Методичні вказівки
- •6.2. План семінарського заняття
- •6.3. Термінологічний словник
- •6.4. Навчальні завдання
- •6.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 7. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища
- •7.1. Методичні вказівки
- •7.2. План семінарського заняття
- •7.3. Термінологічний словник
- •7.4. Навчальні завдання
- •7.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 8. Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
- •8.1. Методичні вказівки
- •8.2. План семінарського заняття
- •8.3. Навчальні завдання
- •8.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 9. Планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •9.1. Методичні вказівки
- •9.2. План семінарського заняття
- •9. 3. Навчальні завдання
- •9.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 10. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- •10.1. Методичні вказівки
- •10.2. План семінарського заняття
- •10.3. Термінологічний словник
- •10.4 Навчальні завдання
- •10.5. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •11.1. Методичні вказівки
- •11.2. План семінарського заняття
- •11.3. Навчальні завдання
- •11.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 12. Регіональні екологічні проблеми України
- •12.1. Методичні вказівки
- •12.2. План семінарського заняття
- •12.3. Навчальні завдання
- •12.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 13. Міжнародний досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Екологічне виховання населення
- •13.1. Методичні вказівки
- •Комбінований показник забруднення повітряного басейну у сша
- •13.2. План семінарського заняття
- •13.3. Навчальні завдання
- •13.4. Завдання для перевірки знань
- •Література
- •Література
- •1. Типова програма 6
- •2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни 14
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології 14
- •Тема 2. Наукові основи раціонального природокористування. Екосистеми та їхня структура 23
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля 50
- •Тема 4. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів 85
10.5. Завдання для перевірки знань
Чи може бути впровадження очисних споруд основним заходом у стратегії природокористування та охорони природи? Назвіть проблеми, що постали перед природокористувачами з упровадженням очисних систем.
Що таке безвідходні технології? Які основні напрями їх впровадження у практику народного господарства?
У чому полягають переваги ресурсозбереження? Які види вторинних ресурсів використовуються в Україні та за кордоном?
Які резерви є в Україні для використання відходів виробництва?
Що таке водооборотні системи? Чому вони — один із найважливіших напрямів економії водних ресурсів у промисловості?
У чому полягає сутність енергозбереження як важливого напряму НТП? Яка специфіка впровадження енергозбереження в Україні?
Що таке біотехнології? Наведіть приклади їх використання у промисловості, сільському господарстві та в інших галузях народного господарства.
Література
2 — с. 336 — 337; 3; 13; 14; 15; 25 — т. 2, с. 52 — 98; 30 — с. 210 — 226; 38 — с. 3 — 73.
Тема 11. Екологічна експертиза та проблеми її організації
11.1. Методичні вказівки
Екологічна експертиза в Україні — вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, спрямована на підготування висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.
Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.
Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» основними завданнями екологічної експертизи є:
1) визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; 2) організація комплексної, науково вмотивованої оцінки об’єктів екологічної експертизи; 3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил; 4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей та якість природних ресурсів; 5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості й достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей; 6) готування об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
Основними принципами екологічної експертизи є:
1) гарантування безпечного для життя і здоров’я людей навколишнього природного середовища; 2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки; 3) наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність; 4) екологічна безпека, територіально-галузева та економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності; 5) державне регулювання; 6) законність.
Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього середовища, створення загрози здоров’ю людей.
Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти і комплекси, що чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.
Екологічну експертизу проводять:
1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; 2) органи та установи Міністерства охорони здоров’я України — в частині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров’я людей; 3) інші державні органи, місцеві ради народних депутатів та органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства; 4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування; 5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологічної експертизи; 6) окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими законодавчими актами.
В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання. В ухваленні рішення щодо подальшої реалізації об’єктів екологічної експертизи висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.
Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час проведення державної екологічної експертизи, а також у рішеннях щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.
Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров’я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.
До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.
Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Державній екологічній експертизі підлягають:
1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація; 3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування й розрахунки, проекти й робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; 4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей; 5) документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей.
Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів чи їхніх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, які чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.
Громадська екологічна експертиза може здійснюватись у будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.
Громадська екологічна експертиза може здійснюватись одночасно з державною екологічною експертизою через створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.
Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об’єктів:
групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій Мінприроди України — до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми — до 120 днів;
спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;
за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.
Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і документів, а в разі необхідності — додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.