1.4. Створення Світової організації торгівлі

15 квітня 1994 р. країни-учасники ГАТТ підписали низку угод про подальшу лібералізацію торгівлі та заснували Світову організацію торгівлі. Ці угоди набули чинності 1 січня 1995 р. До того часу існуюча торговельна домовленість зазнала значних змін:

1. Кількість членів збільшилася до 121 країни; багато країн подали заявки на приєднання (станом на серпень 2006 р. кількість членів становила 150, кількість країн, що подали заявку на вступ – 30). Стосовно країн з перехідною економікою, то до ГАТТ приєдналися лише Польща (1967), Румунія (1971), Угорщина (1973), Чеська Республіка (1993) та Словаччина (1993), Словенія (1994). Деякі країни з перехідною економікою вступили до багатосторонньої торговельної системи після заснування СОТ, а саме: Болгарія (1996), Киргизька Республіка (1998), Естонія (1999), Латвія (1999), Грузія (2000), Хорватія (2000), Албанія (2001), Литва (2001), Молдова (2001), Вірменія (2002). Низка інших країн з перехідною економікою подали заявки на вступ до ГАТТ/СОТ: Україна, Російська Федерація і Білорусь у 1993 р., Узбекистан і Македонія – 1994 р., Казахстан – 1996 р., Азербайджан – 1997 р., Югославія, Боснія та Герцеговина – 1999 р.

2. Відбувалося всезростаюче зближення внутрішньодержавних правил торгівлі з нормами, принципами та цілями СОТ.

3. Практика інститутів, яка до певного часу активно розвивалася, посилилася за рахунок утворення формальної організації з регулювання торгівлі.

4. Різноманітні розклади, зведення правил і домовленості, які були додані до ГАТТ 1947 р., СОТ гармонізувала як єдиний пакет.

5. Значний успіх у скороченні тарифів на товари; межі глобальної торговельної системи розширилися й охопили послуги, інвестиції, інтелектуальну власність, врегулювання суперечок.

6. Прозорість внутрішніх торговельних законів вважається найважливішим аспектом конкурентноздатності. Дотримання принципу прозорості згідно з СОТ вимагає уважного перегляду та контролю за торговельними законами.

7. Створено обов’язковий механізм врегулювання суперечок.

10 Переваг системи сот:

1. Система сприяє збереженню миру. Можливо це звучить досить пафосно, начебто з перебільшенням, але система насправді сприяє укріпленню миру, і, якщо ми зрозуміємо як, то одержимо чіткішу картину її діяльності.

2. Система передбачає конструктивне врегулювання суперечок. Оскільки система СОТ постійно зростає, тобто зростає кількість товарів, які продаються і купуються, кількість країн та компаній, які ведуть торгівлю, то зрозуміло, що існує ймовірність збільшення кількості торговельних суперечок. Система СОТ допомагає конструктивно їх розв’язувати мирним шляхом.

3. Система ґрунтується на правилах, а не на силі. СОТ не може зробити всі країни рівними, але вона може зменшити і зменшує існуючі нерівності, даючи більші можливості малим країнам і водночас позбавляє могутні економічні держави необхідності вести торговельні переговори з численними торговельними партнерами.

4. Вільна торгівля знижує прожитковий мінімум. Усі ми споживачі. Ціни, які ми платимо за продукти харчування та одяг, найнеобхідніші речі та забаганки, за будь-що інше – регулюються торговельною політикою.

5. Вона дає споживачам ширший вибір і вибір з-поміж якісніших товарів. Уявіть, скільки різних товарів ми з вами маємо завдяки імпорту: овочі та фрукти у будь-яку пору року, одяг та інші товари, які раніше вважалися екзотичними, квіти з найрізноманітніших куточків світу, різні побутові речі, книги, музику, кінофільми тощо.

6. Торгівля сприяє збільшенню прибутків. Зниження торговельних бар’єрів сприяє зростанню обсягів торгівлі, що збільшує національні та особисті прибутки.Проте потрібні деякі регулювання.

7. Торгівля стимулює економічне зростання, що позитивно відображається на створенні нових робочих місць. Торгівля має потенціал створювати робочі місця. Практика свідчить, що низькі торговельні бар’єри є запорукою легшого працевлаштування. Хоча система СОТ дещо ускладнюється низкою факторів, протее альтернатива – протекціонізм – взагалі не допоможе подолати проблему зайнятості.

8. Основні принципи міжнародної торговельної системи роблять її економічно ефективнішою, водночас слугують скороченню витрат. Багато переваг, які надає міжнародна торговельна система важко відобразити у цифрах, але вони дуже важливі. Вони є результатом реалізації основних принципів, закладених в основу системи міжнародної торгівлі, полегшують діяльність підприємствам, виробникам товарів і послуг, які безпосередньо залучені до торгівлі.

9. Система захищає уряди від лобіювання. Система ГАТТ/СОТ, задіяна у другій половині ХХ ст., допомагає урядам сформувати врівноваженіший, збалансованіший погляд на світову торгівлю. Завдяки їй уряди краще можуть захищатися від лобіювання, запобігаючи практиці реалізації інтересів вузьких груп і зосереджуючи свою увагу на програмах, створених в інтересах широких мас.

10. Система сприяє прозорості та передбачуваності торговельної політики. Згідно з правилами СОТ, якщо було прийнято зобов’язання щодо лібералізації певного сектору торгівлі, то дуже важко від нього відмовитися. Ці правила запобігають втіленню у життя значної кількості недалекоглядних чи необдуманих заходів, що для ділового світу означає більшу впевненість і визначеність торговельних умов, а для урядів – підвищення дисципліни і наведення порядку в діяльності установ.

Основним завданням СОТ стало сприяння безперешкодній міжнародній торгівлі. Це означає, що треба усунути бар’єри, які перешкоджають торгівлі, унеможливити зловживання та уникнути негативних наслідків. Таке завдання передбачає, що правила та норми міжнародної торгівлі повинні стати прозорими, не повинні різко і без попередження змінюватися, а їх застосування повинно бути логічним і послідовним.

СОТ – це єдина міжнародна інституція, яка визначає правила торгівлі між країнами. Її діяльність ґрунтується на угодах СОТ, узгоджених і підписаних більшістю країн-учасниць міжнародної торгівлі. Ці документи забезпечують правову основу й основні правила організації міжнародної комерційної діяльності. Здебільшого це угоди, в межах яких держави зобов’язуються проводити торговельну політику в узгоджених з міжнародними стандартами рамках. Такі угоди обговорюють і підписують на урядовому рівні. Їхня головна мета – сприяти виробникам товарів і послуг, фірмам, які займаються експортно-імпортними операціями.

Оскільки тексти угод, які розробляються СОТ і підписуються її країнами-членами, часто породжують значні проблеми в обговоренні та дебатах, то однією з основних функцій СОТ стала роль посередника у переговорах. Сторони, укладаючи між собою угоди, часто мають власне тлумачення тих чи інших міжнародних правил торгівлі, що потребує участі СОТ у врегулюванні суперечок.

Основні відмінності між ГАТТ і СОТ. По-перше, тимчасовий характер Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, мета якої – вирішити конкретні торговельні проблеми. ГАТТ не ратифікували парламенти країн, що її підписали, і в її тексті не було положень про створення організації. СОТ і її угоди постійні. Як міжнародна організація СОТ має вагому правову основу, оскільки країни-члени ратифікували угоди СОТ. Ці угоди регламентують діяльність СОТ. Подруге, СОТ має її членів – країн, що приєднались до неї. ГАТТ мала лише “сторони – учасники переговорів”, що підкреслювало факт, що ГАТТ є лише юридичним документом. По-третє, ГАТТ стосувалась лише торгівлі товарами, СОТ займається питаннями, пов’язаними з торгівлею послугами, торговельними правами інтелектуальної власності та багато іншими. По-четверте, процедура розв’язання суперечок, яка застосовується у СОТ, універсальніша та потребує менше часу, аніж процедура ГАТТ, що діяла перед тим. Її рішення неможливо заблокувати.

Як співіснують угоди ГАТТ/СОТ? Генеральна угода з тарифів і торгівлі завжди стосувалась торгівлі товарами та виконує цю функцію й дотепер. У ГАТТ 1947 року внесли поправки і включили в нові угоди СОТ. Переглянута ГАТТ 1994 року існує поруч з Генеральною угодою про торгівлю послугами (ГАТС) та Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). СОТ об’єднала всі ці три угоди в рамках єдиної організації, єдиних правил та єдиної системи врегулювання спірних питань.

Хоча ГАТТ як міжнародна організація більше не існує, ГАТТ як багатостороння угода продовжує існувати. Навіть більше – основні принципи ГАТТ – відмова від дискримінації, забезпечення прозорості, передбачуваності торговельної політики і доступу до ринків – стали основою ГАТС і Угоди ТРІПС.

10 хибних думок про СОТ3

Міф	Дійсність
СОТ стоїть на захисті інтересів лише транснаціональних корпорацій. 1. СОТ не демократичний інститут. 2. Правила СОТ пишуть корпорації, які мають доступ до переговорного процесу. 3. Неможливо одержати жодної інформації, навіть не варто просити.	1. СОТ настільки демократична, наскільки демократичні уряди її країн-членів. Між членами існують демократичні стосунки, оскільки для прийняття рішень потрібний консенсус, тобто необхідно переконати всі країни-члени у доцільності прийняття рішення. 2. Правила складають лише уряди-члени, ніхто інший не бере участі у переговорах. 3. Величезний обсяг інформації вільно доступний широкому загалу.
СОТ – упереджений суд. 1. Групи експертів із урегулювання суперечок дають вказівки про те, які внутрішні закони створюють бар’єри в торгівлі, а які ні. 2. Усі три члени груп експертів забюрократизовані й підходять до вирішення суперечок дуже формально.	1. Процедури врегулювання суперечок у рамках СОТ узгоджують всі країни-члени, їх ніхто примусово не вводить. Члени груп експертів виносять рішення про те, чи країна порушила умови угод СОТ, чи ні, а не стосовно того чи внутрішні закони є перешкодою для торгівлі. 2. Кандидатури усіх трьох членів групи експертів погоджують дві конфліктуючі сторони.
СОТ диктує урядам політику, яка підриває національний суверенітет 1. Створивши наднаціональну урядову систему з правом вводити економічні санкції проти країни з метою примусити її виконувати правила, СОТ значно потіснила уряди держав своїм апаратом, який нікому не підзвітний, ніхто його не обирав і який підтримують корпорації. 2. У рамках СОТ уряди вже не можуть діяти на захист громадських інтересів.	1. Апарат СОТ не вказує урядам як і яку торговельну політику їм вести. Це радше організація, якою керують її члени. 2. Угоди СОТ містять безліч положень, які дають урядам змогу враховувати громадські інтереси. Ці угоди також є і результатом переговорів, на яких уряди визначили, що вони вважають інтересами свого народу. Якщо думка уряду щодо інтересів народу зміниться, то вони можуть вносити поправки до положень, угод. Усі рішення, які приймаються у рамках СОТ, обговорюються на переговорах, вони демократичні й підзвітні.
СОТ скорочує кількість робочих місць і збільшує дистанцію між багатими і бідними. 1. Вільна торгівля не впливає позитивно на більшість народонаселення. Протягом останнього періоду різкого зростання обсягів світової торгівлі та інвестицій з 1960 до 1998 рр. – значно збільшився показник нерівності по країнах і в цілому світі. Програма розвитку ООН засвідчує, що 20 % найбагатшого населення споживає 86 % світових ресурсів, а решта 80 % населення – лише 14 % ресурсів.	1. Чи справді торгівля збільшує нерівність? Це питання досить спірне, а економічні свідчення – складні; показник нерівності змінюється (збільшується чи зменшується) залежно від того, що країни проходять через різні рівні розвитку. І навіть якщо без торгівлі було б більше рівності у світі, то світ, без сумніву, був би біднішим, а більшість бідних людей, держав – ще біднішими. 2. Торгівля може бути потужним засобом створення нових робочих місць і зменшення рівня бідності. І часто вона це й робить. Хоча інколи потрібні певні механізми пристосування, щоб справитися зі скороченням робочих місць. СОТ намагається вирішити і вирішує ці проблеми по-різному. Лібералізація у рамках СОТ є поступовим процесом, що дає країнам певний час для потрібних пристосувань.Положення угод також дають змогу країнам вживати надзвичайних заходів проти імпорту, який завдає особливих збитків цій країні.
Інтерес СОТ становить лише комерція, яка має пріоритет над розвитком. 1. Режим найбільшого сприяння СОТ вимагає, щоб країни-члени однаково ставилися одна до одної і до всіх без винятку корпорацій. 2. Внутрішня торговельна політика спрямована на підтримку компаній, які наймають на роботу місцеве населення, використовують місцеві матеріали чи стоять на позиціях екологічно безпечних, чистих технологій, переважно вважається неправомірною.	1. Режим найбільшого сприяння передусім означає застосування принципу недискримінації між країнами. Рівність у ставленні один до одного – найважливіший принцип для досягнення справедливості та ефективності. 2. В угодах існує багато положень, які стосуються інтересів саме країн, що розвиваються. Цим країнам дають більше часу для втілення у життя положень угод СОТ. До найменш розвинених країн існує окремий підхід: для них введено багато винятків із різних положень (основна мета – сталий розвиток).
У рамках СОТ комерційні інтереси превалюють над проблемами захисту навколишнього середовища. 1. СОТ використовують корпорації, щоб ліквідувати механізми захисту довкілля, які вони називають торговельними бар’єрами.	1. У багатьох положеннях угод СОТ особливу увагу приділено питанням захисту навколишнього середовища. Преамбула Марракеської угоди, що засновує СОТ, окрім інших своїх цілей, називає оптимальне використання світових ресурсів, сталий розвиток і захист навколишнього середовища. Досягнення цих цілей підтримується умовами численних положень СОТ, серед найважливіших – “парасолькове” положення (ст. ХХ ГАТТ), яке дає змогу державам вживати заходи, спрямовані на захист життя та здоров’я людей, тварин чи рослин і збереження природних ресурсів, які виснажуються.
СОТ вбиває людей. СОТ дає вказівки урядам щодо таких питань, як безпека харчування, охорона здоров’я та життя людей. Знову ж таки тут домінують комерційні інтереси. 1. Палкий захист СОТ прав інтелектуальної власності – патентів, авторських прав, торгових знаків – відбувається за рахунок життя та здоров’я людей. 2. Підтримка певними організаціями фармацевтичних компаній всупереч діяльності урядів, які намагаються захистити здоров’я людей, мала серйозні ускладнення для держав регіону, де зареєстровано 80 % нових випадків спалаху СНІДу. Уряд США від імені американських фармацевтичних компаній намагається блокувати країнам, що розвиваються, доступ до дешевших ліків, які рятують життя.	1. Необхідність захисту здоров’я і людського життя введено в угоду СОТ з прав інтелектуальної власності. Ці угоди обговорювали на переговорах усі члени СОТ, а отже, відображають їх глибоку стурбованість цими проблемами. 2. Організації не можуть сприяти фармацевтичним компаніям всупереч уряду, тому що керують СОТ саме уряди і рішення “за” чи “проти” приймають лише шляхом консенсусу всіх урядів.
Слабкі країни не мають вибору. Вони змушені приєднуватися до СОТ. 1. СОТ – знаряддя могутніх лобі. 2. На слабкі країни тиснуть, щоб примусити їх вступити у СОТ	1. СОТ – організація урядів. Приватний сектор, неурядові організації та інші групи лобі не беруть участі у діяльності СОТ, за винятком семінарів і симпозіумів. Вони можуть впливати на рішення СОТ лише через свої уряди. 2. Більшість країн вважає, що краще бути членом СОТ, тому до списку держав, які ведуть переговори про приєднання, входять великі й малі торговельні нації. Стаючи членом СОТ, навіть торговельно відстала чи мала держава користується усіма перевагами, які надають один одному члени СОТ
Малі країни безсилі у СОТ. 1. Країни, що розвиваються, не можуть успішно конкурувати з розвиненими країнами чи протидіяти їх законам.	1. Інколи навіть Конгресу США доводиться приймати торговельні угоди, які дають змогу іншим країнам впливати на зміну законів США. У рамках системи СОТ усі країни-члени повинні дотримуватися однакових правил. Проте неправильно було б думати, що всі країни мають однакову конкурентну силу. Та все ж правило консенсусу означає, що кожна країна має право голосу і кожну країну треба переконати для того, щоб вона прийняла позитивнее рішення.