- •1.1. Кримінально-виконавча політика: поняття та місце у політиці держави
- •1.2. Фактори, суб’єкти формування та форми реалізації кримінально-виконавчої політики
- •Контрольні питання
- •Розділ 2. Кримihальhо-викоhавче право, його джерела та принципи. Кримihальhо-викоhавчi правовiдhосиhи
- •2.1 Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і метод.
- •2.2. Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •2.3. Кримінально-виконавчі правовідносини
- •2.4 Принципи кримінально-виконавчого права
- •2.5 Кримінально-виконавче право як наука та навчальна дисципліна
- •Контрольні питання
- •3.1 Пенітенціарне законодавство на теренах України в період з кінця хvi – до початку хх сторіччя.
- •3.3. Кримінально-виконавче законодавство незалежної України.
- •Контрольні питання
- •4.1. Державна кримінально-виконавча служба України. Система органів і установ виконання покарань.
- •4.2. Державний департамент України з питань виконання покарань: завдання, функції та структура.
- •4.3. Територіальні органи управління Департаменту, кримінально-виконавча інспекція та установи виконання покарань.
- •4.4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють боротьбу зі злочинністю
- •Контрольні питання
- •5.1. Поняття правового статусу засуджених
- •5. 2. Правовий статус засуджених до окремих видів покарань
- •6.1. Поняття та види контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань.
- •6.2. Міжнародний контроль.
- •6.3. Контроль органів державної влади та місцевого самоврядування.
- •6.4. Прокурорський нагляд
- •6.5. Судовий та відомчий контроль.
- •6.6. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- •7.1. Історія становлення покарання у виді позбавлення волі.
- •7.2. Становлення та розвиток зарубіжних пенітенціарних систем.
- •Контрольні питання
- •8.1. Поняття та класифікація міжнародних стандартів поводження із засудженими.
- •8.2. Універсальні міжнародні стандарти загального характеру.
- •8.3. Регіональні міжнародні стандарти загального характеру.
- •8.4. Універсальні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- •8.5. Регіональні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- •8.6. Міжнародні стандарти щодо певних професійних груп із числа персоналу, окремих видів покарань та окремих категорій правопорушників.
- •9.1. Виконання покарання у виді штрафу.
- •9.2. Виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •9.3. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •10.1. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •10.2. Основні обов’язки кримінально-виконавчої інспекції та органів внутрішніх справ щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •10.3. Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і наслідки ухилення від відбування покарання.
- •11.1. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт.
- •11.2. Умови відбування покарання та відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт.
- •Розділ 12. Виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.1. Основні положення про покарання у виді виправних робіт
- •12.2. Порядок та умови виконання-відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.3. Основні обов’язки та функції суб’єктів й учасників процесу виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.4. Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт
- •12.5. Обчислення строку та порядок зняття з обліку засуджених до покарання у виді виправних робіт
- •Контрольні питання
- •Розділ 13. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
- •Контрольні питання
- •Розділ 14. Виконання покарання у виді арешту
- •14.1. Загальні положення про порядок виконання покарання у виді арешту
- •14.2. Умови відбування покарання у виді арешту
- •14.3. Особливості порядку виконання-відбування арешту засудженими військовослужбовцями
- •Розділ 15. Виконання покарання у виді обмеження волі
- •15.1. Загальні положення про покарання у виді обмеження волі
- •15.2. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі
- •15.3. Умови відбування покарання у виді обмеження волі
- •15.4. Основні бов’язки адміністрації виправного центру та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі
- •Розділ 16. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
- •16.1. Сутність покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
- •16.2. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні
- •Розділ 17. Виконання покарання у виді позбавлення волі
- •17.1. Поняття та види класифікації засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі
- •17.2. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі
- •17.3. Визначення виду установи виконання покарань та місця відбування покарання
- •17.4. Порядок направлення та прийому засуджених в установи виконання покарань
- •17.5. Вторинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл всередині установ виконання покарань. Структурні дільниці колоній
- •Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- •18.1. Поняття режиму в установах виконання покарань та його основні функції
- •18.2. Зміст режиму в установах виконання покарань
- •18.3. Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань
- •18.4. Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі
- •Злісний порушник режиму відбування покарання
- •18.5. Режим особливих умов в установах виконання покарань
- •Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- •19.1. Загальні положення про умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- •19.2. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби, літератури і письмового приладдя
- •19.3. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови
- •19.4. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній
- •19.4. Одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей
- •19.5. Листування засуджених до позбавлення волі, одержання і відправлення грошових переказів
- •Розділ 20. Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •20.1. Загальні положення про умови матеріально–побутового забезпечення та медико-санітарного обслуговування засуджених до позбавлення волі
- •20.2. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •20.3. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 21. Правове регулювання праці засуджених до позбавлення волі
- •21.1. Основні принципи та форми організації праці засуджених
- •21.2. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •21.3. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
- •21.4. Пенсійне забезпечення та соціальний захист засуджених
- •Розділ 22. Правове регулювання виховного впливу, загальноосвітнього та професійного навчання засуджених в установах виконання покарань
- •22.1. Виховна робота із засудженими до позбавлення волі, самодіяльні організації засуджених
- •22.2. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 23. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів
- •Розділ 24. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми
- •24.1. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими-жінками
- •24.2. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Застосування до неповнолітніх заходів заохочення та стягнення
- •Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- •Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- •24.3. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку
- •24.4. Участь громадськості у виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх
- •Контрольні питання
- •Розділ 25. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі
- •Розділ 26. Звільнення від відбування покарання, допомога особам, що звільняються від відбування покарання та їх соціальна адаптація
- •26.1. Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання
- •26.2. Правовий статус осіб, які відбули покарання
- •26.3. Соціальна адптація та надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання
- •Розділ 27. Контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- •27.1. Адміністративний нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- •27.2. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання
- •Розділ 28. Тримання підозрюваних та обвинувачених під вартою
- •Використаної та рекомендованої літератури
- •Передмова 3
- •Розділ 12. Виконання покарання у виді виправних робіт
- •Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- •Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
18.4. Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі
Одною з основних вимог режиму позбавлення волі є забезпечення зміни умов тримання засуджених в процесі виконання-відбування покарання у виді позбавлення волі. Ст. 100 КВК України передбачає можливість зміни умов відбування покарання у межах однієї колонії (переведення до іншої структурної дільниці) або шляхом переведення до колонії іншого виду (до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання).
Сутність інституту зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі полягає у зміні їх правового статусу, зокрема, обсягу прав, як у бік послаблення право обмежень, так і у бік посилення останніх.
Під зміною умов тримання у межах однієї установи виконання покарань розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх передбачених законом пільг, які виникають у звязку з переводом до іншої дільниці (колонії іншого рівня).
Зміна умов тримання граничить з дисциплінарними стягненням та заохоченнями. Якщо дисциплінарні стягнення та заохочення застосовуються за разові відповідно негативні чи позитивні поступки і не тягнуть за собою подальшої зміни правового положення, то зміна умов тримання є реакцією на відносно стійку негативну чи позитивну поведінку засудженого та виражається у відносно постійній зміні умов їх тримання.
Ст. 101 КВК України передбачає, що засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені:
- з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання;
- із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання;
- у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття:
1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості;
2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях; 2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; 3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; 4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; 6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.
Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.
Таким чином, закон встановлює дві обставини, за яких можлива зміна умов тримання засудженого: 1) відбуття визначеної частини строку покарання; 2) доведення засудженим певного ступеня виправлення, яка у даній статті визначена як „стає на шлях виправлення». При відсутності хоча б однієї з вказаних вимог, зміна умов тримання, передбачена у ст. 100, 101 КВК України є неможливою.
Як і будь-який інший, такий критерій як ступінь виправлення засудженого складається з певних компонентів і характерних ознак. Основною складовою, яка визначає ступінь виправлення, є поведінка засудженого та його ставлення до праці чи навчання. Разом із тим, критерій „стає на шлях виправлення» означає, що поряд з позитивною оцінкою поведінки засудженого (нормальний хід відбування покарання, відсутність не знятих чи непогашених у встановленому порядку стягнень, сумлінне ставлення до праці та навчання, участь у диференційованих програмах виховного впливу) у адміністрації колонії не має повної впевненості у його виправленні, тому можливим є лише його переведення до структурної дільниці колонії з меншим обсягом обмежень.
Фактичні підстави, що обґрунтовують юридичний критерій „стає на шлях виправлення» складають: наявність обґрунтованих матеріалів з висновками адміністрації виправної колонії, спостережної комісії, інших державних органів і громадських організацій, що свідчать про: а) визнання засудженим своєї вини у вчиненому злочинів і каяття в цьому; недопущення на протязі року порушень встановленого порядку відбування покарання або дострокове зняття раніше накладеного стягнення, після якого пройшло не менше шести місяців; відмова від негативних звязків к кримінальним оточенням та впливу злочинної моралі; б) сумлінну і чесну працю, виконання норм виробітку та прагнення здобуття чи підвищення професійного та освітнього рівня; в) прийняття письмового зобовязання щодо законослухняної поведінки. Оскільки закон у якості одного з критеріїв оцінки виправлення вказує сумлінне ставлення до праці, то у характеристиках на засуджених в обовязковому порядку повинні відображатися причини, з яких засуджений не працює в установі (особисте небажання або обєктивна відсутність можливості працевлаштування).
Для вирішення питання застосування до засуджених заохочувальних норм ст. 100, 101 КВК України готуються наступні матеріали: а) клопотання-характеристика, підписана начальником відділення соціально-психологічної служби та погоджена з заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи; б) індивідуальна програма соціально-виховної роботи; в) довідка про заохочення та стягнення; г) психологічна характеристика; д) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи, заступника начальника колонії з працевикористання, заступника начальника колонії з комунально-побутового та інтендантського забезпечення, начальника відділу нагляду та безпеки, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини та начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень; е) медична довідка про стан здоровя, наявність незакінченого курсу лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу або результати цього лікування, наявність чи відсутність алкогольної, наркотичної та токсикологічної залежності; ж) заява засудженого та письмове зобовязання щодо законослухняної поведінки; з) інші документи, які мають значення для обєктивного вирішення питання.
У разі відмови засудженому у переведенні до дільниці соціальної реабілітації повторно чи установи іншого рівня безпеки це питання може бути розглянуто на засіданні комісії установи, як правило, не раніше, ніж через шість місяців з дня прийняття рішення про відмову у застосуванні цієї заохочувальної норми закону. Сенс встановлення такого терміну обумовлений науковими розробками, які довели, що саме цей термін є мінімальним для того, щоб у поведінці засудженого відбулися ті чи інші зміни.
Зміна умов тримання здійснюється: а) у межах однієї колонії - за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією; б) при переведенні до виправних колоній іншого рівня безпеки - Апеляційною комісією Департаменту за спільним поданням адміністрації виправної колонії та спостережної комісії, погодженим, після розгляду на засіданні Регіональної комісії Департаменту з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, з начальником територіального органу управління Департаменту.