Глава 13

ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Другим у дебатах надається слово відповідачеві, його пред­ставнику та третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представнику третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, їх представники виступають після сторін у справі.

Разом із тим, законодавець не установлює обов'язковість участі у дебатах сторін чи третіх осіб. За їх клопотанням у деба­тах можуть виступати лише їх представники.

Тривалість дебатів не обмежується певним чином, але якщо промовець оговорює обставини, що не стосуються справи, ви­ходить за межі справи, головуючий в судовому засіданні може зупинити промовця, запропонувати обговорення тих обставин, що стосуються безпосередньо адміністративної справи. Після закінчення судових дебатів із дозволу суду промовці можуть обмінятися репліками.

У разі виникнення під час судових дебатів необхідності з'ясування нових обставин, що мають значення для справи або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повер­нення до з'ясування обставин у справі. В такому випадку суд повертається до етапу судового розгляду справи по суті. А деба­ти тимчасово припиняються до з'ясування нових обставин. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати поновлюються і провадяться у загаль­ному порядку.

Винесення і оголошення судового рішення. Після судових де­батів суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішен­ня у справі. Якщо при постановленні рішення виявиться пот­реба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ух­валу про поновлення судового розгляду справи. У цьому ви­падку розгляд справи відбувається лише в межах, необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевір­ки (ст. 153 КАСУ).

Залежно від результатів судового розгляду суд відкриває су­дові дебати з приводу додатково досліджених обставин і вихо­дить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Однак, якщо проведення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим, суд постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в її роз­гляді за правилами ст. 150 КАС України.

326

Рішення постановляється з додержанням таємниці нарад­чої кімнати — приміщення спеціально призначеного для ухва­лення судових рішень. Таємниця нарадчої кімнати забезпе­чується установленням законодавцем низки заборон відповідно до ст. 154 КАС України: 1) забороняється будь-кому під час ухвалення судового рішення перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу; 2) забороняється суд­дям розглядати інші судові справи під час перебування в нарад­чій кімнаті; 3) забороняється судцям розголошувати хід обгово­рення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.

Рішення постановляється більшістю голосів судців, які вхо­дять до складу суду в даній справі, а при одноособовому розгляді справи — суддею, який розглядав справу. Суд оголошує орієн­товний час проголошення рішення. Рішення викладається в письмовій формі за змістом, встановленим статтями 163 та 165 КАС України, та оголошується прилюдно в залі судового засі­дання. Вислуховують рішення стоячи на знак поваги до автори­тету суду та його рішення, яке постановляється іменем України.

Т3.4. Судові рішення, їх зміст та порядок ухвалення

Розгляд і вирішення конкретних адміністративних справ у адміністративному суді звершується прийняттям процесуаль­них документів — судових рішень, правова природа яких ха­рактеризується наступними ознаками:

1. судові рішення — це імперативні акти, в яких виражено державну щодо конкретного правовідношення та поширюється ішключно на учасників адміністративного спору;

2. судові рішення є процесуальними документами, в яких ііідображається інформація про процедуру захисту прав, свобод та інтересів учасників спірних правовідносин;

3. судові рішення виступають як юридичні факти, з якими пов'язується виникнення, зміна або припинення правовідно­ син;

4. судові рішення — це акти застосування, які опосередко- иують засоби реалізації норм матеріального права при вирі­ шенні спірних правовідношень у публічній сфері;

5. судові рішення тягнуть за собою настання преюдиційних наслідків, відповідно до яких обставини, встановлені судовим

327