Короткі теоретичні відомості

У широкому трактуванні національної валютно-кредитної політики її об’єктом є трансферти за кордон та з-за кордону з рахунку поточних операцій платіжного балансу. Йдеться про те, що міжнародна фінансово-кредитна політика уряду спрямована на оперативні зміни:

• довгострокових національних активів, які належать іноземним приватним особам та державам;

• довгострокових закордонних активів, які належать національним приватним особам та власній державі;

• короткострокових національних активів, які належать іноземним приватним особам та державним інституціям грошово-кредитної політики;

• короткострокових закордонних активів, які належать національним приватним особам та державним інституціям грошово-кредитної політики.

При цьому обов’язковою вимогою є те, що будь-які оперативні зміни мають враховувати не тільки поточні, а й стратегічні, перспективні міркування.

Використання запозичених коштів допомагає розв’язувати найбільш нагальні проблеми, що потребують грошових витрат. А такі витрати пов’язані зі здатністю уряду до ефективного бюджетного балансування, виконання ним поточних внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань.

Критерієм економічної ефективності використання запозичених коштів є майбутня здатність перекрити результуючими прибутками обслуговування боргових зобов’язань. При цьому кардинальними передумовами забезпечення такої здатності є проведення цілеспрямованої галузевої, інвестиційної, науково-технічної, технологічної політики.

Що стосується ситуації із зовнішньою заборгованістю України, то варто зазначити, що процес економічних реформ, переходу від адміністративно-командної системи до ринкової економіки, особливо в реформуванні сфери грошових, кредитних відносин, виявився надзвичайно складним. Він відобразив усі соціальні суперечності, на ньому повною мірою позначилося розбалансування економіки, яка потребує докорінної структурної перебудови; мало значення й те, що відбувалася поступова переорієнтація мікроекономічних агентів на нову модель розвитку.

Для успішного і порівняно швидкого формування ринкової системи господарства, а також для зменшення соціальної напруженості в суспільстві необхідні значні обсяги фінансових ресурсів, яких у перехідний період ринкової трансформації, як правило, не вистачає. Саме тому співробітництво з міжнародними валютно-фінансовими установами, державами-кредиторами та приватними кредиторами під час такої трансформації є вкрай важливим.

Україна вступила у фінансово-кредитні відносини з приводу зовнішніх запозичень та виплат відповідних боргових зобов’язань з багатьма суб’єктами — як національними (тобто країнами), так і міжнародними фінансовими організаціями, приватними позичальниками, об’єднаннями кредиторів.

Складність боргової проблеми як для України, так і для інших країн пояснюється, зокрема, й тим, що розв’язання завдання з подолання тенденцій падіння економічних показників вимагає тривалого часу. До проблеми зовнішньої заборгованості значно додають труднощі, так би мовити, суб’єктивно-об’єктивного характеру, пов’язані з «хронічним непроведенням» ефективного макроекономічного регулювання.

Проблемні запитання

1. Які види ризиків відносять до фінансових?

2. Як розподіляється ризик між учасниками проекту?

3. Що таке гарантований кредит?

4. З яких джерел проводиться погашення зовнішнього боргу?

5. В чому полягає стратегія управління державним зовнішнім боргом?

Запитання та завдання для обговорення

1. 1.Назвіть основні фактори, що визначають ризики в міжнародних валютних, кредитних і фінансових операціях.

2. Розкрийте сутність глобалізації фінансових ринків та міжнародної заборгованості.

3. Охарактеризуйте ознаки еволюції державного зовнішнього боргу України.

Семінарське заняття №. 13. Економічна безпека України за умов відкритої економіки.

План

1. Поняття та складові економічної безпеки держави.

2. Загрози економічній безпеці України.

3. Вступ України до НАТО.

Література:

1.Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – 948с.

2. Никитина М., Кузнецов М. Основы международной экономической деятельности Украины: Уч. Пособие. – Симферополь: Таврида. – 297с.

3. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (організації): Навч. посібник.- К.: ЦУЛ, 2003.-186 с.

4. Карпухина Е. Международные стратегические альянсы. Опыт исследования. – М.:»ДиС», 2005. – 176с.

5. Пахомов Ю., Лук’яненко Д. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.:Україна, 1997. – 237с.