1.2. Державна політика та міжнародна система торгівлі

Роль міжнародних торговельних угод і організацій. Коли країни укладають торговельні домовленості чи угоди, то вони погоджуються на такі широкомасштабні цілі: зростаючий економічний добробут, сприяння міжнародній співпраці. Однак нерідко країни укладають угоди, ставлячи собі за мету різноманітні специфічні, суб’єктивні цілі, які відображають політичну чи економічну позицію країни. Країна може прагнути покращити конкурентноздатність внутрішніх галузей промисловості, надати доступ своїм споживачам до дешевших і кращих товарів, знизивши бар’єри іноземним виробникам чи, наприклад, збільшити доступ своїх виробників до іноземних ринків. Легко уявити, як великі й малі, багаті й бідні, розвинені й ті, що розвиваються, а також країни з перехідною економікою, маючи різні торговельні цілі, для їх досягнення керуються однаковими інституційними процесами, викладеними в угодах Світової організації торгівлі (СОТ).

Часом СОТ діє як міжнародний “суддя”, який виступає посередником у переговорах з метою примирення сторін та узгодження різних цілей. Результатом цієї діяльності стає компроміс між ідеалом, дійсністю й недосконалістю, яка є частиною дійсності.

Мережа міжнародних економічних організацій та угод. Міжнародні організації дають постійність і стабільність у мінливому світі, вони є форумами для переговорів між державами щодо питань, які їх найбільше цікавлять і турбують. Багато ідей і практик, які беруть за основу сучасні організації з міжнародного співробітництва, беруть початок з Ліги Націй (яка потім втілилася в ООН). Сьогодні існує близько 300 міжурядових організацій, які займаються лише економічними питаннями. Біля їх витоків стоять домовленості, які були прийняті на Конференції у Бреттон-Вудсі (США) наприкінці Другої світової війни. Їхнім завданням було сприяти зростанню міжнародного економічного добробуту та стабільності шляхом багатостороннього співробітництва. Ці домовленості заклали підвалини для заснування Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), відомого як Світовий банк, Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародної організації торгівлі (МОТ). Проте МОТ так ніколи і не утворилася, а один з її елементів виділився і був схвалений як Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), проіснувавши на основі спеціальних організаційних домовленостей аж до створення у 1994 р. Світової організації торгівлі, яка набула чинності 1 січня 1995 р.

Цілі та діяльність цих економічних інститутів здебільшого перекликаються з цілями і діяльністю Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка намагається сприяти стабільному економічному зростанню своїх членів –розвинених країн, та Конференції Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), яка прагне, щоб країни, які розвиваються, брали активну участь і відігравали більшу роль у глобальній торговельній системі, щоб це було стратегією їх економічного зростання і розвитку. ООН також створила значну кількість спеціалізованих та технічно зорієнтованих інститутів. Їхнє завдання – займатися широким колом економічних питань, зокрема у сферах:

- зайнятості – Міжнародна організація праці (МОП);

- продовольства і сільського господарства – Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО);

- авіації – Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО);

- митних процедур – Світова митна організація (СМО);

- інтелектуальної власності – Світова організація інтелектуальної власності (ВІПО).

Україна в міжнародних організаціях. Щодо України, то вона підтримує активну участь у діяльності більшості багатосторонніх організацій з питань торгівлі, серед них:

1. Організація Об’єднаних Націй (ООН) та її головні органи: Генеральна Асамблея та її органи, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада. Інші організації, фонди, програми ООН: Глобальний екологічний фонд, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК).

2. Спеціалізовані установи та інші автономні міжурядові організації системи ООН: Багатостороннє агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ), Світова митна організація (СМО), Світова організація інтелектуальної власності (ВІПО), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).

3. Міжнародні організації, що не входять до системи ООН: Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Міжнародна організація стандартизації (ІСО), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР).

4. Конвенційні органи: Конференція сторін Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, Конференція сторін Конвенції про охорону біологічного різноманіття.

5. Міжнародні організації, у роботі яких Україна бере участь як спостерігач або асоційований член: Світова організація торгівлі (СОТ), Генеральна конференція з мір і ваги, Європейський комітет зі стандартизації, Європейський комітет з стандартизації в електротехніці.1

Інші міжнародні інституції та об’єднання. Інституційні, регіональні та національні ініціативи сприяли появі значної кількості регіональних договорів з питань вільної торгівлі, митних союзів і домовленостей щодо регіональної кооперації у всьому світі. Крім того, укладалися більш спеціалізовані двосторонні угоди, які розглядали проблеми інвестицій, експортних кредитів і подвійного оподаткування. Зі свого боку, Україна є учасником низки угод щодо регіональної економічної інтеграції, зокрема, Співдружності незалежних держав (СНД), Чорноморського економічного співробітництва, зони вільної торгівлі з Грузією, Азербайджаном і Молдовою, Єдиного економічного простору (ЄЕП) (див. розділ 18).

У світі, крім сітки інститутів та угод, існують численні допоміжні органи: банки та економічні комітети й комісії, які працюють у певному регіоні чи галузі, наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Чорноморський банк торгівлі та розвитку, Міжнародна група з питань боротьби із фінансовими зловживаннями (ФАТФ) тощо.

Перелічені офіційні багатосторонні організації лише вершина айсберга. Для того, щоб охопити всю картину економічного співробітництва, треба додати:

- організації приватного сектора (національні та міжнародні);

- неурядові організації;

- асоціації промисловців і підприємців;

- національні уряди та їхні агенції;

- організації охорони навколишнього середовища;

- трудові професійні спілки;

- університети та науково-аналітичні центри;

- медіа організації;

- технічні регулятори та інспектори;

- виробники;

- споживачі;

- постачальники послуг;

- багато інших.

Таким чином, система регулювання світової торгівлі містить комплекс регуляторних політик на внутрішньодержавному та міждержавному рівнях, вплив на яку мають численні міжнародні установи, недержавні інституції, бізнес організації та об’єднання індивідів.