Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування

План практичного заняття

1. Визначення майбутньої вартості грошей.

2. Визначення дійсної (теперішньої) вартості грошей.

3. Вплив інфляції при визначенні дійсної та майбутньої вартості грошей.

4. Взаємозв’язок номінальної і реальної процентної ставок.

5. Визначення майбутньої вартості грошових потоків.

6. Визначення дійсної вартості грошових потоків.

7. Порівняння альтернативних можливостей вкладення коштів за допомогою техніки дисконтування і нарощення.

Тематика рефератів і фіксованих відповідей

1. Сучасні підходи до визначення ефективності інвестицій.

2. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства.

Література до теми

5 – с. 102–115;

7 – с. 185–223;

8 – с. 235–253;

9 – с. 347–390;

10 – с. 255–262;

11 – с. 371–374;

23 – с. 7–17, 37–48, 56–66;

28 – с. 129–145;

34- – с. 289–358;

39 – с. 167–172.

Словник основних понять теми

Аналіз чутливості реагування – вивчення ступеня впливу окремих факторів на досліджуваний показник шляхом поетап­ної підстановки різних значень цих факторів.

Ануїтет – рівновеликі грошові виплати або надходження коштів через однакові проміжки часу за однаковою ставкою відсотка.

Бюджет – це оперативний фінансовий план короткострокового періоду (до одного року), який відображає витрати і надходження засобів, пов’язаних із реалізацією інвестиційного проекту.

Грошовий потік – основний показник, що характеризує ефективність інвестицій у формі повернених інвесторові коштів. Основою грошового потоку за інвестиціями є чистий прибуток і сума амортизації матеріальних і нематеріальних активів.

Дисконтна ставка – ставка відсотка, за якою майбутня вартість грошей приводиться до справжньої їхньої вартості, тоб­то за якою здійснюється процес дисконтування.

Дисконтування – метод зведення майбутньої вартості грошей до їх вартості в поточному періоді (до реальної вартості грошей).

Дійсна вартість грошей – вартість грошей у поточному пе­ріоді за їхнього зворотного перерахування з майбутньої вар­тості в конкретному майбутньому періоді. В інвестиційному менеджменті розрахунок дійсної вартості грошей здійснюється під час оцінювання майбутнього доходу від інвестицій і в деяких інших випадках.

Ефект – результат, що досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатися в додатковій сумі товарообігу (продажу), валового або чистого доходу, валового або чистого прибутку та ін.

Ефективність – співвідношення показників результатів і витрат на їхнє здійснення. В інвестиційному менеджменті як основний показник результатів виступає сума наведеного гро­шового потоку, а як витрати – обсяг інвестиційного капіталу.

Ефективність реальних інвестицій – поняття, що характе­ризує різні сторони прибутковості інвестицій. Для оцінки ефек­тивності реальних інвестицій використовуються чотири основні показники: 1) чиста теперішня вартість (NPV), 2) індекс прибутковості (PI), 3) період окупності (PBP), 4) внутрішня норма прибутковості (IRR).

Змінні витрати – поточні витрати компанії (фірми), сума яких перебуває в прямій залежності від обсягу її діяльності.

Інфляційна премія – додатковий дохід, сплачуваний (або передбачений до виплати) інвесторові з метою відшкодування його втрат від знецінювання грошей у зв’язку з інфляцією. Рівень цього доходу звичайно дорівнює темпу інфляції в періо­ді, що розглядається.

Капіталовіддача – відношення річного обсягу продукції до статутного фонду.

Капіталоозброєність – відношення статутного фонду до кількості працівників.

Коефіцієнт автономії – один з основних показників, що характеризує фінансову незалежність (автономність) компанії (фірми) від залучених позикових коштів. Він визначається діленням суми власного капіталу на суму всіх використовуваних коштів. Що більше значення цього коефіцієнта, то вища фінансова стабільність компанії (фірми).

Коефіцієнт довгострокової заборгованості – важливий показник оцінювання фінансової стабільності підприємства (фірми), що характеризує відношення суми довгострокової (понад рік) заборгованості до загальної суми всіх використовуваних ним коштів.

Коефіцієнт капіталізації – відношення активів до статутного фонду.

Коефіцієнт ліквідності – відношення активів до кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності активів – відношення річного обсягу продукції до активів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – відношення річного обсягу продукції до кредиторської заборгованості.

Ліквідність – здатність активів використовуватись як безпосередні засоби платежу або бути готовими до швидкого перетворення на грошову форму без втрати поточної вартості.

Ліквідність інвестицій – здатність об’єктів інвестування бути реалізованими протягом короткого терміну без втрати реальної вартості.

Нарощування (компаундування) – це операція визначення величини остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.

Необхідна норма доходу – мінімальний розмір майбутньо­го доходу, який інвестор сподівається одержати, вкладаючи ка­пітал.

Неплатоспроможність – нездатність компанії (фірми) оплатити у визначений термін свої зобов’язання.

Оборотність активів – показник, що характеризує кількість оборотних активів компанії (фірми) у періоді, який розглядається.

Окупність інвестицій – процес зворотності вкладених інве­стиційних коштів у повному обсязі.

Період окупності – показник ефективності інвестицій, що характеризує термін, протягом якого вони окуповуються повністю. Цей показник обчислюється шляхом розподілу загаль­ної суми інвестицій на середньорічний грошовий потік, доведе­ний до дійсної вартості.

Показник поточної ліквідності – основний показник ліквідності активів компанії (фірми), що характеризує відношення всіх поточних активів до всіх поточних зобов’язань.

Прибутковість – коефіцієнт співвідношення суми прибут­ку (балансової або чистої) до сумарного значення якого-небудь показника. Цей показник, виражений у відсотках, становлять рівень рентабельності. В інвестиційному менеджменті найбільш часто використовуються показники прибутковості активів, ка­піталу й товарообігу (продажів).

Прибутковість інвестицій – показник, що характеризує відношення середньорічної суми чистого прибутку до обсягу інвестицій. Він показує роль прибутку у формуванні загальної прибутковості інвестицій.

Прибутковість капіталу – показник, що характеризує від­ношення суми чистого прибутку в певному періоді до середньої вартості власного капіталу в цьому ж періоді.

Рентабельність – показник ефективності роботи підприємств, що визначається відношенням прибутку, отриманого за певний період, до середньої за цей період вартості основних виробничих фондів чи до загальної величини витрат на виробництво.

Рентабельність активів – відношення річного балансового прибутку до вартості активів підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу – відношення річного балансового прибутку до суми статутного фонду.

Рентабельність продажу – відношення балансового прибутку до річного обсягу продажів.

Складний відсоток – відсоток, який періодично виплачується на інвестиції і додається до інвестицій. Майбутні платежі потім розраховуються за колишньою ставкою, але з більшої суми, відсоток за відсоток.

Теперішня вартість грошей – вартість грошей у поточному періоді в разі їх зворотного перерахунку з майбутньої вартості. В інвестиційній діяльності розрахунок теперішньої вартості грошей здійснюється під час оцінювання майбутніх доходів від інвестицій і в деяких інших випадках.

Точка (поріг) беззбитковості – графічне зображення стану господарської діяльності компанії (фірми), що показує, за якого обсягу цієї діяльності чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) дорівнює сумі поточних постійних і змінних затрат (тобто досягається беззбиткова діяльність).

Фінансова стабільність – стабільність фінансового стано­вища компанії (фірми) у довгостроковій перспективі, зумовле­на високою часткою власного капіталу в загальній сумі джерел фінансових коштів.

Фінансовий леверидж – співвідношення власних і позико­вих джерел фінансування інвестицій. За допомогою оптималь­ного фінансового левериджу може бути досягнутий більш висо­кий рівень прибутковості власного капіталу. Однак висока част­ка позикових джерел фінансування інвестицій може призвести до зниження рівня загальної прибутковості інвестицій, а також до зниження фінансової стабільності компанії (фірми).

Фондовіддача – відношення річного обсягу продукції до балансової вартості основних виробничих фондів.

Цільовий інвестиційний прибуток – заздалегідь установ­лений розмір чистого прибутку стосовно вкладеного капіталу, що служить критерієм оцінки ефективності інвестицій.