- •1.1. Кримінально-виконавча політика: поняття та місце у політиці держави
- •1.2. Фактори, суб’єкти формування та форми реалізації кримінально-виконавчої політики
- •Контрольні питання
- •Розділ 2. Кримihальhо-викоhавче право, його джерела та принципи. Кримihальhо-викоhавчi правовiдhосиhи
- •2.1 Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і метод.
- •2.2. Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •2.3. Кримінально-виконавчі правовідносини
- •2.4 Принципи кримінально-виконавчого права
- •2.5 Кримінально-виконавче право як наука та навчальна дисципліна
- •Контрольні питання
- •3.1 Пенітенціарне законодавство на теренах України в період з кінця хvi – до початку хх сторіччя.
- •3.3. Кримінально-виконавче законодавство незалежної України.
- •Контрольні питання
- •4.1. Державна кримінально-виконавча служба України. Система органів і установ виконання покарань.
- •4.2. Державний департамент України з питань виконання покарань: завдання, функції та структура.
- •4.3. Територіальні органи управління Департаменту, кримінально-виконавча інспекція та установи виконання покарань.
- •4.4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють боротьбу зі злочинністю
- •Контрольні питання
- •5.1. Поняття правового статусу засуджених
- •5. 2. Правовий статус засуджених до окремих видів покарань
- •6.1. Поняття та види контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань.
- •6.2. Міжнародний контроль.
- •6.3. Контроль органів державної влади та місцевого самоврядування.
- •6.4. Прокурорський нагляд
- •6.5. Судовий та відомчий контроль.
- •6.6. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- •7.1. Історія становлення покарання у виді позбавлення волі.
- •7.2. Становлення та розвиток зарубіжних пенітенціарних систем.
- •Контрольні питання
- •8.1. Поняття та класифікація міжнародних стандартів поводження із засудженими.
- •8.2. Універсальні міжнародні стандарти загального характеру.
- •8.3. Регіональні міжнародні стандарти загального характеру.
- •8.4. Універсальні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- •8.5. Регіональні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- •8.6. Міжнародні стандарти щодо певних професійних груп із числа персоналу, окремих видів покарань та окремих категорій правопорушників.
- •9.1. Виконання покарання у виді штрафу.
- •9.2. Виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •9.3. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •10.1. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •10.2. Основні обов’язки кримінально-виконавчої інспекції та органів внутрішніх справ щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •10.3. Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і наслідки ухилення від відбування покарання.
- •11.1. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт.
- •11.2. Умови відбування покарання та відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт.
- •Розділ 12. Виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.1. Основні положення про покарання у виді виправних робіт
- •12.2. Порядок та умови виконання-відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.3. Основні обов’язки та функції суб’єктів й учасників процесу виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.4. Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт
- •12.5. Обчислення строку та порядок зняття з обліку засуджених до покарання у виді виправних робіт
- •Контрольні питання
- •Розділ 13. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
- •Контрольні питання
- •Розділ 14. Виконання покарання у виді арешту
- •14.1. Загальні положення про порядок виконання покарання у виді арешту
- •14.2. Умови відбування покарання у виді арешту
- •14.3. Особливості порядку виконання-відбування арешту засудженими військовослужбовцями
- •Розділ 15. Виконання покарання у виді обмеження волі
- •15.1. Загальні положення про покарання у виді обмеження волі
- •15.2. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі
- •15.3. Умови відбування покарання у виді обмеження волі
- •15.4. Основні бов’язки адміністрації виправного центру та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі
- •Розділ 16. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
- •16.1. Сутність покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
- •16.2. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні
- •Розділ 17. Виконання покарання у виді позбавлення волі
- •17.1. Поняття та види класифікації засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі
- •17.2. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі
- •17.3. Визначення виду установи виконання покарань та місця відбування покарання
- •17.4. Порядок направлення та прийому засуджених в установи виконання покарань
- •17.5. Вторинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл всередині установ виконання покарань. Структурні дільниці колоній
- •Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- •18.1. Поняття режиму в установах виконання покарань та його основні функції
- •18.2. Зміст режиму в установах виконання покарань
- •18.3. Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань
- •18.4. Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі
- •Злісний порушник режиму відбування покарання
- •18.5. Режим особливих умов в установах виконання покарань
- •Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- •19.1. Загальні положення про умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- •19.2. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби, літератури і письмового приладдя
- •19.3. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови
- •19.4. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній
- •19.4. Одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей
- •19.5. Листування засуджених до позбавлення волі, одержання і відправлення грошових переказів
- •Розділ 20. Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •20.1. Загальні положення про умови матеріально–побутового забезпечення та медико-санітарного обслуговування засуджених до позбавлення волі
- •20.2. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •20.3. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 21. Правове регулювання праці засуджених до позбавлення волі
- •21.1. Основні принципи та форми організації праці засуджених
- •21.2. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •21.3. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
- •21.4. Пенсійне забезпечення та соціальний захист засуджених
- •Розділ 22. Правове регулювання виховного впливу, загальноосвітнього та професійного навчання засуджених в установах виконання покарань
- •22.1. Виховна робота із засудженими до позбавлення волі, самодіяльні організації засуджених
- •22.2. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 23. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів
- •Розділ 24. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми
- •24.1. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими-жінками
- •24.2. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Застосування до неповнолітніх заходів заохочення та стягнення
- •Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- •Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- •24.3. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку
- •24.4. Участь громадськості у виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх
- •Контрольні питання
- •Розділ 25. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі
- •Розділ 26. Звільнення від відбування покарання, допомога особам, що звільняються від відбування покарання та їх соціальна адаптація
- •26.1. Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання
- •26.2. Правовий статус осіб, які відбули покарання
- •26.3. Соціальна адптація та надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання
- •Розділ 27. Контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- •27.1. Адміністративний нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- •27.2. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання
- •Розділ 28. Тримання підозрюваних та обвинувачених під вартою
- •Використаної та рекомендованої літератури
- •Передмова 3
- •Розділ 12. Виконання покарання у виді виправних робіт
- •Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- •Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
6.3. Контроль органів державної влади та місцевого самоврядування.
Перелік посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань та мають право без спеціального дозволу відвідувати установи виконання покарань закріплено у ст.24 КВК України і до них належать:
Президент України;
Прем’єр-міністр України;
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані;
народні депутати України, а також депутати, уповноважені на те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами;
Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконанням покарань на відповідній території;
сільський, селищний, міський голова – на території відповідної місцевої ради.
Серед органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань особливе місце належить Верховній Раді України, яка здійснює парламентський контроль. Особливість ролі Верховної Ради України в цій сфері обумовлюється тим, що вона є єдиним законодавчим органом нашої держави, а відповідно до п.14 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів та установ виконання покарань.
Крім цього, Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за дотриманням законності при виконанні кримінальних покарань і через інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (далі – Уповноважений), який діє відповідно до вимог Закону України від 23 грудня 1997р. “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (далі – Закон). Зокрема ст. 3 Закону передбачає, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:
1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.;
3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;
4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;
6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;
7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
Для реалізації покладених на нього завдань, Уповноважений наділяється цілим комплексом повноважень, які закріплені у ст.13 Закону, і серед інших йому надаються наступні:
– відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;
– звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
– направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
– перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів реагування у місячний строк щодо усунення виявлених порушень.
Щорічно Уповноважений представляє Верховній Раді України доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями або бездіяльністю права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Окремий розділ у щорічній доповіді Уповноваженого присвячений питанню забезпечення прав і свобод людини у пенітенціарних установах України. За щорічною доповіддю Уповноваженого Верховна Рада України приймає постанову.
Право на звернення засуджених з пропозиціями, заявами та скаргами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до інших органів державної влади та місцевого самоврядування нормативно закріплене у ст.8 КВК України. Відповідно до ст.113 КВК України пропозиції, заяви та скарги, адресовані засудженими до позбавлення волі Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.