Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод-лаб_2007.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
9.75 Mб
Скачать

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.......................................................................................

4

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА .№1. ВИМІРЮВАННЯ ТИСКУ РІДИНИ................

6

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2. ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ТИСКУ....

9

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3. ДОСЛІДЖЕННЯ РІДИНИ В СТАНІ РІВНОВАГИ...............................................................................................................

27

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4. ДОСЛІДНА ПЕРЕВІРКА РІВНЯННЯ БЕРНУЛЛІ..................................................................................................................

32

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5. ТАРИРОВКА ВИТРАТОМІРА ВЕНТУРІ.......

39

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6. ДОСЛІДЖЕННЯ ОПОРІВ ЗАПІРНО-РЕГУЛЮВАЛЬНОЇ АПАРАТУРИ..........................................................................

43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................

46

Загальні положення

Лабораторний практикум з дисципліни "Гідравліка та гідропневмопривод" складається з шести лабораторних робіт. Проведення лабораторних робіт і їхній зміст ґрунтується на лекційному матеріалі з дисципліни "Гідравліка та гідропневмопривод", а також на прослуханих прослуханих раніше курсах математики та фізики. Основна увага приділяється вивченню різновидів гідростатичного тиску, його одиниць вимірювання, приладів для вимірювання тиску, перевірці основних законів гідростатики та гідродинаміки, експериментальному визначенню коефіцієнтів місцевих опорів.

При підготовці до виконання кожної роботи студент повинен:

  • вивчити відповідні теоретичні розділи літератури, вказаної в навчальному плані;

  • вивчити теоретичні положення до лабораторної роботи, опис лабораторної установки;

  • оформити звіт по лабораторній роботі;

  • засвоїти правила техніки безпеки при роботі з приладами і обладнанням.

Готовність студента до лабораторних робіт, що проводяться на лабораторних установках (роботи №3-6), перевіряє викладач. Якщо студент не знає змісту і методики проведення лабораторної роботи, то він не допускається до її виконання.

Перед початком виконання лабораторних робіт студент повинен пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки у викладача чи завідуючого лабораторією і розписатися у контрольному листі по техніці безпеки

Лабораторні роботи виконуються лише з дозволу викладача і в його присутності. Лабораторні дослідження студент повинен проводити самостійно відповідно до порядку виконання роботи, викладеному у даних методичних вказівках.

З кожної лабораторної роботи студент складає звіт, який повинен містити принципові схеми і результати досліджень у вигляді таблиць, графіків, виконаних олівцем із застосуванням креслярських інструментів. Дані методичні вказівки розробленні таким чином, що звіт про роботу можна оформити в методичних вказівках. В кінці звіту наводяться висновки, сформульовані студентом самостійно. В висновках дається об’єктивне пояснення отриманих результатів з врахуванням похибок експерименту. При цьому виявляються, аналізуються і пояснюються всі зв’язки між спостережуваними і вимірювальними процесами, характеристиками і параметрами.

При захисті лабораторної роботи студент повинен проявити достатні знання з відповідних розділів дисципліни, вміти використовувати методи експериментального дослідження і розрахунку. В протилежному випадку робота вважається незарахованою. До повторного заліку студент допускається не раніше, як на наступному занятті.

Таким чином, лабораторні заняття, як і практичні, допомагають студенту закріпити навики логічного мислення. Письмове викладення в звіті свої висновків допомагає студенту закріпити навики грамотного викладення своїх логічних побудов. Але на відмінно від практичного заняття свої логічні побудови студент повинен робити не під керівництвом викладача, а повністю самостійно, щоб була досягнута задана мета – розвиток і закріплення навиків логічного мислення.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА .№1

ВИМІРЮВАННЯ ТИСКУ РІДИНИ

Мета: ознайомитись з поняттям рідини, її видами, гідростатичним тиском, його видами та одиницями вимірювання

Теоретичні положення

Рідина – це речовина, що знаходиться в такому агрегатному стані, який поєднує в собі властивості твердого (досить мале стиснення) і газоподібного (текучість) стану. Рідини поділяють на два види: краплинні і газоподібні. Краплинні рідини характеризуються великим опором до стискання, малим опором на розтяг і дотичним зусиллям, що обумовлено незначними силами зчеплення і тертя між частками рідини і незначною температурною розширюваністю. До краплинних рідин відносяться вода, нафта, бензин, гас, ртуть, спирт і т.п.

Гідравліка розглядає лише краплинні рідини, однак, багато властивостей краплинних і газоподібних рідин, а також багато механічних законів для них однакові.

Рідини, що існують у природі, називаються реальними,

Для полегшення вирішення багатьох задач гідромеханіки введене поняття ідеальної рідини, яка зовсім не стискається і не розширюється, має абсолютну рухомість частинок і в який відсутні сили внутрішнього тертя (в’язкість дорівнює нулю). У ряді випадків заміна реальної рідини ідеальною допускається, тому що не дає великих помилок.

Текучість – це властивість рідини сильно змінювати свою форму під дією незначних сил. На рідину можуть діяти сили, розподіленні по її масі (об’єму) – масові сили, і по поверхні – поверхневі сили. До перших відносяться сили тяжіння і інерції, до других – сили тиску і тертя.

Тиском називається відношення сили, направленої по нормалі до поверхні, до площі. При рівномірному розподілі сили

, (1.1)

де – сила, направлена по нормалі до поверхні, Н;

– площа поверхні, .

Гідростатичний тиск р в будь-якій точці рідини, що знаходиться в стані рівноваги, (наприклад, в резервуарі 1 (див. рис. 1.1) визначається за формулою

(1.2)

де – питома маса рідини, ;

п’єзометрична висота, .

Якщо тиск відраховується від абсолютного нуля, то його називають абсолютним ( ), а якщо від умовного нуля (тобто порівнюють з атмосферним тиском ), то манометричним або вакууметричним ( ) або .

Манометричний або надлишковий тиск або – це тиск більший за атмосферний ( ), тобто:

. (1.3)

Якщо тиск на поверхні рідини рівний атмосферному ( ), то надлишковий тиск

(1.4)

Якщо , то наявний вакуум. Різниця між атмосферним повним називається вакууметричним тиском

. (1.5)

Рис. 1.1. Гідростатичний тиск в будь-якій точці рідини, що знаходиться в стані рівноваги

Одиниці вимірювання тиску і їх взаємозв’язок наступний:

Цей тиск відповідає висоті стовпа рідини: водяного напору – 10 м; ртутного – 736 мм.

Надлишковий тиск вимірюється пружинними або рідинними манометрами.

Для вимірювання напорів до 2 м використовується найпростіший рідинний манометр – п’єзометр, який являє собою скляну трубку один кінець якої приєднується до місця, де вимірюється тиск, а другий відкритий і з’єднаний атмосферою.

Вакуум вимірюється рідинним і пружинним вакуумметрами, принцип будови яких аналогічний будові манометрів.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.