Рекомендована схема аналізу лабораторного заняття

Група ________ Курс________

К-сть студ._________ Дата ________

Викладач ____________________________________

Дисципліна___________________________________

Мета відвідування_____________________________

_____________________________________________

1.Тип заняття.

2.Тема заняття , її відповідність програмі. Місце даного заняття в темі? Як це заняття пов”язане з попереднім, як воно працює на наступні заняття?

3.Мета заняття, її відповідність змісту теми, визначеність формулювання, ясність, наукова обгрунтованість.

4. Обладнання та наочність на занятті. Чи в достатній кількості обладнання і пристроїв для проведення лабораторної роботи?

5.Стислий аналіз організаційного моменту.

6.Проведення викладачем вступного інструктажу. Звернення уваги студентів на дотримання правил техніки безпеки.

7.Перехід до вивчення нової теми:

- чи було здійснено актуалізацію опорних знань студентів;

- початкова мотивація пізнавальної діяльності студентів;

- повідомлення теми і завдань заняття.

8.Вивчення і засвоєння нового матеріалу. Методи та прийоми викладання.

9.Зв”язок змісту навчального матеріалу з сучасними досягненнями науки і техніки.

10.Активізація пізнавальної діяльності студентів.

11.Поточний інструктаж студентів під час самостійної роботи. Чи забезпечувалась відповідна самостійність студентів і самоконтроль за якістю виконання завдань, контроль з боку викладача.

12.Заключний інструктаж.

13.Домашнє завдання (оптимальність об’єму, його складність, диференційованість)

14. Чи досягнута мета заняття.

15. Чи раціонально було розподілено час на всі етапи лабораторного заняття?

16.Наявність робочої програми, плану заняття, інструкцій чи методичних рекомендацій до практичного заняття тощо.

17.Висновки. Як оцінюєте результати заняття? Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання лабораторної роботи? Якщо не вдалося, то, на Вашу думку, чому?

18.Пропозиції.

Розділ 3. Практичні рекомендації викладачеві

При мотивації результату

Особливо важливим для навчання є мотивація результату, оскільки вона є релятивною для будь - якого навчання, котре є одночасно процесом досягнення результату.

Складною проблемою, вирішення якої потребує великої майстерності викладача, є зацікавленість студента на заняттях. В цій складній сфері завдань ми хочемо розкрити проблему збудження мотиву до результату через організації заняття.

Поміж ситуативних збуджуючих факторів особливо важливою є ймовірність успіху та притягальна значимість завдання.

Згідно досліджень психологів, мотивація буває найбільшою за середнього рівня складності завдання, тобто коли ймовірність успіху досягає 50%.

Дуже легкі завдання швидко стають нудними, а дуже складні призводять до перевтоми.

Мотивація результату особливо збуджує у випадку постановок таких завдань, вирішення яких ймовірне такою ж мірою, як і невирішення. Таким чином, на заняттях слід віддати перевагу завданням середньої складності.

Під час проведення занять важливими є також ті обставини, що студенти, які мотивовані на результат, охоче працюють "блоками", тобто протягом конкретного періоду часу, який потрібен " в інтересах справи".

Студенти з низькою мотивацією віддають перевагу регулярному щотижневому, щоденному та погодинному плану роботи.

Викладачі повинні також усвідомлювати, що їхня поведінка під час занять, крім усього іншого, має відбиток їхнього особистого домінантного мотиву.

Для посилення мотивації слухачів можуть бути запропоновані такі заходи, які слід враховувати під час підготовки виступу або заняття;

• оцінити рівень підготовки слухачів і привести у відповідність з нею ступінь складності поданого матеріалу (середня складність матеріалу складає найбільшу мотивацію);

• додатково збуджувати увагу слухачів, наприклад, через викладання матеріалу образною мовою, через використання різноманітних технічних засобів;

• створювати у слухачів "переживання успіху";

• збуджувати цікавість та інтерес до представленої інформації тощо.

Особливо важливим для будь-якого повідомлення є мотивуючий виступ, під час якого мотивація пізнавальної діяльності студентів більш успішною за умов використання способів "ставлення до особистості" (дуже важливим для слухачів є те, що їх цікавить, що їх стосується, як відповідає їх життєвому досвіду, що для них актуально ) та "звернення до ситуації" (якщо слухачі пережили разом якусь подію і якщо вони відчувають при цьому свою єдність. то органічне включення цієї події в матеріал є добра можливість ефективного входження в тему повідомлення).

Мотивацію також посилює вступ під гаслом "інакше, ніж очікувалось"

"Приголомшення" у вступі, безумовно, збуджує увагу слухачів, здивування, викликає цікавість, інтерес до повідомлення.

Мотивуючим також є вступ з "проблемою". При цьому активність слухачів може збуджуватись завдяки постановці завдання, яке розв'язується Вами, або проблеми.

Вступ з "цитатою" - особливо, якщо знайти відповідну цитату, також позитивно впливає на мотивацію.

Для зберігання мотивації слід грунтовно пов'язати вступ з темою самого виступу. Майстерно створений вступ, "Удар в литаври", без його змістовного відношення до теми, далеко не ідеальне рішення.

Вступ повинен мотивувати слухачів і насамперед інформувати їх про цілі виступу.