Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Адмін процес Демський Е.Ф..doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
3.58 Mб
Скачать

Глава 1

  • включає в себе заходи, що забезпечують оскарження та опротестування рішень, прийнятих при вирішенні індивідуаль­ них адміністративних справ;

  • зобов'язує розглядати і вирішувати адміністративні спра­ ви відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Отже, процесуальна форма характеризується, як правило, відносинами влади і підпорядкування. Права та обов'язки учас­ників (суб'єктів) адміністративних процесуальних відносин, що складають їх предмет, визначаються нормативними актами і не можуть змінюватися на розсуд учасників, що є ознакою імпе­ративного методу регулювання у всіх його формах1.

Разом із тим, з метою створення реальних можливостей для фізичних і юридичних осіб щодо юридичного захисту своїх прав та рівних прав стосовно належної поведінки з боку органу влад­них повноважень у багатьох випадках застосовуються не тільки методи прямих приписів, а й засоби непрямого впливу, дозволів (наприклад, узгодження, спільний розгляд і обговорення тих чи інших питань, урахування майнових інтересів тощо), розрахо­вані на рівність сторін. Це яскраво виявляється у провадженнях за заявою чи скаргою, провадженнях з адміністративного судо­чинства. Закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України принципи — рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом (ст. 10); змагальність сторін, дис-позитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі — безпосередньо передбачають застосування в процесуальній діяльності засобів диспозитивного методу регулювання.

Таким чином, за змістом метод адміністративно-процесу­ального права є синтезованим, тобто імперативно-диспозитив­ним, сутність якого може бути зведена до: а) встановлення пев­ного порядку здійснення процесуальних дій; б) заборони пев­них дій; в) надання можливості вибору одного із варіантів належної поведінки; г) надання можливості діяти за своїм ба­жанням2. У цьому зв'язку за методом правового регулювання адміністративне процесуальне право має риси, притаманні ад­міністративному праву та деяким іншим галузям права, оскіль­ки переважна більшість галузей права використовують поєд­нання імперативного та диспозитивного методів (наприклад,

1 Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — С. 68—70.

2 Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під­ ручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 38.

24

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

фінансове, земельне, цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне, господарське, транспортне та інші галузі права). Проте це не позбавляє адміністративне процесуальне право статусу окремої самостійної галузі права.

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що під мето­дом адміністративного процесуального права слід розуміти сис­тему закріплених юридичними нормами прийомів та засобів впли­ву на предмет суспільних відносин в процесуальній формі, за допо­могою яких створюються порядок і умови для реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, держави та розгляду і вирішення індивідуальних адміністратив­них справ.