- •Мова логіки висловлень
- •Контрольні питання
- •Задачі та вправи
- •Інтерпретації формули логіки висловлень
- •Контрольні питання
- •Задачі та вправи
- •Еквівалентні формули логіки висловлень. Нормальні форми
- •Контрольні питання
- •Задачі та вправи
- •Логічне слідування
- •Контрольні питання
- •Задачі та вправи
- •Методи перевірки тотожної хибнОсті й тОтожної істинНості формул логіки висловлень
- •Метод перевірки суперечності й тавтологічності формул шляхом зведення до диз’юнктивної та кон’юнктивної нормальної форми
- •Контрольні питання
- •Метод Девіса й Патнема
- •Контрольні питання
- •Метод резолюцій
- •Контрольні питання
- •Метод двійкових діаграм рішень
- •Контрольні питання
- •Задачі та вправи
- •Приклади перевірки логічної правильності міркування
- •Перевірка правильності міркування за допомогою таблиць істинності
- •Перевірка правильності міркування шляхом побудови диз’юнктивної нормальної форми або кон’юнктивної нормальної форми
- •Перевірка правильності міркування методом Девіса й Патнема
- •Перевірка правильності міркування методом резолюцій
- •Перевірка правильності міркування шляхом побудови двійкової діаграми рішень
- •Контрольні питання
- •Приклади перевірки сумісності сукупності тверджень
- •Перевірка сумісності сукупності тверджень за допомогою таблиць істинності
- •Перевірка сумісності сукупності тверджень шляхом побудови диз’юнктивної нормальної форми
- •Перевірка сумісності сукупності тверджень методом Девіса й Патнема
- •Перевірка сумісності сукупності тверджень методом резолюцій
- •Перевірка сумісності сукупності тверджень шляхом побудови двійкової діаграми рішень
- •Контрольні питання
- •Скорочення, символи та позначення
- •Слова іншомовного походження
Перевірка правильності міркування методом резолюцій
Метод резолюцій дає змогу перевірити суперечність формули, поданої у вигляді множини диз’юнктів.
Розглянемо задачу (2) (див. стор. 38). Як вже зазначалося, ця задача зводиться до задачі перевірки суперечності формули
F = (AB)(CD)(GH)(ACG)(BÚDÚH).
Оскільки ми побудували кнф формули F, а також відповідну множину диз’юнктів S, коли застосовували метод Девіса й Патнема для перевірки суперечності формули F, можемо розпочати пошук виводу порожнього диз’юнкту з множини диз’юнктів S={ØAB, CD, GH, ACG, ØВ, D, ØH}.
Далі для зручності будемо писати диз’юнкти у стовпчик, нумеруючи їх.
Отже, спочатку маємо множину диз’юнктів:
AB,
CD,
GH,
ACG,
ØВ,
D,
ØH.
Оскільки диз’юнкти 1 та 5 містять контрарні літери (В та В), до них застосовне правило резолюції. Побудуємо резольвенту диз’юнктів 1 та 5 й занесемо її у множину диз’юнктів під номером 8.
А (резольвента диз’юнктів 1 та 5).
Далі можна застосувати правило резолюції до диз’юнктів 2 та 6. Отримаємо такий диз’юнкт:
С (резольвента диз’юнктів 2 та 6).
Застосувавши правило резолюції до диз’юнктів 3 та 7, будемо мати:
10. G (резольвента диз’юнктів 3 й 7).
Побудуємо резольвенту диз’юнктів 4 та 8:
11. CG (резольвента диз’юнктів 4 та 8).
Застосувавши правило резолюції до диз’юнктів 9 та 11 маємо:
12. G (резольвента диз’юнктів 9 та 11).
Далі, якщо побудувати резольвенту диз’юнктів 10 та 12, отримаємо порожній диз’юнкт c.
13. c (резольвента диз’юнктів 10 та 12).
Оскільки існує виведення порожнього диз’юнкту з S за допомогою правила резолюції, то множина диз’юнктів S є суперечною, а, значить, формула F є тотожно хибною, але тоді формула BÚDÚH є логічним наслідком формул AB, CD, GH, ACG. Таким чином, задане міркування є логічно правильним.
Перевірка правильності міркування шляхом побудови двійкової діаграми рішень
Розглянемо задачу (2) про логічне слідування (див. стор. 38). Формула BÚDÚH є логічним наслідком формул A®B, C®D, G®H, AÚCÚG, якщо формула F = (AB)(CD)(GH)(ACG)(BÚDÚH) є суперечніс-тю. Формула F є суперечністю тоді й тільки тоді, коли упорядкована приведена ДДР, побудована за цією формулою, буде мати вигляд:
Отже, побудуємо упорядковану приведену ДДР формули F й за її виглядом визначимо, чи є F суперечністю.
Спочатку виберемо лінійний порядок на множині атомів, що входять у F. Нехай він буде таким: A<B<C<D<G<H. Розгалужуємо формулу F по A:
F=A F1, F0, де F1=F[1/A], F0=F[0/A], тобто
F1=(1B)(CD)(GH)(1CG)(BÚDÚH) = (1B) (CD) (GH) 1 (BÚDÚH) = (1B) (CD) (GH)(BÚDÚH);
F0=(0®B)Ù(C®D)Ù(G®H)Ù(0ÚCÚG)ÙØ(BÚDÚH) = 1Ù(C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)ÙØ(BÚDÚH)=(C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)ÙØ(BÚDÚH).
Далі розгалужуємо формулу F1 по B:
F1=B F11, F10, де F11=F1[1/B], F10=F1[0/B], тобто
F11=(11) (CD) (GH)(1ÚDÚH) = 1 (CD) (GH)1 = (CD) (GH)0=0;
F10=(1®0)Ù(C®D)Ù(G®H)ÙØ(0ÚDÚH) = 0Ù(C®D)Ù(G®H)ÙØ(0ÚDÚH) = 0.
Розгалужуємо формулу F0 по B:
F0=B F01, F00, де F01=F0[1/B], F00=F0[0/B], тобто
F01 = (C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)ÙØ(1ÚDÚH) = (C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)ÙØ1 = (C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)Ù0 = 0;
F00 = (C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)ÙØ(0ÚDÚH) = (C®D)Ù(G®H)Ù(CÚG)ÙØ(DÚH).
Розгалужуємо формулу F00 по C:
F00=C F001, F000, де F001=F00[1/C], F000=F00[0/C], тобто
F001 = (1®D)Ù(G®H)Ù(1ÚG)ÙØ(DÚH) = (1®D)Ù(G®H)Ù1ÙØ(DÚH) = (1®D)Ù(G®H)ÙØ(DÚH);
F000 = (0®D)Ù(G®H)Ù(0ÚG)ÙØ(DÚH) = 1 (G®H) G ÙØ(DÚH) = (G®H) G ÙØ(DÚH).
Розгалужуємо формулу F001 по D:
F001 = D F0011, F0010, де F0011=F001[1/D], F0010=F001[0/D], тобто
F0011 = (1®1)Ù(G®H)ÙØ(1ÚH) = 1Ù(G®H)ÙØ1 = (G®H)Ù0 = 0.
F0010 = (1®0)Ù(G®H)ÙØ(0ÚH) = 0Ù(G®H)ÙØ(0ÚH) = 0.
Розгалужуємо формулу F000 по D:
F000 = D F0001, F0000, де F0001=F000[1/D], F0000=F000[0/D], тобто
F0001 = (G®H) G ÙØ(1ÚH) = (G®H) G ÙØ1 = (G®H) G Ù0 = 0.
F0000 = (G®H) G ÙØ(0ÚH) = (G®H) G ÙØH.
Розгалужуємо формулу F0000 по G:
F0000 = G F00001, F00000, де F00001=F0000[1/G], F00000=F0000[0/G], тобто
F00001 = (1®H) 1 ÙØH = (1®H) ØH.
F00000 = (0®H) 0 ÙØH = 0.
Розгалужуємо формулу F00001 по H:
F00001 = H F000011, F000010, де F000011=F00001[1/H], F000010=F00001[0/H], тобто
F000011 = (1®1)ÙØ1 = 1®0 = 0, F000010 = (1®0)Ø 0 = 01 = 0.
Побудуємо ДДР (рис.4):
Рис. 4
Дана ДДР не є приведеною, оскільки містить вершини виду
Вилучимо їх (тобто вершини F1, F001, F00001). Маємо (рис.5):
Рис.5
Діаграма не приведена (надлишковою є вершина F0000). Послідовно вилучаючи зайві вершини (F0000, F000, F00, F0, F), отримаємо:
Отже, формула F є суперечною, а це означає, що формула BÚDÚH є логічним наслідком формул A®B, C®D, G®H, AÚCÚG. Таким чином, задане міркування є логічно правильним.