Глава 5

СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

ців»¹. О. В. Кузьменко також підкреслює, що лише широке ро­зуміння предмета адміністративно-процесуального права дає можливість окреслити його сферу функціонування та визначити роль і місце у правовій системі країни². Під цим слід розуміти, що автори відносять до адміністративного процесу як створення і забезпечення та додержання відповідних правил належного поводження суб'єктів і здійснення позитивної управлінської діяльності, так і застосування примусових заходів, передбачених санкціями матеріальних норм. Проте здійснення позитивної уп­равлінської діяльності, а також вирішення широкого кола ін­дивідуальних конкретних справ значною мірою зачіпають інте­реси громадян, нерідко навіть незалежно від їх бажання (прий­няття нормативних актів із підвищенням цін, наприклад, притягнення до відповідальності, перевірка діяльності). Спілку­вання з владою рідко буває приємною, оскільки ідеологія пану­вання держави над людиною і владно-розпорядчий вплив із боку державних органів поки що залишаються.

Як вірно зазначає В. Б. Авер'янов, реалізація повноважень з боку суб'єктів публічної адміністрації у стосунках з іншими учасниками адміністративних правовідносин набуватиме рис необмеженого адміністративного розсуду — аж до свавілля³. У цьому зв'язку «широке» розуміння адміністративного процесу, яке включає в свою структуру всю виконавчо-розпорядчу діяль­ність органів державного управління, а сфера адміністративних проваджень стає невичерпною, практично, врешті-решт, по­збавляє конкретного визначення зміст адміністративного про­цесу та сферу його впливу на суспільні відносини.

У структурі традиційного розуміння адміністративного процесу у «широкому» значенні вчені- адміністративісти виді­ляють значну кількість адміністративних проваджень, що вклю­чаються до сфери адміністративного процесу. Виходячи з рег­ламентації правовими актами різноманітної галузевої спрямо­ваності, сфери діяльності органів виконавчої влади, їх компетенції розрізняють такі види впроваджень, як нормо-

¹ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­ нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 363.

² Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­ графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 68.

³ Авер 'янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ­ ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно- правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. ■/- К.: Факт, 2003. — С. 40.

108

творчі, установчі, правозастосовні, контрольно-наглядові, ад­міністративно-деліктні, адміністративно-юрисдикційні, нею-рисдикційного характеру тощо¹, не розділяючи ані внутрішньої (провадження щодо створення, організації, ліквідації організа­ційних структур, дисциплінарне провадження, діловодство тощо), ані зовнішньої сфери діяльності (нормотворчі, правоза­стосовні, контрольно-наглядові, адміністративно-деліктні тощо). Це викликає певний сумнів. Чи можна відносити пи­тання внутрішньої самоорганізації до адміністративного проце­су? Якщо так, то яку тоді роль відіграють в управлінському процесі правові та організаційні форми й методи державного управління? Як зазначає Т. О. Гуржій, подібна неузгодженість накладає суттєвий відбиток на сучасне уявлення не лише про сам процес, а й про адміністративно-процесуальне право як систему юридичних норм, науку та навчальну дисципліну².

Як на нашу думку, то ні «вузьке», ні «широке» розуміння адміністративного процесу не відповідає визначеній Конститу­цією України принципово новій ролі держави у відносинах з людиною. «Вузьке» і «широке» розуміння свідчить про роз­митість визначення, відсутність методології понятійного апара­ту. Визначення адміністративного процесу на рівні різноманіт­ної управлінської діяльності та розгляду і вирішення конкрет­них справ, що виникають у сфері публічного управління залишає дослідників у «полоні ілюзій», сформованих на засадах позитивістського права і політичної доцільності, коли ад­міністративний процес вивчався як виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, а дослідження зосе­реджені на обґрунтуванні залучення до адміністративних про­ваджень якомога більше суспільних відносин.

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, .',005. — С. 211; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, )()01 _ с. 16—23; Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 278-279; Кузьмен­ко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 213—214; Адміністративне право України: Підручник / За :шг. ред. С. В. Ківалова. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С. 257-280; Гонча­рук С. Т. Адміністративне право України: Навч. посібник. — К., 2000. — С. І23таін.

¹ Гуржій Т. Вихідні засади формування галузевої парадигми адміністра-тинно-процесуального права //Лраво України. — 2007. — № 3. — С. 16.

109