Проблемні запитання

1. У чому полягають відмінності участі у світовому ринку капіталів національної економіки трансформаційного типу?

2. Яку роль у процесах залучення іноземних інвестицій до трансфо­рмаційної економіки відіграє приватизація?

3. У чому полягають проблеми міжнародного руху капіталів?

4. У чому полягають функції політики мобілізації капіталів?

Запитання та завдання для обговорення:

1. Визначте основні особливості міжнародного інвестування на сучасному етапі.

2. Охарактеризуйте економічні інтереси учасників міжнародного ін­вестиційного процесу.

3. Назвіть основні практичні завдання оптимізації інвестиційного процесу в Україні.

4. Назвіть об'єкти міжнародного інвесту­вання.

5. Назвіть специфічний засіб включення економіки України до системи світогосподарських зв'язків.

6. Охарактеризуйте цінності фізичної та інтелектуальної природи.

Модуль 2. «Україна та процеси транснаціоналізації» Семінарське заняття №. 9. Комерційні структури в процесах транснаціоналізації План

1. Акціонерні форми та засоби транснаціоналізації комерційної діяльності.

2. Неакціонерні форми транс націоналізації господарської діяльності.

3. Геостратегічні фактори розвитку інвестиційних тенденцій в Україні.

Література:

1.Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – 948с.

2. Багрова І., Гетьман О. Міжнародна економічна діяльність України: Навч.пос. / За ред.. І.Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384с.

3. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп./За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

4. Кухарська Н., Харічков С. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. пос. – «Одіссей», 2006. – 456с.

5. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / за ред.. Д.Лук’яненка. – К.:КНЕУ, 2001. – 538с.

Основні терміни і поняття

Транснаціоналізація, злиття, поглинання, прямі інвестиції, портфельні інвестиції, філія, дочірня компанія, асоційована компанія.

Короткі теоретичні відомості

Транснаціоналізація на рівні відтворювальних комплексів країн має своїм результатом створення нових ринкових систем, більш широких можливостей для розвитку великомасштабного спеціалізованого виробництва.

Транснаціоналізація у господарській сфері може відбуватися у різні способи. Так, традиційним для останніх століть та історично першим інструментом створення міжнародних комерційних структур є шлях акціонування. Засобами транснаціоналізації є процеси злиття та поглинання виробничих, комерційних структур. Ці процеси надзвичайно поширилися ще наприкінці ХІХ ст., але і пізніше, протягом 80—90-х років ХХ та на початку ХХІ ст., відбувалося укладання масштабних угод з поєднання економічних потенціалів відомих гігантів індустрії та фінансової сфери, внаслідок чого утворювалися велетенські монополістичні угруповання. Дедалі більшою мірою поширюються процеси міжнародного прямого та портфельного інвестування, створення нових виробничих ланок, структур за кордоном та вкладання капіталів до вже діючих комерційних одиниць.

Міжнародні комерційні структури на ринковій арені є не просто суб’єктами підприємницької діяльності, а виконують суспільно регулюючі функції, впливають на перерозподіл виробленого продукту в світовому масштабі. Порівняно з іншими підприємницькими структурами на базовому рівні економічного життя великі корпорації являють собою найбільш повне матеріальне втілення ідей і цілей інтернаціонального усуспільнення у виробничій сфері, підвищення комерційної ефективності міжнародної економічної діяльності, передусім за рахунок структурної оптимізації відтворювального процесу. На відміну від цього невеликі комерційні структури відзначаються більшою гнучкістю, а стосовно спільних підприємств можна говорити про найбільшу структурну адаптованість мікроекономічних структур до потреб реалізації конкретних виробничо-технологічних проектів.

Важливим свідченням зростання ролі міжнародних фірм, і передусім ТНК, у сучасному світі є вражаюча динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій.

Під час прийняття рішення щодо здійснення як прямого, так і портфельного інвестування, береться до уваги значна кількість факторів, котрі стосуються стану, внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування об’єкта-реципієнта. Такими факторами є:

• стан виробничих фондів та їх ринкова перспективність;

• ступінь ефективності менеджменту;

• наявність експортного потенціалу чи унікальної продукції;

• наявність стабільного попиту на типову для підприємства продукцію на внутрішньому ринку;

• можливість реструктуризації об’єкта та його пристосування до вимог ринку, споживачів;

• наявність конструктивних відносин із урядом та владними структурами;

• прозорість компанії;

• організаційно-правова форма об’єктної фірми;

• ведення бухгалтерського обліку відповідно до західних стандартів.

Існують два основні шляхи концентрації виробництва, яке відбувається за участі великих корпоративних структур. Це, по-перше, злиття і поглинання, а, по-друге, розширення за принципом «щупальці восьминога» (відкриття філій, дочірніх та асоційованих структур, винесення тих або інших виробничо-технологічних процесів за кордон). Ці шляхи є традиційними для експансії корпораційних структур у межах традиційних для них галузей або з метою розвитку суміжних виробництв, диверсифікації виробничо-комерційної діяльності.

Разом з тим використовуються й інші форми транснаціоналізації господарської діяльності, які пов’язані з акціонуванням та утворенням (модифікації структур) статутних фондів міжнародних господарських структур різнонаціональними інвесторами. Так, у сучасних умовах поширення наукомістких виробництв та жорстких конкурентних вимог до функціональних властивостей продукції поширеними формами участі в статутних фондах є технологічні внески, ноу-хау (така ситуація особливо типова при утворенні спільних підприємств).