Глава 5

те органами¹, як система спеціальних органів контролю за до­триманням законності в сфері державного управління². Отже, у цих визначеннях до органів, які вирішують адміністративно-правові спори відносять не тільки суди, а й інші уповноважені органи. Це можуть бути органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи. В такому випадку втра­чається, нівелюється зміст принципу розподілу влади і ство­рення судового контролю за публічним управлінням. Водночас це призводить до думки, що на адміністративну юстицію пок­ладають повноваження щодо розгляду будь-яких справ у сфері управління, а це зовсім не відповідає юридичній дійсності. По­ширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виника­ють у державі (ч. 2 ст. 124 Конституції України) знімає лише невиправдані обмеження щодо судового контролю за діяльніс­тю адміністрації, але ніяким чином не встановлює підміни ви­конавчої влади судовою.

Інший підхід до визначення поняття «адміністративна юс­тиція» мають автори підручника «Адміністративне право Украї­ни» за редакцією Ю. П. Битяка, які зазначають, насамперед, що адміністративна юстиція — це правосуддя, а не виконавча ділянка, що специфіка адміністративних справ вимагає при їх розгляді особливих організаційних форм і спеціальної суддівсь­кої кваліфікації, з чим слід повністю погодитися. Вони визна­чають адміністративну юстицію як встановлений законом по­рядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між гро­мадянином чи юридичними особами, з одного боку, та органа­ми виконавчої влади й місцевого самоврядування (посадовими особами) — з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами³.

¹ Стафанюк В. Судова система України та судова реформа. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 51; Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1.: А—Г. — С. 47; Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. — К.: Факт 2003. — С. 9.

² Юридический знциклопедический словарь. — 2-е изд., доп. / Гл. ред. А. Я. Сухарев; Редкол.: М. М. Богуславский и др.— М.: Сов. знциклопедия, 1987. - С. 17.

³ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 218.

142

СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

Російські вчені теж підкреслюють, що адміністративна юс­тиція — це система судових (або квазісудових) органів, які роз­глядають справи за позовом громадян у разі порушення їх прав і свобод неправомірними діями органів управління¹. У цих ви-шаченнях наголошується саме на судовому розгляді адміністра­тивних справ із сфери публічного управління. Цей підхід поля­гає в тому, що адміністративною юстицією вважається тільки те, що здійснюється спеціально утвореними для цього судови­ми органами, і певне коло питань, які розглядаються лише за позовом фізичних чи юридичних осіб. Більше того, Ю. Н. Ста-рилов вважає, що адміністративна юстиція має бути виділена в самостійну гілку судочинства з метою розгляду правових спорів у сфері управління і забезпечення публічних прав і свобод фі-іичних і юридичних осіб. Тільки за таких умов цей правовий інститут, з юридичної процесуальної точки зору, може бути на-■ мігший адміністративним процесом². Щоправда, останнє ре­чення є дискусійним, оскільки, на нашу думку, адміністратив­на юстиція (судочинство) уособлює вищу, найрозвиненішу форму здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, а відтак, то й адміністративного процесу.

На підставі викладеного можливо виділити основні ознаки адміністративної юстиції.

По-перше, суб'єктами, які уповноважені вирішувати ад­міністративні спори за позовом громадян чи юридичних осіб, можуть бути тільки суди. Зарубіжний досвід дозволяє виділити дна види здійснення адміністративної юстиції: а) здійснення адміністративного судочинства загальними судами (судами за­гальної юрисдикції); б) здійснення адміністративного судо­чинства спеціально створеними (спеціалізованими) адміністра­тивними судами. В Україні ці два види поєднані. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві іагальні суди (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів) розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи. Також для розгляду ад­міністративних справ спеціально створені окружні, апеляційні адміністративні суди та Вищий адміністративний суд України.

¹ Галлиган Д., Полянский В. В., Старилов Ю. Н. Административное пра­ но: история развития и основньїе современньїе концепции. — М.: Юристь, 2002. — С. 290.

² Старилов Ю. Н. От административной юстиции к административному судопроизводству. — Воронеж: Изд-во Воронеж, гос. ун-та, 2003. — С. 12.

143