Глава 15

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

ве рішення, що було виконане. Суд розглядає заяву про пово­рот виконання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Однак поворот виконання судових рішень в окремих кате­горіях адміністративних справ має певні особливості. Поворот виконання постанови у справах: 1) про відшкодування шкоди, завданої суб'єктам владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) про при­судження виплати заробітної плати чи інших виплат, що ви­пливають із відносин публічної служби, соціальних виплат — допускається лише у випадку, якщо скасована постанова: 1) ґрунтувалася на повідомлених позивачем завідомо неправди­вих відомостях або 2) на поданих ним підроблених документах.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право витребувати від суб'єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може поста­новити окрему ухвалу. Отже, законодавцем встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення, що підвищує автори­тет судової влади, надає певний ступінь довіри громадян.

Таким чином, виконання судових рішень — це сукупність взаємопов'язаних процесуальних дій суду, суб'єктів владних повноважень, їх посадових осіб, а також фізичних та юридич­них осіб, спрямованих на реалізацію та забезпечення охорони прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб та вико­нання обов'язків усіма учасниками адміністративного процесу.

15.3. Порядок виконання судових рішень

Порядок, умови та строковість (негайне) виконання судо­вих рішень в адміністративній справі залежить від багатьох чинників, а саме:

• від встановленого законом строку набрання судовим рі­ шенням законної сили;

• від встановленого законом порядку виконання судових рішень;

• від встановлення судом способу, порядку і строку вико­ нання судових рішень;

• від соціального значення, місця і ролі прийнятого судо­ вого рішення в забезпеченні реалізації та захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб; ,

406

— від учасників (сторін) в адміністративному процесі. Виходячи із зазначених умов виконання судових рішень

здійснюється у порядку звичайного та негайного провадження.

Звичайне провадження виконання судових рішень здійс­нюється за загальними правилами добровільно або примусово після набрання судовим рішенням законної сили. Звичайне провадження застосовується до виконання виключної біль­шості судових рішень. Однак терміновість та швидкоплинність процесів, що відбуваються в сфері публічних відносин, особли­во адміністративно-правового статусу учасників адміністратив­ного процесу, та соціально-політична значущість судових рі­шень вимагають негайного застосування виконання рішень адміністративного суду.

Негайне провадження виконання судових рішень здійс­нюється ще до набрання ними законної сили після постанов-лення або проголошення. Негайне провадження здійснюється за кількома підставами:

• в порядку строго визначеному процесуальним законом негайного виконання постанови суду;

• в порядку звернення особи, яка бере участь у справі, щодо негайного виконання судового рішення;

• в порядку негайного виконання судового рішення, що набрало законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене;

• в порядку негайного виконання судового рішення щодо забезпечення адміністративного судочинства.

У порядку, строго визначеному процесуальним законом (ч. 1 ст. 256 КАСУ), негайно виконуються постанови суду:

1. присудження виплати пенсій, інших періодичних пла­ тежів із Державного бюджету України або позабюджетних дер­ жавних фондів — у межах суми стягнення за один місяць;

2. присудження виплати заробітної плати, пенсії, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби — у ме­ жах суми стягнення за один місяць;

3. поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4. припинення повноважень посадової особи у разі пору­ шення нею вимог щодо несумісності;

5. уточнення списку виборців;

6. обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

і. 7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання:

407