Етапи оформлення друкованого видання

1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається і складається задум оформлення: народження і формування задуму; перетворення задуму в проект оформлення; перетворення проекту в модель оформлення — макет. Цей етап повністю входить до процесу режисури видання.

2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: формується зміст та графічні характеристики обкладинок, суперобкладинок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення, зображень: робота над ескізами або пошук та добір ілюстрацій і фотографій; робота з оригіналами, їх компонування і приведення у єдиний зображальний ряд. Це — етап художнього редагування.

3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу. Відповідність всіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, перевірка комплектації.

ФОРМИ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Основною формою контролю за проходженням виробничої практики студентів є підсумкова конференція, що, як правило, проводиться через тиждень по закінченні практики.

У виступі аналізуються позитивні й негативні сторони практики, цікаві знахідки передового досвіду колективу видавництва.

Особлива увага звертається на труднощі, які відчували студенти під час редакторського опрацювання авторських рукописів.

На період виробничої практики студент-практикант складає індивідуальний план і веде щоденник, які систематично перевіряються керівником практики.

Щоденник студента – це основний документ, який відбиває не лише зміст проведеної студентом роботи у видавництві, а й її результати:

а) щоденник стимулює студента до більш організованої та продуманої роботи під час практики, що сприяє виробленню навичок самоконтролю;

б) щоденник дає уявлення керівникові про те, як студент вивчає свій відрізок роботи, відвідує, до яких висновків доходить, яку допомогу отримує від працівників видавництва;

в) щоденник відбиває рівень підготовки студента до професійної діяльності, рівень його загальної культури, ставлення до практики, недоліки кафедри у підготовці студентів до виробничої практики.

У щоденнику записуються загальні відомості змісту практики:

а) дані про орган друку, видавництва, терміни проходження практики;

б) аналіз продукції видавництва, комплекту номерів даного друкованого видання чи видавництва (тематика публікацій, основні рубрики, оформлення й ілюстрації);

в) індивідуальний план практики, графік відвідування та проведення роботи;

г) кількість і характеристика матеріалів, відредагованих та підготовлених до друку практикантом;

ґ) масові заходи редакції, в яких практикант узяв участь;

д) оцінки за контрольні (залікові) виховні заходи.

е) методи редагування, що були використані практикантом в роботі.

Форми звітності студента за практику

1. Щоденник практики.

2. Характеристика студента-практиканта з оцінкою редактора, підписана і завірена директором видавництва.

3. Письмовий аналіз композиції, рубрикації (робочий заголовок), графічної форми редагованого тексту.

4. Аналіз читацької аудиторії, для якої друкується видання.

5. Редакційний висновок пропонованого до публікації твору.

6. Усунення відхилення від інформаційних, логічних, лінгвістичних, видавничих норм у тексті.

7. Аналіз мови та стилю повідомлення.

Аналіз звітних документів практикантів дозволяє керівникам практики зробити висновки про якість роботи, ступінь підготовленості студентів до майбутньої роботи у видавництві, ставлення до обраної професії.

Виробнича практика студента-практиканта оцінюється за такими параметрами:

o індивідуальні завдання;

o знання нормативно-правової бази та видавничих стандартів галузевих видань;

o оцінка за відредаговані тексти;

o аналіз композиції, рубрикації, графічної форми редагованого тексту;

o редакційний висновок;

o ведення документації;

o підсумкова оцінка;

o залікова оцінка.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Іванченко Р. Г. Літературне редагування. – К.: Вища школа, 1983. – 368 с. (Репринтне перевидання 2003 р., Парламентське вид-во).

2. Капелюшний А. О. Стилістика і редагування журналістських текстів. – Львів: ПАІС, 2003. – 344 с.

3. Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

4. Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова, Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

5. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1998. – 415 с.

6. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – 320 с.

7. Мильчин А. Э., Чельцова Л. К. Справочник издателя и автора. – М.: Олимп, 1999. – 688 с.

8. Мучник Б. С. Основы стилистики и редактирования. – Ростов н / Д: Феникс, 1997. – 478 с.

9. Накорякова К. М. Литературное редактирование информационных заметок: Учебно-методическое пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 48 с.

10. Накорякова К. М. Литературное редактирование материалов массовой информации. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. – 189 с.

11. Накорякова К. М. Редактирование материалов массовой информации. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 216 с.

12. Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – 415 с.

13. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2001. – 416 с.

14. Работа над словом. Язык, стиль и литературное редактирование газеты / Под ред. А. З. Окорокова, 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1971. – 184 с.

15. Різун В. В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – 240 с.

16. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328 с.

17. Справочная книга редактора и корректора: Редакционно-техническое оформление издания. – М.: Книга, 1985. – 244 с.

18. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця, видавця. – К.: Наша культура і наука, 2005. – С. 201-362.

19. Тимошик М. Видавничий бізнес: Погляд журналіста, видавця, вченого. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 326 с.