12.2. Порядок та умови виконання-відбування покарання у виді виправних робіт

Процедура виконання-відбування покарання у виді виправних робіт регламентована главою 9 КВК України “Виконання покарання у виді виправних робіт” (ст.ст.41-46) та нормами Розділу ІІІ Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань (далі – Інструкція), затверджена спільним наказом Департаменту та МВС України від 19.12.2003р. № 270/1560. Відповідно до вищеназваної Інструкції, адміністративне стягнення у виді виправних робіт також виконується підрозділами КВІ на підставі постанови суду з урахуванням особливостей, передбачених законодавством України про адмiнiстративнi правопорушення, за місцем роботи засуджених осіб відповідно до ст. 322 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

І кримінальне покарання у виді виправних робіт, і адміністративне стягнення цього ж виду відбуваються на підприємстві незалежно від форми власності за місцем роботи засудженої особи (ч. 1 ст. 41 КВК України, ч. 2 ст. 322 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Особи, засуджені до виправних робіт, не тільки залишаються працювати на тому підприємстві, на якому вони працювали до засудження, а й на тій же самій посаді чи роботі. Переведення вказаних осіб на іншу посаду чи роботу здійснюється на підставах, передбачених законодавством про працю, за винятком обмежень, установлених вироком суду та кримінально-виконавчим законодавством.

Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого  на органи внутрішніх справ (ч. 3 ст. 41 КВК України).

Документом, що підтверджує наявність підстав для притягнення засудженої особи до відбування виправних робіт, є копія вироку /постанови, ухвали/ суду та розпорядження про його виконання, які завiренi підписом судді та печаткою. У необхідних випадках до копії вироку суду додаються: а) при замiнi вироку – копія постанови /ухвали/ суду; б) при замiнi обмеження волі або позбавлення волі виправними роботами на підставі ст. 82 КК України – копія постанови /ухвали/ суду; в) при застосуванні акту помилування у разі заміни покарання або його невiдбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України – копія розпорядження Управління з питань помилування Адміністрації Президента України про виконання Указу Президента України про помилування; г) при замiнi покарання або його невiдбутої частини виправними роботами у зв’язку з законом України про амністію на підставі ч. 3 ст. 86 КК України – копія постанови /ухвали/ суду.

При цьому вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання, оскільки ефективність виправних робіт залежить не тільки від правильного призначення даного покарання судом, а й від суворого дотримання законності при його виконанні, від своєчасного виконання вироку. Несвоєчасне, із запізненням, виконання вироку значно знижує його ефективність. Тому судові органи й кримінально-виконавчі інспекції, на яких покладено функцію виконання покарання у виді виправних робіт, зобовязані вживати всі необхідні заходи до своєчасного виконання покарання та вироку, що, перш за все, і обумовило визначення в законі строку, протягом якого вирок повинен бути приведений до виконання.

Якщо покарання у виді виправних робіт було призначено засудженому судом в порядку, передбаченому ст.82 КК України – при заміні невідбутого строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі, адміністрація кримінально-виконавчої установи направляє до підрозділу КВІ за місцем роботи засудженого дві копії вироку та постанови суду, підписку засудженого про явку до інспекції у триденний термін після прибуття, а також довідку, у якій вказані дані на засудженого, місце його роботи, дата звільнення, дані про рідних тощо.

У день надходження до інспекції копії вироку /постанови, ухвали/ суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді виправних робіт, дані про неї заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до виправних робіт. У такому самому ж порядку реєструються особові справи, що надійшли з іншої інспекції. Крім особової справи, документами персонального обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, є також: журнал обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт та облікова картка, в якій відображаються відомості про роботу засудженого й проведені відрахування.

Після взяття засудженого на облік, працівник КВІ протягом 10 діб направляє повідомлення до суду, який виніс вирок /постанову, ухвалу/ про прийняття вироку до виконання, а також до органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженої особи для проведення з нею необхідних iндивiдуально-профiлактичних заходів. У разі заміни невiдбутої частини покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі покаранням у виді виправних робіт повідомлення у такий самий термін надсилається до установи виконання покарань, з якої засуджену особу було звільнено. Одночасно до відділу /відділення/ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб направляється сторожова картка, а якщо засуджений перебуває на військовому обліку та підлягає призову на строкову військову службу, - то й до військкомату за місцем проживання засудженого (при виконанні покарання у виді виправних робіт як адміністративного стягнення повідомлення до військкомату не направляється).

Після оформлення у встановленому порядку документів стосовно засуджених до покарання у виді виправних робіт, працівник інспекції не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку /постанови, ухвали/ суду, заздалегідь уточнивши місце роботи засудженої особи, направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної судом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави.

Кожну таку особу негайно викликають до інспекції на співбесіду (неповнолітні - з батьками або особою, яка їх заміняє), під час якої роз’яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, заходи заохочення та стягнення, якi можуть бути до неї застосовані, вiдповiдальнiсть за ухилення від відбування покарання, про що відбирається підписка за встановленою формою. Працівник інспекції виносить постанову про встановлення днів реєстрації щодо кожної засудженої особи окремо та контролює явку їх на реєстрацію. Періодичність явки на реєстрацію встановлюється в залежності від вчиненого злочину та ставлення засуджених осіб до відбування покарання від одного до шести разів у квартал, наприклад, перший та третій вівторок кожного місяця. Постанова про встановлення днів реєстрації оголошується кожній засудженій особі під підпис. Зміна періодичності реєстрації здійснюється постановою працівника інспекції.

Особи, засуджені до покарання у виді виправних робіт, перебувають на обліку в тому підрозділі інспекції, на території обслуговування якого розташована бухгалтерія та адміністрація підприємства. Непрацюючі засуджені беруться на облік підрозділу інспекції за місцем проживання, а у випадку подальшого працевлаштування - передаються на облік до підрозділу інспекції, на території якого знаходиться підприємство.

Якщо з'ясується, що на час звернення вироку до виконання засуджений не працює, він надає працівникам кримінально-виконавчої інспекції письмове пояснення, у якому вказує причину звільнення з роботи. Після цього йому видається направлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування – 15 днів та роз'яснюється, що він не має права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфікації.

У тому випадку, коли засуджений без поважної причини не працевлаштувався в установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості населення, він викликається до інспекції і надає письмове пояснення про причини ухилення від відбування покарання. Офіційно йому виноситься застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, а у разі подальшого ухилення від відбування покарання від засудженого береться письмове пояснення, виноситься письмове застереження у виді попередження та надається ще 10 днів для працевлаштування. Якщо ж засуджений знову без поважної причини не працевлаштувався у встановлений термін і не став на облік у центрі зайнятості населення, працівник інспекції, узявши довідку про це з відповідного центру зайнятості, надсилає подання, копію вироку та матеріали, які свідчать про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ч.  2 ст.  389 КК України.

Умови відбування покарання у виді виправних робіт, встановлені у ст. 42 КВК України, передбачають встановлення певних обмежень трудових та інших прав засуджених, зокрема, на вільне пересування чи обрання місця роботи.

Для виправних робіт характерно, що утримання із заробітку засудженого здійснюються протягом всього строку відбування покарання. Засуджений не вправі внести наперед суму, яка підлягає стягненню з нього. І лише після відбуття строку покарання, умовно-дострокового звільнення від покарання або звільнення внаслідок акту помилування чи амністії із засудженого знімаються всі правообмеження, повязані з відбуванням виправних робіт.

Протягом строку відбування виправних робіт забороняється звільнення засудженого з роботи за власним бажанням, без дозволу КВІ. Працівники інспекції перевіряють обґрунтованість заяви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажанням, думку керівництва підприємства за місцем відбування виправних робіт та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаштування, виносять постанову про дозвіл або відмову у звільненні. Винесене рішення працівника інспекції засуджений може оскаржити у вищого керівництва, про що йому повідомляється при оголошенні рішення. Без подібного дозволу не може бути розірваний і трудовий договір за згодою сторін.

Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання (ч. 2 ст. 42 КВК України). Таке зарахування може бути здійснено лише у виді заохочення, за рішенням КВІ (ч. 2 ст. 46 КВК України).

Засуджені не мають права виїзджати без дозволу КВІ за межі України. Працівник інспекції може надавати засудженим особам дозвіл на виїзд за межі України тільки у випадках направлення їх у відрядження з місця роботи, потреби проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича /подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки/, що обов’язково повинно підтверджуватися документально.

У разі неявки за викликом до інспекції без поважних причин засуджені особи за поданням інспекції можуть бути піддані приводу через відповідні органи внутрішніх справ (поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені (ч.6 ст. 41 КВК України).

До осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, можуть застосовуватись два види заходів заохочення та стягнення: передбачені законодавством про працю та кримінально-виконавчим законодавством.

Власник підприємства стосовно осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, як визначено у ст. 143 Кодексу законів про працю України може застосовувати будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами Правилах внутрішнього трудового розпорядку. За особливі трудові заслуги можливе представлення працівнів до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією (ст. 144 КЗпП України). Заохочення зазвичай оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (ст. 147 Кодексу законів про працю України). Кожен з них застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Водночас, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Необхідно мати на увазі, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, при обранні якого враховується ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Працівник КВІ за зразкову поведінку i сумлінне ставлення до праці стосовно засудженої особи може застосовувати такі заходи заохочення:

а) подання до суду матеріалів на засуджену особу щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невiдбутої частини покарання штрафом на підставі ч. 2 ст. 46 КВК України (слід звернути увагу, що подібну можливість заміни виправних робіт штрафом у порядку заохочення не можна ототожнювати з заохочувальною нормою ст. 82 КК України, оскільки остання поширюється тільки на засуджених до позбавлення й обмеження волі. Тому для вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання у виді виправних робіт штрафом на підставі ст. 46 КВК України, відбуття визначеної частини терміну покарання не є обов'язковим, а значення має лише характеристика засудженого);

б) зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування покарання.

Натомість за порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженої особи може застосовуватися інспекцією застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної вiдповiдальностi (ч. 4 ст. 46 КВК України). Перед накладенням стягнення будь-якого виду обов’язково здійснюється перевірка обставин та причин вчинення правопорушення, а від засудженого відбирається пояснення (відмова засудженого надати пояснення може служити перепоною до накладення стягнення). Останній вправі оскаржити вищому керівництву накладене стягнення, оскільки воно тягне правові наслідки – визнання засудженого таким, що ухиляється від відбування покарання. Працівники КВІ, одержавши повідомлення про порушення засудженим трудової дисципліни, зобовязані виїхати на підприємство, де спільно з адміністрацію вжити до правопорушника відповідних заходів.

Міри заохочення та стягнення застосовуються за постановою начальника КВІ, що оголошується засудженому та відображаються у його особовій справі.

Подання про умовно-дострокове звільнення або заміну невiдбутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, за умови відбуття засудженим установленої ст. 81 КК України частини строку покарання та доведення сумлінною поведінкою й ставленням до праці свого виправлення. При цьому під сумлінною поведінкою зазвичай розуміється свідоме і безперечне дотримання ним умов відбування покарання та виконання всіх обов'язків, покладених на нього. Вона передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному ст. 46 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад поведінки. Не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого не знятих або погашених у встановленому порядку заходів стягнення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання є обов'язком засудженого. Сумлінне ставлення до праці - це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків, покращення кількісних та якісних показників виконуваної роботи (підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів суворе додержання правил техніки безпеки тощо). Воно також передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином і надання матеріальної допомоги сім'ї, або виплати аліментів. При зверненні КВІ до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом також враховуються характеристика засудженого і викладена в ній думка власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи цієї особи.

Подання разом з особовою справою засудженої особи надсилається для розгляду до суду за місцем відбування нею покарання. До подання також додаються такі матеріали: 1) копія облікової картки (оригінал облікової картки залишається в інспекції для контролю за своєчасним перерахуванням утриманих коштів у дохід держави); 2) довідка про відбутий строк покарання засудженою особою на день направлення матеріалів до суду.

Час щорічної відпустки у строк відбування покарання зараховується з урахуванням думки трудового колективу та характеристики на засуджену особу від власника підприємства. За наявності підстав за десять днів до надання засудженій особі щорічної відпустки працівник інспекції виносить мотивовану постанову про зарахування її часу до строку відбування покарання та про перерахування підприємством утриманих коштів із заробітку засудженої особи за час відпустки в дохід держави. Постанова про це негайно направляється на підприємство, оскільки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 Закону України “Про відпустки”), а копія постанови долучається до особової справи засудженої особи. Щорічна відпустка, незалежно від форми власності підприємства, надається строком не менше двадцяти чотирьох календарних днів (ст. 6 закону України “Про відпустки”), тому в такому випадку до строку відбуття покарання зараховується один календарний місяць.

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає прокуророві матеріали, що свідчать про ухилення, для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної вiдповiдальностi вiдповiдно до частини другої ст. 389 КК України (доставка такого засудженого до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи.

Ухиленням засудженої особи від відбування покарання у виді виправних робіт є: 1) невиконання встановлених обов’язків; 2) порушення порядку та умов відбування покарання; 3)вчинення проступку, за який її було притягнуто до адміністративної вiдповiдальностi; 4) допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп’яніння. Порушником визнається також засуджена особа, яка не з'явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухилення від відбування покарання, а також засуджена особа, яка виїхала без дозволу інспекції за межі України.

Самовільне залишення засудженим роботи повинно також розцінюватись як ухилення від відбування покарання і може тягти не лише накладення на нього стягнення, але й притягнення до більш суворої відповідальності, аж до притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

При підготовці подання прокуророві про вирішення питання щодо притягнення засудженої особи до кримінальної вiдповiдальностi, в ньому вказуються конкретні факти ухилення засудженої особи від відбування призначеного судом покарання (кількість прогулів; час, протягом якого засуджена особа не приступила до роботи або не з'являлась без поважної причини до інспекції; заходи впливу, які застосовувалися до неї; наявність у засудженої особи адміністративних стягнень тощо). Разом з поданням до прокуратури направляються: а) копія вироку; б) копія облікової картки (завірена підписом працівника інспекції та скріплена печаткою); в) довідка про допущені порушення i вжиті заходи впливу; г) довідка про відбутий строк покарання на день направлення подання до прокуратури; д) iншi матеріали, що свідчать про ухилення засудженої особи

Якщо місцезнаходження засудженого виправних робіт невідоме, або він зник з постійного місця проживання, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання, працівники органу виконання по­карання опитують рідних, сусідів, знайомих, (установлюють його можливе місцеперебування за межами місця проживання), співпрацівників засуд­женого з метою встановлення його зв'язків та можливого місцез­находження; надсилають запити до ЖЕКу, селищної, сільської або міської ради проводять перевірки за обліками органів внутрішніх справ для виявлення засудженого серед затриманих або заарештованих, перевіряють медичні установи і морги – чи не стала засуджена особа жертвою нещасного випадку або злочину.

Коли ж протягом місяця після закінчення початкових розшукових заходів місцеперебування засудженого залишається невстановленим, інспекція направляє до органу внутрішніх справ подання зі всіма необхідними матеріалами для здійснення подальшого розшуку. За наявності достовірних даних про те, що засуджений за­лишив своє постійне місце проживання з метою ухилення від відбу­вання покарання, орган виконання покарання направляє прокуророві подання для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування покарання. Зниклим з місця проживання вважається засуджений, місцезнаходження якого не встановлено протягом 30 днів в результаті проведення початкових розшукових заходів.

Після затримання засудженого (установлення місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і причини залишення ним постійного місця проживання, і, впевнившись, що мало місце ухилення від відбування покарання, направляє до прокуратури подання та матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування призначеного судом покарання.

У разі встановлення місцезнаходження засудженого, який розшукувався і проживає в іншому регіоні (за відсутності ухилення від відбування покарання), працівник інспекції негайно надсилає запит про це до інспекції за новим місцем проживання засудженого з вимогою негайно перевірити цей факт, установити місце роботи засудженого і при необхідності зробити запит для направлення його особової справи. Після отримання такого запиту працівник інспекції протягом десяти днів проводить перевірку і при позитивному результаті робить запит про направлення на його адресу справи засудженого.

Засуджений, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання, може бути затриманий органами внутрішніх справ і конвоюється в порядку, передбаченому діючим законодавством (ч. 7 ст. 46 КВК України).