Проблемні запитання

1. Визначте природу міжнародних товарообмінних операцій.

2. Назвіть основні види міжнародних товарообмінних операцій.

3. Що відрізняє бартерні операції від компенсаційних угод?

4. У чому полягають переваги зустрічних операцій у товарній торгівлі й ускладнення при їх реалізації?

5. Що таке промислові компенсаційні операції?

6. Яку сферу міжнародної торгівлі регламентують Інкотермс?

7. За яким принципом сформовано перелік груп та видів Інкотермс?

Запитання та завдання для обговорення

Завдання 1

Українська фірма одержала замовлення у порядку міжурядових угод на виробництво 6 тис. виробів. Відділу маркетингу необхідно розрахувати максимальну ціну, яку можна було б запропонувати покупцю з метою збільшення прибутку від угоди до 14 тис. дол. Поточний звіт про результати господарської діяльності фірми наведено нижче, тис. дол.:

Виторг від реалізації продукції (30 тис. од. — 20 дол.)	600
Витрати основного матеріалу	60
Витрати на заробітну плату	150
Змінні накладні витрати	60
Фіксовані накладні витрати (витрати/результат)	80/350
Валовий прибуток	250
Змінні витрати, у т. ч. транспортні витрати 0,2 дол. за од.	15
Фіксовані витрати (витрати/результат)	85/100
Чистий прибуток	150

Якщо замовлення буде прийняте, то структура витрат буде тією ж, але з такими винятками:

• транспортні витрати будуть оплачуватися покупцями;

• витрати живої праці на виробництво продукції будуть на 10% вищими;

• спеціальні інструменти вартістю 6 тис. дол. будуть потрібні для виконання замовлення і не будуть використовуватися знову.

Визначте експортну ціну за одиницю і суму контракту, використовуючи метод розрахунку прибутку.

Семінарське заняття №. 4 Послуги посередників у міжнародній торгівлі План

1. Поняття торговельно-посередницької діяльності.

2. Юридичне забезпечення торговельного посередництва.

3. Класифікація суб’єктів міжнародного посередництва.

Література:

1.Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – 948с.

2. Багрова І., Гетьман О. Міжнародна економічна діяльність України: Навч.пос. / За ред.. І.Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384с.

3. Соколенко С. Глобалізація і економіка України. – К.:Логос, 1999. – 539с.

4. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / за ред.. Д.Лук’яненка. – К.:КНЕУ, 2001. – 538с.

Основні терміни і поняття

Торговельно-посередницька діяльність, маклер, брокер, стокіст, ціна фактична.

Короткі теоретичні відомості

Торгово-посередницька діяльність — це комплекс операцій з організації та забезпечення операцій купівлі-продажу, що реалізується за дорученням первісних продавців (виробників) та/або кінцевих покупців (споживачів) незалежними від них торговельними посередниками на підставі окремого контракту або спеціального доручення.

Застосування послуг посередників є альтернативним відносно прямого контакту варіантом реалізації експортно-імпортних операцій. Метою залучення посередників у міжнародній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної бази та встановлених ними раніше господарських зв’яз­ків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних послуг, оформлення необхідної документації.

Торговельне посередництво є предметом спеціалізації для торговельних і посередницьких фірм, комерційних агентів, які діють відповідно до наявних правових рамок та згідно з базовими юридичними документами, що регламентують комерційну діяльність — контрактів.

Правовою підставою їх діяльності є національне та міжнародне законодавство. Наприклад, Цивільний кодекс України передбачає два види комерційного представництва — повноважень однієї особи (юридичної чи фізичної) здійснювати певні юридично-господарські акції замість іншої особи: по-перше, на підставі договору-доручення, а по-друге — договору-комісії. Міжнародна регламентація посередницької діяльності здійснюється міждержавними, міжнародними урядовими та неурядовими структурами, зокрема через розроблення типових документів, проформ контрактів.

Суб’єктів міжнародного (і не тільки міжнародного) торговельного посередництва можна розрізняти за їх правом щодо збуту товарів певного експортера, а також за обсягом (своєрідною «глибиною») їх функціональних повноважень.

Згідно з критерієм, який враховує обсяг посередницьких збутових прав (або обмежень прав принципала), посередників можна класифікувати на простих агентів-посередників, агентів із правом «першої руки» та ексклюзивних (або монопольних) агентів.

Посередників залежно від обсягів повноважень можна класифікувати у такий спосіб.

А. Посередники, які не підписують основних контрактів (тут і надалі йдеться про документи, заради підписання яких проводиться посередницька діяльність, а не про контракти, які є підставою діяльності самих посередників) та виконують лише представницькі функції, а також здійснюють дослідження цільового ринку та інформаційне забезпечення принципала (довірителя).

Б. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від імені та за рахунок принципала.

Такими посередниками можуть бути торговельні агенти, довірені особи, які відповідно до укладеної з принципалом агентської угоди (фактично — угоди-доручення; вона укладається тимчасово, але термін дії її може подовжуватися, залежно від результатів). Від імені принципала та за його рахунок здійснюють весь комплекс дій, пов’язаних із продажем (що є найхарактернішим для такого типу діяльності) чи купівлею, включаючи підписання контрактів.

В. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від власного імені, але за рахунок принципала.

Посередники такого типу називаються комісіонерами (принципал називається комітентом), і вони можуть бути учасниками складніших договірних відносин: оскільки комісіонери мають право власного підпису, вони самі можуть залучати додаткових посередників, відносно яких є продавцями чи покупцями (звичайно, додатково до статусу комісіонера у відносинах із комітентом).

Г. Посередники, які підписують угоди з третіми особами від власного імені та за власний рахунок.

Такі посередники переважно називаються дистрибуторами (функціональний аналог купців). Це — торговельні посередники з найбільшим обсягом повноважень, які потенційно можуть виконувати найбільшу кількість функцій, беруть на себе найбільші підприємницькі ризики та мають найбільшу свободу у прийнятті комерційних рішень.

Проблемні запитання

1. Як можна класифікувати посередників за обсягом посередницьких збутових прав?

2. Як можна класифікувати посередників залежно від характеру та обсягу їхніх повноважень?

3. В чому полягає мета залучення посередників у міжнародну торгівлю?

4. Яких посередників називаються дистрибуторами?

Запитання та завдання для обговорення:

1. Охарактеризуйте природу торговельно-посередницької діяльності.

2. Визначте юридичні підстави діяльності посередників міжнародних торговельних операцій.

3. Назвіть основні типи міжнародних контрактів із торговельними посередниками.

4. Назвіть критерії класифікації суб’єктів міжнародного посередництва.

Семінарське заняття № 5. Міжнародні послуги в сфері виробництва, кооперування та реклами: специфіка транзитивної економіки.

План

1. Поняття міжнародних технологічних послуг.

2. Інжиніринг.

3. Консалтинг.

4. Франчайзинг.

5. Реклама в МЕД.

Література:

1.Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – 948с.

2. Багрова І., Гетьман О. Міжнародна економічна діяльність України: Навч.пос. / За ред.. І.Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384с.

3. Соколенко С. Глобалізація і економіка України. – К.:Логос, 1999. – 539с.

4. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / за ред.. Д.Лук’яненка. – К.:КНЕУ, 2001. – 538с.