10.5. Основи правового регулювання державних доходів в Україні

Необхідно розрізняти поняття "державні доходи" і "фінансові ресурси" держави. Фінансові ресурси держави — поняття більш широке, а державні доходи є елементом, складовою фінансових ресурсів держави. Державні доходи — це грошові кошти та інші цінності, що надходять до держави і переходять у її власність без будь-яких умов і обов'язків стосовно інших осіб. Усі передбачені законодавством доходи за соціально-економічною ознакою поділяють на доходи від підприємств та інших організацій різних форм власності; державного майна; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; надходження від особистих доходів громадян. Кожне з цих груп являє собою сукупність окремих видів платежів та надходжень. Серед них основна роль належить податкам, які стягуються з юридичних і ({язичних осіб.

Державні доходи — це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

Перелік бюджетних доходів (надходжень) до Державного та місцевого бюджетів визначено у Бюджетному кодексі України, а безпосередньо механізми їх мобілізації та використання визначено відповідно в інших законах.

Класифікаційна характеристика державних доходів:

1. За джерелами утворення:

— податки, внески, рентні платежі;

— окремі види платежів (за користування природними ресурсами, відрахування на будівництво та ремонт автодоріг);

— державне мито, мито, митні збори, інші збори.

2. За методом формування:

— обов'язкові — податки, збори, обов'язкові платежі. Ст. 14 Закону "Про систему оподаткування" дає вичерпний перелік обов'язкових платежів;

— добровільні надходження — надходження від операцій з державного кредиту; гранти, дарунки тощо.

3. За умовами їх збору і використання:

— зворотні (державний кредит);

— безповоротні (податки);

— безвідплатні (платежі до бюджету чи централізовані фонди);

— компенсаційні (мито чи митні збори як плата за послуги держави).

4. За порядком використання:

— загальні — податок не має цільового використання;

— цільові — внески чи платежі до цільових позабюджетних фондів.

5. За способом акумуляції коштів державних доходів:

— централізовані доходи — залишаються у розпорядженні держави і скеровуються на формування централізованих фондів (державного і місцевого рівнів). Вони формуються, зазвичай, за рахунок податкових надходжень;

— децентралізовані доходи — надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок їх доходів і використовуються згідно з фінансовими планами.

10.6. Правові основи податкових відносин. Податкове право

Податкове право — це частина фінансового права, яка регулює відносини, що визначають рух коштів від платника до відповідних централізованих фондів у формі податкових платежів. Податкові відносини виникають між:

— державою і податковими органами;

— податковими органами і платниками;

— державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами.

Державу в цих відносинах представляє Верховна Рада України як законодавчий орган держави. Конституцією України закріплено, що винятково Верховній Раді України належить здійснення законодавчого регулювання системи оподаткування; встановлення податків і зборів. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їхнім платникам здійснюється представницькими органами влади відповідно до законів України про оподаткування.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільга у межах сум, що надходять до їхніх бюджетів. Окрім цього, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, окрім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, механізму їх сплати вносяться не пізніше, аніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, і набувають чинності з початку нового бюджетного року.

Наступна група суб'єктів, уповноважених державою, складає систему податкових органів: Державна податкова адміністрація; податкова міліція; митні органи України тощо.

Основним змістом податкових правовідносин є сплата обов'язкових платежів.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких, згідно з законами України, покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно з Основним Законом України, це один із конституційних обов'язків громадян нашої держави.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати і дотримання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відносини, які виникають у галузі податків, регулюються, як і всі фінансові відносини, фінансово-правовими нормами, і набувають форми податкових правовідносин.

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків та зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, можна виділити такі ознаки податків:

1. Встановлюються законодавчими органами влади.

2. Це обов'язкові платежі.

3. За юридичною формою вони є індивідуально безповоротними.

4. Поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб.

5. Суми податків зараховуються до державних чи місцевих бюджетів.

6. Сплата податків відбувається в терміни і в розмірах, передбачених законодавством.

Ураховуючи ці ознаки, поняття податку в правовому аспекті визначається як обов'язковий, індивідуальний, безповоротний платіж фізичних та юридичних осіб, встановлений представницькими (законодавчими) органами державної влади чи місцевого самоврядування для зарахування до державного чи місцевого бюджету з визначенням їх розмірів і термінів сплати.